Рішення № 41320191, 10.11.2014, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/11420/14-ц Провадження № 22-ц/772/3051/2014Головуючий в суді першої інстанції Бар'як А. С.Категорія 39 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів : Марчук В.С., Шемети Т.М.

При секретарі : Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3; відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, визначення частки співвласника у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та її поділ, -

В с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, визначення частки співвласника у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та її поділ, мотивуючи свої вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5. Вона являється спадкоємцем за заповітом, посвідченим Другою вінницькою державною нотаріальною конторою 1 лютого 1989 року, зареєстрованого у реєстрі за №2-221. 31 жовтня 2011 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкове майно складається із ? частки житлового будинку з прибудовами і господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. У видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, яким являється земельна ділянка за цією ж адресою, яка належала її матері на підставі двох Державних актів про право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га та для ведення садівництва площею 0,12 га, їй відмовлено у зв'язку з тим, що не визначена частка кожного власника у спільній сумісній власності на земельні ділянки і нотаріус не може визначити склад спадкового майна та належність цього майна спадкодавцеві, а саме: на яку частку земельної ділянки необхідно видавати свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_5. Тому просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування, розділити відповідно до кадастрового плану земельні ділянки, що позначені в зоні 1 площею 0,0498 га - для обслуговування житлового будинку, в зоні 4 площею 0,0867 га - для ведення садівництва, визнати за відповідачем ОСОБА_4 відповідно до цього кадастрового плану, право власності та виділити їй в зоні 2 земельну ділянку площею 0,0502 га - для обслуговування жилого будинку, в зоні 3 земельну ділянку площею 0,0333 га - для ведення садівництва.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, поділу та виділу в натурі частки спадкового майна, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні позивач і її представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Відповідач апеляційну скаргу визнала, просить її задовольнити і скасувавши рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позов ОСОБА_2 Пояснила, що вона набула права власності на ? частину будинку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. По земельних ділянках розміром 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і 0,12 га для ведення садівництва, які перебували у спільній сумісній власності із ОСОБА_5, а на даний час із її спадкоємцем ОСОБА_2 - позивачем по справі, у них склався саме такий порядок користування ділянками, який зазначений у кадастровому плані, а саме: вона користується земельною ділянкою для будівництва і обслуговування будинку площею 0,0502 га, а позивач - 0,0498 га та для ведення садівництва вона користується площею 0,0333 га, а позивач - 0,0867 га. Вона не заперечує проти закріплення за ними саме таких площ земельних ділянок і тому просить задовольнити позовні вимоги заявлені ОСОБА_2 повністю, припинивши право спільної сумісної власності у них на ці земельні ділянки.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали спадкової справи № 173/2009 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

По справі встановлено, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 715869, виданого 25 січня 2007 року ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності із співвласником ОСОБА_4, належала земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 715872, виданого 25 січня 2007 року, ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності із співвласником ОСОБА_4, належала земельна ділянка площею 0,12 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 (а. с. 7).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с.17).

7 травня 2009 року спадкоємець ОСОБА_2 звернулася до Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і 7 травня 2009 року розпочато спадкову справу №173/2009 (аркуші спадкової справи 1 і 2 на звороті).

1 лютого 1989 року ОСОБА_5 зробила заповіт, який не змінювався і не скасовувався і яким заповіла все належне їй майно дочці ОСОБА_2 (аркуш спадкової справи 14).

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 9 липня 2012 року, яке набрало законної сили 20 липня 2012 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючих документів.

Встановлено факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 була матір'ю ОСОБА_2.

Встановлено факт, що заповіт від імені ОСОБА_5, посвідчений 01 лютого 1989 року і зареєстрований в реєстрі № 2-221, складений на користь «ОСОБА_2» належить (складений на користь) ОСОБА_2 (спадкова справа а. 6-7).

31 жовтня 2012 року Другою вінницькою державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину на заповітом на ім'я ОСОБА_2. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з ? частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а. с. 6).

27 серпня 2013 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, де спадковим майном являються грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаціями (аркуш спадкової справи 43).

ОСОБА_2 звернулася в Другу вінницьку державну нотаріальну контору із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку.

31 жовтня 2012 року Другою вінницькою державною нотаріальною конторою за № 1855/02-14 позивачу дано роз'яснення в тому, що нотаріус не може визначити склад спадкового майна і належність цього майна спадкодавцеві, а саме: на яку частку земельної ділянки необхідно видавати свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_5, у зв'язку з тим, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності, частка кожного співвласника не визначена і один із співвласників помер, тому немає можливості з'ясувати домовленість між співвласниками (а. с. 5).

Із кадастрового плану, виготовленого 3 листопада 2014 року на земельну ділянку, яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,12 га для ведення садівництва, вбачається, що між співвласниками встановлений порядок користування земельною ділянкою таким чином: для будівництва і обслуговування будинку ОСОБА_5 користувалася земельною ділянкою площею 0,0498 га, що складає ? частку, а ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 0,0502 га, що складає ? частку; для ведення садівництва: ОСОБА_5 користувалася земельною ділянкою площею 0,0867 га, що складає 72/100 часток, а ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 0,0333 га, що складає 28/100 часток (а. с. 11, 61).

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218, 1233 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За правилами статей 1296, 1297, 1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно; свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцями після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель на споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Зі змісту статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частини. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачається статтями 370-372 ЦК України, які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності, допускаючи при цьому винятки із цього правила.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Стаття 372 ЦК України зазначає, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року роз'яснив, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом; учаснику спільної сумісної власності право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом (п. 18 підпункт «е»); у справах за позовом учасників спільної власності на землю, про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує та враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо (п. 19); виходячи із того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їх угодою залежно від розміру часток у спільній власності, суд відповідно до ст. 88 ЗК України приймає до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між співвласниками, так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку спільної власності на землю або жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою (п. 21); відповідно до статей 1225 ЦК і 131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом (п. 22-1).

У постанові «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця Державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (пункт 10).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16 травня 2013 року надав роз'яснення в інформаційному листі № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» про те, що відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні (пункт 3.4).

По справі встановлено, у тому числі і з пояснень позивача ОСОБА_2, яка являється спадкоємцем співвласника спільної сумісної власності на нерухоме майно - земельну ділянку, і відповідача ОСОБА_4, що вони являються співвласниками жилого будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 6, 60) та співвласниками спільної сумісної власності - земельної ділянки за цією ж адресою (а. с. 7, 8); що у них склався такий порядок користування земельними ділянками, який відмічений у кадастровому плані (а. с. 11, 61) і сторони просять здійснити поділ земельних ділянок саме по такому фактичному користуванню площами земельних ділянок, про що вони подали суду укладений між ними письмовий договір, у якому також за спільною згодою визначили частку земельної ділянки кожного із співвласника (а. с. 62) та в судовому засіданні просили припинити право спільної сумісної власності на земельні ділянки між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Враховуючи подане прохання сторін про припинення права спільної сумісної власності на земельні ділянки між ними і зазначені вимоги матеріального закону, вбачається можливим припинити право спільної сумісної власності у сторін на земельні ділянки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги є правомірними і ґрунтуються на законі, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Документально підтвердженими по справі витратами позивача являється сплата судового збору на загальну суму 3 544,89 гр.: при подачі позовної заяви 243,60 гр. (а. с. 2) і 2 120,00 гр. (а. с. 1) та при подачі апеляційної скарги 121,80 гр. (а. с. 41) і 1 059,49 гр. (а. с. 49).

Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 89 ЗК України, ст. ст. 370-372, 1216, 1217, 1218, 1225, 1226, 1233, 1296, 1297, 1298 ЦК України і ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, визначення частки співвласника у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та її поділ, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину земельної ділянки в зоні 1 площею 0,0498 га, належної спадкодавцю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 715869, кадастровий номер 0510137000:03:018:0060, площею 0,10 га по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину земельної ділянки в зоні 2 площею 0,0502 га, належної їй та померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 715869, кадастровий номер 0510137000:03:018:0060, площею 0,10 га по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,10 га по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на 72/100 частин земельної ділянки в зоні 4 площею 0,0867 га, належної спадкодавцю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 715872, кадастровий номер 0510137000:03:018:0061, площею 0,12 га по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для ведення садівництва.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 28/100 частин земельної ділянки в зоні 3 площею 0,0333 га, належної їй та померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 715872, кадастровий номер 0510137000:03:018:0061, площею 0,12 га по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для ведення садівництва.

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: для ведення садівництва, площею 0,12 га по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 544,89 гр. в повернення судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська