Постанова № 41318645, 10.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014 року Справа № 904/4782/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від відповідача: Власенко Н.В., представник, дов. № 8 від 13.01.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року у справі № 904/4782/14

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг

про стягнення 9 831 500 грн. 07 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014р. (судя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 4 012 919, 74 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 365 496, 50 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 69 712, 11 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем рішення суду від 06.03.2012р. по справі № 40/5005/17300/2011, яким на користь позивача була стягнута заборгованість, пеня, інфляційні втрати, 3% річних і обґрунтованістю нарахування на суму основного боргу 3% річних та інфляційних. Відмовляючи в стягненні інфляції грошових коштів та 3% річних, нарахованих на пеню за попереднім рішенням № 40/5005/17300/2011 суд виходив з того, що за своєю правовою природою пеня не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, а є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань тому нарахування інфляції та 3% річних є неправомірним.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що 2744964, 45грн. пені, визначені в грошовій одиниці та присуджені до сплати рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 40/5005/17300/2011 є грошовим зобов'язанням. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст..599 ЦК України). Лише прийняття рішення господарським судом про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст..625 ЦК України сум.

Позивач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач та його представник в судовому засіданні зазначили, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Суд правильно дійшов висновку, що пеня не є грошовим зобов'язанням визначеним у ст.509 ЦК України. Пеня за своєю правовою природою є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення. а рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

14.10.2010р. між ДК «Газ України» та Відповідачем укладено договір поставки природного газу № 06/10-1129 БО-5.

На виконання умов Договору Позивач поставив відповідачу газ, а останній не повністю сплатив вартість отриманого газу у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012 року по справі №40/5005/17300/2011, позов було задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 58 961 500 грн. 72 коп. боргу, 2 744 964 грн. 45 коп. пені, 3 304 052 грн. 89 коп. інфляційних витрат, 1 709 343 грн. 87 коп. 3% річних та 56 460 грн. 00 коп. судового збору.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином є доведеним обов'язок відповідача сплатити позивачу 58 961 500 грн. 72 коп. боргу, 2 744 964 грн. 45 коп. пені, 3 304 052 грн. 89 коп. інфляційних витрат, 1 709 343 грн. 87 коп. 3% річних та 56 460 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач рішення від 06.03.2012 року по справі № 40/5005/17300/2011 не виконав, у зв'язку з чим позивач нарахував та просив стягнути з відповідача:

- 3% річних у розмірі 4 012 919, 74 грн. та інфляційні витрати у розмірі 5 365 496, 50 коп. нарахованих на суму основного боргу - 58 961 500, 72 грн.;

- 3% річних у розмірі 186 822, 28грн. та інфляційні витрати у розмірі 266 261, 55 грн. нарахованих на суму пені - 2744964, 45 грн.

При цьому розрахунок на суму основного боргу здійснено інфляційних за період з липня 2011р. по травень 2014 року включно, оскільки інфляційні по червень 2011р. стягнуті за рішенням суду по справі № 40/5005/17300/2011, 3% річних нараховані з 17.03.2012р. по 25.06.2014р.

Нарахування на пеню 3% річних здійснено за період з 17.03.2012р. (набрання чинності рішенням №40/5005/17300/2011) по 25.06.2014р., а інфляційних втрат з квітня 2012р. по травень 2014р.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не виконав свого зобов'язання щодо оплати поставленого газу, то позивач правильно нарахував, а суд стягнув 3% річних в сумі 4 012 919, 74 грн. та інфляційні витрати у розмірі 5 365 496, 50 коп. нараховані на суму заборгованості стягнутої за рішенням суду по справі № 40/5005/17300/2011.

Що стосується нарахування 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму пені, стягнутої рішенням суду по справі № 40/5005/17300/2011, то колегія суду також погоджується з рішенням суду з наступних підстав.

Як зазначалося вище, ст.625 ЦК України надає право нараховувати 3% річних та інфляційні у разі прострочення лише грошового зобов'язання.

Поняття зобов'язання наведено у ч.1 ст.509 ЦК України і визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пеня ж за своєю правовою природою, як то слідує з ст.ст.546, 549 ЦК України, є одним із видів забезпечення зобов'язання. Тобто пеня носить допоміжний характер до зобов'язання, а саме є санкцією, яка застосовується у разі порушення учасником господарських відносин своїх зобов'язань.

При цьому правова природа пені, як штрафної санкції, при стягненні за рішенням суду, не змінюється. Пеня у грошове зобов'язання не перетворюється.

Те, що пеня не відноситься до грошового зобов'язання підтверджується і ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою прямо встановлено, що до складу грошових зобов'язань не включається неустойка (штраф, пеня).

Таким чином, оскільки пеня не є грошовим зобов'язанням і її правова природа не змінюється при стягненні за рішенням суду, то нарахування 3% річних та інфляційних на суму пені суперечить закону, а тому господарський суд правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених підстав. Рішення суду слід залишити в силі.

Витрати з судового збору за апеляційний перегляд покласти не позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року у справі № 904/4782/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.11.2014р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ Л.В.Чоха