Ухвала суду № 41318922, 30.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 р. Справа № 876/147425/12

Колегія Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ратушної М.І.,

за участю представника відповідача - Джоголика Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Прикарпаття» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

22 березня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Прикарпаття» звернулося до суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкового повідомлень-рішень № 0000212210 та за № 0000222210 від 13 березня 2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області № 0000212210 та за № 0000222210 від 13 березня 2012 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції її оскаржила Луцька об'єднана державна податкова інспекція. Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, а саме те, що в ході перевірки не виявлено накладні, які є складовою частиною комплекту перевізних документів відповідно до п.п.1.1,1.2 Правил оформлення перевізних документів від 24 листопада 2000 року №863/5084, а саме товаро-транспортних накладних щодо руху товару від ТОВ «Авалон-Дон» до ПАТ «Прикарпаття».

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що В період з 20.02.2012 року по 24.02.2012 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Прикарпаття» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Авалон-Дон», їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 608/231/02970197 від 27.02.2012 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем: 1) ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТД «Авалон-Дон» із ПАТ «Прикарпаття», документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року на загальну суму 150630,00 грн.; 2) п.5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено завищення валових витрат на суму 52333 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на загальну суму 26844,00 грн.; 3) п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 25105,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 14489,00 грн., за травень 2011 року в сумі 10616,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0000222210 та за № 0000212210 від 13.03.2012 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25106,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 гривні, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26844,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн. відповідно.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, передумовою для формування позивачем податкового кредиту по ПДВ та податкового зобов'язання з податку на прибуток, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТОВ «ТД «Авалон-Дон» з приводу купівлі-продажу металопродукції, а саме, 02.02.2011 року між зазначеними сторонами укладено договор купівлі-продажу, предметом по якому слугувала металопродукція відповідно до накладних.

П. 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що здійснення господарських операцій між ПАТ «Прикарпаття» та ТОВ «ТД «Авалон-Дон» підтверджується податковими накладними № 39 від 10.02.2011 року на суму 17000,00 грн; № 42 від 11.02.2011 року на суму 145630,00 грн та платіжними дорученнями за № 1118 від 10.02.2011 року на суму 17000,00 грн та за № 120 від 14.02.2011 року на суму 145630,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Крім того, в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку ПАТ «Прикарпаття», права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що скаржувані податкові повідомлення-рішення за №0000212210 та за №0000222210 від 13.03.1012 року є протиправними та необґрунтованими.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи.

Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року по справі № 2а-843/12/0970 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя А.І. Рибачук

Суддя Д.М. Старунський