Рішення № 41329377, 10.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8676/13-ц Провадження № 22-ц/795/2178/2014 Головуючий у I інстанції - Литвиненко І. В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.

суддів: Зінченко С.П., Кузюри Л.В.

при секретарі: Коваленко Ю.В.

з участю: адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнати за нею та відповідачем право власності по 1/2 частині вказаного будинку, виділивши їй та відповідачу по 1/2 частині приміщень згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково; визнано будинок АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину вказаного будинку; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив змінити рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину будинку, а саме: визнати спільною сумісною власністю 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину вказаного будинку; залишити у власності відповідача 5/6 частин будинку. ОСОБА_3 зазначав, що після фактичного припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу між сторонами він з 2010 року по 2013 рік особисто за власні кошти здійснив реконструкцію та ремонт спірного будинку, чим фактично поліпшив технічний стан будинку, житлові умови в ньому та збільшив його загальну вартість, тобто збільшив розмір своєї частки.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 29 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; позов задоволено частково; рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2013 року змінено в частині визначення часток сторін у праві власності на будинок з надвірними будівлями; визнано за ОСОБА_4 право власності на 23/50 частини будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_3 право власності на 27/50 частин будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5634 грн. 75 коп. судових витрат; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4; рішення апеляційного суду Чернігівської області від 29 квітня 2014 року в частині розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що рішення апеляційного суду від 29 квітня 2014 року скасовано тільки в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд переглядає його лише в зазначеній частині.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 17 вересня 2014 року, апеляційний суд не звернув увагу на положення п.4 ч.2 ст.79 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз - п.4 ч.2 ст.79 ЦПК України.

Частинами 1, 5 статті 88 ЦПК України встановлено, що у випадку якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_4 сплатила 240 грн. судового збору (а.с.1 т.1).

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_4 було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути її недоліки, а саме: визначити ціну позову та сплатити (доплатити) судовий збір у разі, якщо суми сплаченого судового збору буде недостатньо.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем було визначено ціну позову в розмірі 5000 грн. та доплачено 260 грн. судового збору (а.с.16-21 т.1).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, визнано будинок АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнано за позивачем право власності на 1/2 частину вказаного будинку.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, за розгляд якої ним сплачено 114,70 грн. (а.с.139 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2014 року за клопотанням відповідача у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за яку ОСОБА_3 сплачено 5520 грн., що підтверджується квитанцією на а.с.217 т.1.

Згідно висновку №С-41 будівельно-технічної експертизи від 25 березня 2014 року дійсна ринкова вартість спірного домоволодіння становить 323 906 грн., дійсна ринкова вартість спірного домоволодіння без урахування виконаних робіт і матеріалів, вказаних у переліку, наданому відповідачем, становить 298 393 грн.

При ухваленні рішення від 29 квітня 2014 року апеляційний суд Чернігівської області виходив з того, що поділу підлягає домоволодіння, яке було наявне у подружжя до 2010 року та вартість якого складає 298 393 грн.

Враховуючи викладене, при розрахунку судових витрат необхідно виходити з вартості спірного будинку, визначеної експертизою.

У позовній заяві ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1, вартість якої складає 149 196 грн. 50 коп. (298 393 грн. х 1/2). Отже, на підставі п/п 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за позовні вимоги позивач мала сплатити 1491 грн. 96 коп. (149 196 грн. 50 коп. х 1%). Проте, ОСОБА_4 було сплачено тільки 500 грн. Таким чином, недоплата судового збору становить 991 грн. 96 коп. (1491 грн. 96 коп. - 500 грн.).

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 29 квітня 2014 року за ОСОБА_4 було визнано право власності на 23/50 частини будинку АДРЕСА_1, вартість яких складає 137 260 грн. 78 коп. Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено на 92% (задоволено на суму 137 260 грн. 78 коп. від заявленої суми 149 196 грн. 50 коп.).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню 460 грн. судового збору (92% від сплаченої позивачем суми 500 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, недоплачена нею сума судового збору в розмірі 991 грн. 96 коп. підлягає розподілу між сторонами пропорційно до задоволених вимог, а саме: з ОСОБА_3 на користь держави належить стягнути 912 грн. 60 коп. (991 грн. 96 коп. х 92%), а 79 грн. 36 коп. належить стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив визнати спільною сумісною власністю 1/3 частину житлового будинку, вартість якої складає 98469 грн. 69 коп. (298 393 грн. х 1/3). На підставі пп. 1, 8 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за апеляційну скаргу апелянт повинен був сплатити 492 грн. 35 коп. (298 393 грн. х 1% х 50%). Проте, згідно квитанції на а.с.139 ним сплачено 114,70 грн., тобто недоплата складає 377 грн. 65 коп. (492 грн. 35 коп. - 377 грн. 65 коп.).

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 29 квітня 2014 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 27/50 частин спірного будинку, тобто вимоги його апеляційної скарги задоволено на 65,06% (задоволено на суму 161 132 грн. 22 коп. від 247 666 грн. 19 коп. - вартості 5/6 частин будинку заявлених ним вимог).

Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, недоплачений ним судовий збір належить стягнути пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме: з ОСОБА_4 на користь держави належить стягнути 245 грн. 70 коп. (377 грн. 65 коп. х 65,06%), а 131 грн. 95 коп. належить стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (377 грн. 65 коп. - 245 грн. 70 коп.). Також з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 74 грн. 62 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи (114 грн. 70 коп. х 65,06%).

За клопотанням ОСОБА_3 судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за проведення якої ним сплачено 5520 грн. (а.с.217).

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3591 грн. 31 коп. за проведення експертизи (5520 грн. х 65,06%).

Враховуючи викладене в сукупності, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню 460 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 3591 грн. 31 коп. вартості експертизи, 74 грн. 62 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Провівши взаємозалік стягнутих судових витрат, остаточно підлягають стягненню: з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3205 грн. 93 коп. ((3591 грн. 31 коп. + 74 грн. 62 коп.) - 460 грн.).

Крім того, із сторін на користь держави належить стягнути недоплачений ними судовий збір, а саме: з ОСОБА_4 - 325 грн. 06 коп. (79 грн. 36 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції + 245 грн. 70 коп. за апеляційний розгляд справи); з ОСОБА_3 - 1044 грн. 55 коп. (912 грн. 60 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції + 131 грн. 95 коп. за апеляційний розгляд справи).

Апеляційний суд не знаходить підстав для відшкодування витрат на авіа переліт позивачки ОСОБА_4 з Португалії до України у зв'язку з необхідністю прибуття у судове засідання, оскільки матеріали справи не містять даних щодо офіційного постійного перебування позивачки у зазначеній країні

Керуючись ст.ст. 79, 88, 303, 307, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3205 грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 325 грн. 06 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1044 грн. 55 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: