Ухвала суду № 41324479, 11.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/912/14-к 11.11.2014 11.11.2014 11.11.2014

Провадження № 11-кп/784/624/14 Категорія ст. 186 ч. 2 КК України

Головуючий 1 інстанції суддя Тустановський О.М.

Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючої: Гребенюк В.І.

Суддів: Олещук Т.Л.

Чебанової - Губарєвої Н.В.

За участі секретарів судового засідання Демянюк І.А., Лі І.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 12013120030000128 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2014 року, яким обвинуваченого

- ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори Махмутов О.А., Протченко A.C.

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_4

перекладач ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і вимог апеляційної скарги.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2014 року обвинуваченого

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чуфлешти Кайнарського району Республіки Молдова, громадянина Молдови, на території України знаходиться без реєстрації, без постійного місця проживання, непрацюючого, раніше судимого:

1) 28.01.2004 року Приморським районним судом м. Одеси за ст. ст. 186 ч. 2, 121 ч. 1, 70 КК України - на 5 років позбавлення волі, за постановою Маліновського районного суду м. Одеси від 05.12.2007 року звільнений 12.12.2007 року умовно-достроково на 11 місяців 4 дні;

2) 24.10.2010 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст. ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 70, 71 КК на 2 роки 5 місяців позбавлення волі, звільненого 08.02.2011 року за відбуттям строку покарання;

3) 03.10.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України на 6 місяців арешту, звільненого 06.10.2011 року за відбуттям строку покарання; -

- засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України - на 4 роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 постановлено обчислювати з 21 січня 2014 року, тобто з дня його затримання.

Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_3 час знаходження його під вартою з 17.10.2013 року по 16.12.2013 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України на Одеській залізниці за проведення експертизи 391,20 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів у справі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_3 скасувати і виправдати останнього.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок скасувати, а справу повернути на досудове розслідування.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник ОСОБА_2, не погоджуючись з вироком, просить його скасувати через його необґрунтованість та незаконність. При цьому посилається на порушення на стадії досудового слідства та в суді права ОСОБА_3 на захист, передбачені п. 18 ч. З ст. 42 КПК України, щодо користування рідною мовою, отримання копій процесуальних документів рідною мовою. Зауважує, що, не зважаючи на вимоги ОСОБА_3, жоден документ кримінального провадження на його рідну молдавську мову переведений не був, через що ОСОБА_3 був позбавлений можливості захищати себе належним чином від обвинувачення. Також вважає недоведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні інкриміновано злочину, посилаючись на недостатнє освітлення у вагоні потягу, відсутність свідків відкритого заволодіння ОСОБА_3 майном потерпілої, нездатність свідків описати одяг ОСОБА_3 під час вчинення злочину; відсутність перевірки версії щодо причетності до вчиненого злочину іншої особи, яка займала верхню полку в купе з ОСОБА_3; на не вжиття заходів на стадії досудового слідства щодо проведення дактилоскопічної експертизи гаманця потерпілої, на не проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 Водночас захисник посилається на безпідставне неврахування судом даних про ОСОБА_3, який є сиротою та виховувався без батьків, і який, перебуваючи у цивільному шлюбі, має дружину, що очікує від нього дитину.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_3, не погоджуючись з вироком, твердить про неповноту судового розгляду та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам (ч. ч. 1, 2 ст. 409, ч. 1 ст. 411 КПК України). Вважає суперечливими показання свідка ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8, докладно наводячи їх зміст, зазначений у вироку. Твердить, що показання потерпілої ОСОБА_8 є завідомо неправдивими, а свідок ОСОБА_9 не була допитаною в судовому засіданні. Також твердить про порушення його права, передбаченого п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, посилаючись на те, що він є громадянином Молдови, але йому не був наданий перекладач і матеріали справи, незважаючи на вказівки Генеральної прокуратури, органом досудового слідства не були йому надані у перекладі на його рідну мову. Крім того вважає порушеними його права, передбачені ст. ст. 23 ч. 1, 373 ч. 3 КПК України та ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

Прокурор Протченко A.C. просив апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок відносно останнього - без змін. Наводить доводи про не відповідність матеріалам справи тверджень апелянтів, які вважає їх (апелянтів) спробою скласти хибне враження щодо досудового слідства та розгляду провадження у суді першої інстанції. Твердить, що гарантоване п. 18 ч. З ст. 42 КПК України право обвинуваченого ОСОБА_3 не порушувалося, посилаючись: на проживання останнього на території України більше 10 років, протягом яких він неодноразово засуджувався судами м. Одеси, і що всі попередні вироки відносно нього постановлені російською мовою і відсутні будь-які відомості про участь у судових розглядах кримінальних справ перекладачів, згідно положень ст. ЗЗЗ КПК України (1960 року); на вільне володіння ОСОБА_3 російською мовою; на здійснення перекладу на російську мову усіх матеріалів кримінального провадження на етапі досудового слідства із залученням перекладача, що відображено в реєстрі матеріалів досудового розслідування; на ознайомлення ОСОБА_3 з матеріалами кримінального провадження на російській мові та вручення обвинувального акту з додатками на українській та російській мові у присутності захисника, понятих, та із застосуванням засобів аудіо-відео фіксації. Вважає, що суд першої інстанції правильно дослідив наявні у кримінальному провадженні докази у їх сукупності, надав їм належну правову оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. Крім того зазначає, що в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_3 помилково зазначено, що свідок ОСОБА_9 не була допитана в ході судового слідства, що не відповідає дійсності та спростовується аудіо записом судових засідань та вироком суду першої інстанції.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

10 жовтня 2013 року приблизно о 01.20 год. (більш точний час не встановлено), ОСОБА_3 у пасажирському потязі № 148 сполученням «Одеса-Київ» на перегоні станція Вознесенськ - станція Трикратне Одеської залізниці, розташованого на території Вознесенського району Миколаївської області, намагаючись скористатись сном потерпілої ОСОБА_8, яка спала на місці № 7 плацкартного вагону № 2, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно викрав з жіночої сумки ОСОБА_8 шкіряний гаманець «Hassion», вартістю 242,31 грн., в якому знаходились: гроші в сумі 100 грн., банківська платіжна картка «Приватбанку» та її студентський квиток Черкаського державного бізнес-коледжу, які не становлять матеріальної цінності. Під час викрадення ОСОБА_3 вказаного майна потерпіла ОСОБА_8 прокинулась і, побачивши, як він викрадає її майно, почала кричати і намагалась умовити останнього повернути її речі.

Однак, ОСОБА_3, усвідомлюючи, що його протиправну діяльність викрито і, бажаючи довести свій злочинний намір на викрадення майна до кінця, відмовився повертати належні ОСОБА_8 особисті речі, та покинув плацкартне купе, в якому знаходилась потерпіла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на підтримку їх апеляційних скарг, заперечення прокурорів Махмутова О.А. та Протченка A.C. проти апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12013120030000128 та додатково надані матеріали, повторно дослідивши певні матеріали даної кримінальної справи (т. 1 а. с. 192 - 224, 225 - 227, 230 - 231), обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд вважає їх не підлягаючими задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 КПК України суд забезпечує учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Що стосується доводів апелянтів про порушення права обвинуваченого ОСОБА_3 на захист через ненадання йому перекладача на молдавську, то в цій частині права обвинуваченого поновлені апеляційним судом шляхом повторного дослідження за участі перекладача ОСОБА_5 тих обставин справи, які зафіксовані в окремих процесуальних документах і досліджувалися судом першої інстанції українською мовою - тобто, мовою складеного документу.

Що стосується показань потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, то всі вони в судовому засіданні давали показання (які не містили жодних юридичних термінів) російською мовою, якою обвинувачений ОСОБА_3 вільно володіє.

Апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вільно володіє на побутовому рівні російською мовою, оскільки, як він пояснив апеляційному суду, він має неповну середню освіту - закінчив 9 класів і до 5 класу вивчав російську мову, і не розуміє саме юридичні терміни російською. Саме тому процесуальні документи повторно досліджені апеляційним судом за участі перекладача. Хоча, заради істини, слід зауважити, що юриспруденцію він не вивчав і молдавською.

Як вбачається із аудіо записів, що містяться на технічному носії інформації судового провадження, ОСОБА_3 ставив питання потерпілій та свідкам російською мовою, а також сам вільно давав показання та відповідав на питання (і захисника також) російською.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у цій частині право обвинуваченого ОСОБА_3, передбачене ч. 3 ст. 29, п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, було порушено.

Згідно вимог ст. 369 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведений у вироку, дослідженим доказам дав належну оцінку та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Із звукозапису судового розгляду, що міститься на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав і навів свою версію подій (російською).

Суд першої інстанції дав належну оцінку цим показанням обвинуваченого і вірно вказав, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена сукупністю досліджених судом доказів. При цьому суд вірно послався на показання потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11 (диск з відоконференцією від 13.06.2014 року - т. 1 а. с. 145), ОСОБА_9, ОСОБА_7 (диск з відоконференцією від 18.07.2014 року - т. 1 а. с. 177, 183 - 185); дані відповідних протоколів огляду місця події, впізнання, слідчого експерименту, висновку відповідної експертизи, тощо.

Що стосується доводів апелянтів про непричетність обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також про невірну оцінку судом досліджених доказів, то вони є безпідставними, оскільки суперечать встановленим по справі обставинам.

З вироку видно, що суд першої інстанції дав оцінку аналогічним твердженням захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 і вказав, що є доведеною винуватість останнього у відкритому викраденні чужого майна (грабіжу), повторно.

Так, відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_3, він не заперечував, що дійсно 10.10.2013 року в нічний час їхав на місці № 29 у вагоні № 2 пасажирського потягу № 148 сполученням «Одеса-Київ»; що у тому ж вагоні їхала і потерпіла ОСОБА_10, яка вночі прибігла до нього в купе і вимагала повернути викрадені речі; що саме в його купе потерпіла згодом підняла з підлоги свій гаманець у присутності двох хлопців; що саме за її заявою він був затриманий працівниками міліції у потязі.

Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що в нічний час 10.10.2013 року вона їхала в пасажирському потязі №148 сполученням «Одеса-Київ» на місці № 7 в плацкартному вагоні № 2 до станції Черкаси та відпочивала. Приблизно о 01.20 год. ночі прокинулася від присутності над нею сторонньої людини. Відкрила очі і побачила ОСОБА_3, рука якого була у неї в сумці. Побачивши, що вона відкрила очі, він взяв гаманець і почав уходити. Встала і почала кликати на допомогу. ОСОБА_3 став бігти по вагону, а вона - за ним. Він прибіг на своє місце № 29, сів там і сказав, що нічого не брав. В одному купе з ним знаходилися ОСОБА_13 і ОСОБА_7, які піднялися зі своїх місць і питали, що сталося. Запропонували їй піти до свого місця і оглянути свої речі, можливо крім гаманця зникли і інші речі. Оглянувши свої речі, повернулася до місця ОСОБА_3 зі свідками і повідомила про зникнення лише гаманця. Обвинувачений весь час заперечував, що взяв гаманець. Хлопці запропонували ОСОБА_3 піднятися і у нього з під кофти на підлогу випав її гаманець. Підняла гаманець та перевірила його. Все було на місці. Звернулася до провідника, а потім до начальника потягу, щоб викликати міліцію. Потім жінка - свідок, що сиділа навпроти ОСОБА_3, прийшла і сказала, що боїться поряд з ним лежати, бо він погрожував всім присутнім та виражався нецензурною лайкою. Жінка питалася дозволу посидіти з нею (потерпілою), бо все одно не спали вже. До Черкас обвинуваченого висадили. Зі слів свідка ОСОБА_9 також знає, що спочатку він намагався у неї під подушкою ритися, ходив туди - сюди.

Показання потерпілої ОСОБА_10 узгоджуються з даними протоколу слідчого експерименту від 15.11.2013 року з фото таблицею за участі потерпілої, яка докладно розповіла та показала на місці, як виявила крадія, наздогнала його в його купе, де він вже встиг сісти на своє місці № 29, як з пасажирами ОСОБА_13 і ОСОБА_7 вимагала від крадія повернути викрадене і бачила, як її гаманець випав від ОСОБА_3 на підлогу в прохід купе (т. 1 а. с. 204 - 207 - 211).

Показання потерпілої узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11, яка суду пояснила, що в ніч на 10.10.2013 року їхала потягом «Одеса - Київ» у вагоні № 2 місце № 31. Приблизно о півночі в її в купе зайшли два хлопця, один з яких - ОСОБА_3 - розмістився на нижній полиці напроти неї - на місце № 29. Молодики поводилися збуджено, голосно розмовляли. Потім ОСОБА_3 пішов по вагону у бік провідника. Повернувся хвилин через п'ятнадцять і сів. Майже відразу за ним прибігла потерпіла і кричала, що він у неї вкрав гаманець. ОСОБА_3 заперечував. Два хлопці (пасажири) казали віддати гаманець. ОСОБА_3 підняв джемпер чи майку і гаманець випав на підлогу в її присутності та потерпілої з двома хлопцями. Дівчина підняла гаманець і пішла з хлопцями. ОСОБА_3 казав своєму другу, що не міг не вкрасти. Спати там було неможливо через агресивність та неадекватність ОСОБА_3 Він погрожував спалити потяг, в зв'язку з чим навіть прийшов начальник потягу.

Показання потерпілої та свідка ОСОБА_11 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9, яка суду пояснила, що в нічний час 10.10.2013 року їхала потягом «Одеса-Київ» в плацкартному вагоні № 2 на нижньому боковому місці № 51 - напроти купе потерпілої, місце якої теж було нижнім. ОСОБА_3 у стані сп'яніння ходив по вагону. Спочатку він, подумавши, що вона спить, чіплявся до неї, торкав її за плече. Прогнала його. А хвилин через 5 - 10 почула крик потерпілої про повернення їй гаманця. Бачила, як ОСОБА_3 біг на своє місце з гаманцем червоного кольору, який сховав під одяг. Потерпіла одразу побігла за ним. Потім було ще два парубки, які казали йому віддати гаманець. Спочатку ОСОБА_3 твердив, що то його гаманець, а потім встав зі свого місця і з під футболки викинув його на підлогу вагону. Гаманець впав в прохід вагону. Потерпіла забрала свій гаманець та перевірила його. Також пам'ятає жінку, яка сіла до них і розповідала про погрози обвинуваченого. Була і провідниця, а потім, після погроз, прийшов і начальник потягу.

Показання потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що 10.10.2013 року їхав в потязі «Одеса-Київ» у плацкартному вагоні № 2 на верхній боковій полці. В нічний час прокинувся від галасу молодих хлопців, серед яких був ОСОБА_3 Їм робили зауваження, але вони через деякий час знов зчиняли галас. Його (свідка) місце знаходилося напроти місця ОСОБА_3 Потім останній пішов по вагону. Через деякий час закричала дівчини, що у неї щось взяли. ОСОБА_3 прибіг і сів на своє місце. За ним прибігла потерпіла ОСОБА_8 Спустився вниз і ще парубок підбіг і почали питати що він взяв. Бачив гаманець на підлозі проходу. Гаманець забрала потерпіла. Жінка, що їхала на іншому нижньому місці в купе з ОСОБА_3, ходила до провідника через те, що їй заважили спати ОСОБА_3 та його друг.

Показання потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в частині дати, часу, місця та обставин вчинення злочину узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 10.10.2013 року, складеному на станції Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, відповідно до якого таким є плацкартний вагон № 2 пасажирського потягу № 148 сполученням «Одеса-Київ». Там потерпіла ОСОБА_8, що їхала на місці № 7, пояснила, що ОСОБА_3, який знаходився на місці № 29 цього ж вагону, приблизно 01.20 год. викрав з її сумки гаманець, що вона побачила, прокинувшись. ОСОБА_3 визнав зазначені потерпілою обставини. Також потерпіла ОСОБА_8 для огляду передала працівникам міліції свої особисті речі, а саме: гаманець червоного кольору, банківську картку, студентський квиток та гроші в сумі 100 гривень, які знаходилися в її гаманці (т. 1 а. с. 192 - 194 - 200).

Показання потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в частині дати, часу, місця та обставин вчинення злочину саме обвинуваченим ОСОБА_3 узгоджуються з даними протоколів пред'явлення особи для впізнання, яке було проведено з кожним з них.

Так, відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої та свідків від 15.11.2013 року, 20.11.2013 року та 27.11.2013 року потерпіла ОСОБА_10 та свідки ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 (відповідно) впізнали ОСОБА_3 як чоловіка, який в нічний час 10.10.2013 року у вагоні № 2 потягу № 148 «Одеса-Київ» викрав у потерпілої ОСОБА_8 її гаманець. Викрадене повернув у присутності зазначених свідків. При цьому свідок ОСОБА_9 конкретизувала, що ОСОБА_3 викинув викрадений гаманець до проходу (т. 1 а. с. 215 - 217, 212 - 214, 218 - 220, 221 - 223).

Таким чином, послідовні показання потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 щодо фактичних обставин справи узгоджуються між собою у дрібніших деталях, а також узгоджуються з вищезазначеними протоколами відповідних слідчих дій.

З огляду на всебічне, повне та неупереджене дослідження судом першої інстанції всіх обставин кримінального провадження, оцінки судом кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, є вірним висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна повторно і дії ОСОБА_3 судом вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

А тому є безпідставними доводи обох апелянтів про відсутність доказів вчиненням ОСОБА_3 цього грабежу потерпілої ОСОБА_10

Посилання апелянтів, як на доказ непричетності обвинуваченого до вчинення цього злочину, на недостатнє освітлення у вагоні не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються показаннями потерпілої та вищевказаних свідків, кожен з яких в судовому засіданні пояснив, що освітлення у вагоні було приглушеним, але достатнім щоб бачити всі події, що відбулися, та крадія ОСОБА_3 А тим більш за умови, що ще до вчинення злочину він звернув на себе увагу пасажирів своєю галасливою поведінкою.

Доводи захисника про можливу причетність до вчинення пограбування потерпілої ОСОБА_10 іншої особи є безпідставними, оскільки: потерпіла особисто бачила момент викрадення ОСОБА_3 її майна і відразу криком про допомогу привернула увагу до вчинення відносно неї злочину інших пасажирів вагону, а також відразу побігла за ним і наздогнала його на місці № 29; свідок ОСОБА_9 також особисто бачила саме ОСОБА_3 з гаманцем потерпілої, коли той тікав на своє місце після крику останньої про крадіжку; свідок ОСОБА_7 також бачив, що саме ОСОБА_3 прибіг і сів на своє місце відразу після крику дівчини про крадіжку, яка відразу ж прибігла за ним.

Крім того, в матеріалах даного провадження відсутні дані (в тому числі і в показаннях потерпілої та свідків) про інших чоловіків, які б бігли по вагону в момент переслідування крадія потерпілою ОСОБА_10

З цих же підстав є необґрунтованими і доводи захисника щодо нездатності свідків описати одяг ОСОБА_3 в момент вчинення ним цього злочину, оскільки ця обставина не є визначальною у даному випадку.

Твердження обвинуваченого про те, що свідок ОСОБА_9 не допитувалася судом є надуманими та спростовуються матеріалами справи та відеозаписом допиту зазначеного свідка 18.07.2014 року в режимі відео конференції в порядку дистанційного провадження, під час якого обвинувачений ставив і свої питання цьому свідку (т. 1 а. с. 77).

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, то суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України належним чином врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким; данні про особу обвинуваченого, який є раніше неодноразово судимим, не має постійного місця проживання, характеризується посередньо; пом'якшуючу його покарання обставину - відшкодування потерпілій матеріальних збитків; відсутність обтяжуючих його покарання обставин.

Доводи захисника про неврахування судом як пом'якшуючої покарання ОСОБА_3 обставини те, що він є сиротою, безпідставні, оскільки це є лише даними про його особу і відсутні підстави визнавати цю обставину як пом'якшуючу покарання дорослого обвинуваченого.

Твердження апелянтів про наявність у ОСОБА_3 вагітної дружини ОСОБА_14 спростовуються матеріалами справи. Так, матеріали справи не містять будь-яких даних про спільне проживання обвинуваченого з ОСОБА_14 Не надано підтвердження цьому ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду. Крім того, з урахуванням: тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою з моменту його затримання з 21.01.2014 року (т. 1 а. с. 71 - 74, 234 - 237); даних СІЗО м. Миколаєва від 11.11.2014 року № 20/3-2863 про відсутність в матеріалах особової справи ОСОБА_3 інформації про ОСОБА_14 та про те, що побачення між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в умовах СІЗО не відбувалися; а також інформації КЗ «ЦПМСД» № 7 від 27.06.2014 року № 748 про строк вагітності ОСОБА_14 12 тижнів станом на 26.06.2014 року (т. 1 а. с. 178); - є спростованими твердження апелянтів про те, що батьком дитини, яку чекає ОСОБА_14, є саме ОСОБА_3, оскільки це є фізично неможливим.

Таким чином, призначене ОСОБА_3 покарання є справедливим, оскільки призначене у мінімальному розмірі санкції ч. 2 ст. 186 КК України, а також є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, та відсутні підстави для зміни та скасування вироку.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Залишити без змін вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2014 року відносно ОСОБА_3.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

С У Д Д І :

Гребенюк В.І. Олещук Т.Л. Чебанова - Губарєва Н.В.