Рішення № 41319218, 06.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14900/14 06.10.14

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт"

про вилучення майна та стягнення штрафних санкцій

Представники сторін:

від позивача: Козак О.Д. - представник за довіреністю № 2772 від 08.11.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" про вилучення майна та стягнення штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.07.2011 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт" укладено договір фінансового лізингу №110715-103/ФЛ-Ю-А.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу предмет лізингу.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивачем надіслано відповідачу повідомлення про розірвання (відмову від) договору та вимагав в строк до 27.05.2014 року повернути майно, передане в лізинг.

Оскільки, відповідач майно не повернув, тому позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення майна в розмірі 32 326,04 грн. та штрафу за порушення процедури вилучення майна в розмірі 48 234,00 грн., а також вилучення та передання власнику - позивачу предмет лізингу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.09.2014 року.

В судове засідання 16.09.2014 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 16.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду подав відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29984909.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Представник позивача виконав вимоги ухвали від 17.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2014 року розгляд справи відкладено на 06.10.2014 року.

В судове засідання 06.10.2014 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30793009.

Представник позивача подав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2014 року, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 110715-103/ФЛ-Ю-А.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.1 договору, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу (далі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" (далі - Графік) до договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2 договору).

Згідно додатку до договору (специфікація) предметом лізингу є: автобус БАЗ А 148.2 2011 року випуску вартістю 482 340,00 грн. разом з ПДВ, який був переданий лізингоодержувачу 27.07.2011, що підтверджується наявним в матеріалах справи та підписаний сторонами актом прийому-передачі предмета лізингу за договором № 110715-103/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 15 липня 2011 року.

Відповідно до п.2.1.7 договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 05 липня 2008 року. Числом сплати є 05 число календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці, числом сплати є число останнього робочого дня місяця (наприклад: дата підписання сторонами акту - 31 січня 2008 року. Числом сплати у лютому 2008 року буде 29 число).

Згідно з п.2.1.8 період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Пунктом 2.1.6 договору акт - акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1. договору усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежів включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу;

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 2.7.-2.9., 3.4. Загальних умов.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що всі чергові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7.-2.9. Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Як зазначено позивачем, всупереч прийнятих обов'язків, відповідач зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за період з березня по квітень 2014р. за ним виникла заборгованість в розмірі 25300,60 грн., а саме: з 27.03.14р. (32 період лізингу) заборгованість становить 12795,93 грн. з 25.04.14р. (33 період лізингу) заборгованість збільшилась на 12504,67 грн.

Пунктом 6.6. договору сторони передбачили, що лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити предмет лізингу у випадках передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.4. договору.

Так, згідно п. 6.1.1 договору договір може бути розірваний якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно п. 6.10 договору сторони погодили, зміна або припинення договору відбувається, зокрема, в наслідок вчинення лізингодавцем часткової або повної відмови від договору у випадках, передбачених загальними умовами та/або чинним законодавством, та/або у випадках настання відкладальних обставин, передбачених п. 6.1.1 - 6.1.7 загальних умов та наявності (вчинення) лізингодавцем відповідного волевиявлення (одностороннього правочину).

21.05.2014 позивач надіслав ТОВ «Еліт» повідомлення №906 від 21.05.2014 року про розірвання (відмову) від договору та вимагав в строк до 09.00 годин 27.05.2014 року включно повернути майно за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, передане в лізинг згідно договору, та 29.05.2014 року повторно надіслав ТОВ «Еліт» повідомлення №968 від 29.05.2014р. про розірвання (відмову) від договору та вимагав вже негайно повернути передане в лізинг майно. ТОВ «Еліт» 02.06.2014 року (за місцезнаходженням) та 04.06.2014 року (за фактичною адресою) отримало дане повідомлення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: повідомленням про вручення поштового відправлення №0315037497445 та відстеженням пересилання поштових відправлень.

Відповідно до ч.3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Факт прострочення сплати платежів та розірвання (припинення) договору відповідачем у відзиві не заперечується.

Пунктом 6.6.1 договору передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю.

Відповідно до п.7 ч.2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний: у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що в час повернення автобусу БАЗ А148.2 (04.06.2014 р.) за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т не був присутній уповноважений представник позивача для приймання-передачі предмету лізингу. Відсутність представника позивача, уповноваженого на прийняття з лізингу автобусу, за наведеною вище адресою пояснюється тим, що адреса м. Київ. вул. Дегтярівська, 27 Т - є юридичною адресою позивача, хоча фактичне місцезнаходження його офісу та працівників є іншим - м. Київ, вул. Щорса, 7/9. Такий висновок підтверджується інформацією, наведеною на бланку товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» та на офіційному сайті позивача, а саме, що адресою для кореспонденції та обслуговування є адреса: м. Київ, вул. Щорса, 7/9, а не та адреса, про як зазначено в листах №906 від 21.05.2014 р. та повторно №968 від 29.05.2014, направлених відповідачу. З огляду на вищевикладене є очевидним, що повернення автобусу БАЗ А 148.2 за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т не могло бути здійснено відповідачем через фактичну відсутність за вказаною адресою позивача. Тому, вина відповідача у неповерненні предмету лізингу відсутня, а отже нарахування штрафних санкцій в розмірі 80 560,04 грн. є з боку позивача безпідставним.

Проте, суд з вищезазначеними твердженням відповідача не погоджується, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту повернення автобусу 04.06.2014 року чи іншого дня.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У зв'язку з вищезазначеним, вимога позивача щодо вилучення та передачі предмету лізингу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неповерненням предмету лізингу позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення майна в розмірі 32 326,04 грн. та штраф за порушення процедури вилучення майна в розмірі 48 234,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.1.2 договору передбачено, що якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким предмет лізингу може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує неустойку (штраф) у розмірі, передбаченому ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України. При цьому сторони домовились, що при нарахуванні суми неустойки лізингодавець застосовує середньоденну лізингову плату за користування предметом лізингу, яка розраховується шляхом складання сум загальних лізингових платежів, зазначених у стовбці «Загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ 20%» графіку, за строк лізингу, який минув на момент нарахування неустойки, та ділення цієї суми на відповідну кількість днів користування предметом лізингу.

Відповідно до ч.2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п.7.1.4 договору, за порушення процедури вилучення предмету лізингу лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5 договору передбачено, що остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

Суд погоджується з розрахунком неустойки за прострочення повернення майна в розмірі 32 326,04 грн. та штрафу за порушення процедури вилучення майна в розмірі 48 234,00 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідпача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Вилучити у товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 115-А, ідентифікаційний код: 32396857) та передати власнику - товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ" (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27 Т, ідентифікаційний код: 33880354) предмет лізингу, а саме: автобус БАЗ А148.2, 2011 року випуску, заводський номер Y7FA14820В0000054, реєстраційний номер АА7946КР, невиплачена вартість якого складає 46 914,20 грн., в кількості 1 одиниця.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 115-А, ідентифікаційний код: 32396857) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ" (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27 Т, ідентифікаційний код: 33880354) неустойку за прострочення повернення майна в розмірі 32 326 (тридцять дві тисячі триста двадцять шість) грн. 04 коп., штраф за порушення процедури вилучення майна в розмірі 48 234 (сорок вісім тисячі двісті тридцять чотири) грн.00 коп. та судовий збір в розмірі 2 549 (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 49 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.11.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий