Ухвала суду № 41328924, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 року

справа № 811/1934/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №811/1934/13-а за позовом приватного підприємства “Дніпро-Амід” до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У червні 2013 року приватне підприємство “Дніпро-Амід” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 01.06.2013 року №0000660227 та №0000670227, прийняті Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що матеріалами перевірки жодним чином не підтверджено факт «нереальності» здійснення господарських операцій та відсутні будь-які докази, які підтверджують факт нікчемності угод. Основними підставами в акті перевірки, які викладені в якості обґрунтування нереальності угод є нічим необґрунтовані твердження та припущення податкового органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення від 01.06.2013 року №0000660227 та №0000670227, прийняті Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що надані до перевірки позивачем первинні документи не дозволяють встановити реальності фактичного виконання договірних зобов’язань контрагентами позивача. Також, на думку заявника апеляційної скарги, суд не дослідив докази в їх сукупності, викладені відповідачем в Акті перевірки, що свідчать про відсутність реального характеру укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи пітверджено, що 15.05.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства “Дніпро-Амід” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Адіантум” за липень, серпень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №64/22-7/13764590 від 17.05.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р, №2755-ІУ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за період з 01.07.2012 р. по 31.08.2012 р. в розмірі 47 034 грн..

п.138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2012 року в розмірі 49 358 грн.

На підставі висновків акту перервірки податковим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

№0000670227 від 01 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем 49 385 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 12 346 грн..

№0000660227 від 01 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 47 034 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 579 грн..

Првамірність та обгрунтованість податкових повідомлень – рішень №0000670227 та №0000660227 від 01 червня 2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентами укладено договори, за наслідками яких сформовано податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Укладені договори, на думку суду першої інстанції, носять реальний характер настання наслідків, ними обумовлених, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 03.11.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ “Адіантум” (постачальник) укладено договір №11/1/11, відповідно до умов якого постачальник постачає продукцію виробничо – технічного призначення (товар), найменування кого визначається в рахунках – фактурах. (т.1 а.с.63)

16.07.2012 року постачальник поставив позивачу фракцію лігроїно – газойлеву відповідно до рахунку на оплату №7/31 і №7/32 від 16.07.2012 року, що підтверджується видатковими накладними№166 від 16.07.2012 рок, №167 від 16.07.2012 року та податковими накладними №31, №32 (т.1 а.с. 65-66, 69-70, 68-73). Приймання товару на склад підтверджується приходною накладною від 16.07.2012 року та відображено в картці – рахунку №201 (т. 1 а.с. 71, 92-96).

Розрахунок за товар було проведено в безготівковій формі, що підтверджеється платіжними дорученнями №698 від 17.07.2012 року (т. 1 а.с.64).

Транспортування товару від постачальника до покупця підтверджено товарно – транспортними накладними від 16.07.2012 року (т.1 а.с.67,72)

20.08.2012 року ТОВ “Адіантум” поствило позивачу фракцію лігроїно – гозойлеву відповідно до рахунку на оплату №8/25 від 20.08.2012 р., що підтверджується видатковою накладною №192 від 20.08.2012 року та податковою накладною №22 від 20.08.2012 року (т.1 а.с.76-78)

Транспортування товару та його приймання на клад підтверджно товарно –транспортною накладною від 20.08.2012 року (т.1 а.с.75)

Крім зазначеного, позивачем на підтвердження реальностій здійснення господарської операції надано до всуду сертифікати якості на поставлений товар.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка та придбання товару та надання послуг.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань податкового органу при обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства на матеріали перевірки його контрагентів з огляду на наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також правомірності формування податку на прибуток за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднвної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №811/1934/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим