Рішення № 41318534, 03.11.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2014 р.Справа № 916/3563/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ"

до відповідача: публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД"

про стягнення 1 388 041 256,17 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Денисенко О.М., довіреність №14/07 від 30.07.2014р.

від відповідача: Середа В.П., довіреність №2162 від 17.05.2012р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.09.2014р. до 14 год. 20 хв. 06.10.2014р., з 23.10.2014р. до 09 год. 20 хв. 03.11.2014р., з 03.11.2014р. до 15 год. 30 хв. 03.11.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" 1 388 041 256,17 грн., де 1 237 261 886,41 грн. - заборгованість, 72 813 154,43 грн. - пеня, 10 527 344,67 грн. - три процента річних, 67 438 870,93 грн. - інфляційні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2014р. позовну заяву (вх.№3629/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/3563/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 12.09.2014р. (вх.№23674/14) судом не задоволено, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

03.10.2014р. відповідач звернувся до суду із заявою, що викладена у відзиві на позов (вх.№25831/14) про відстрочення виконання рішення до 01.05.2015р., про розстрочення боргу на 180 місяців та зменшення розміру пені до 1%, яка судом не задоволена, з підстав її недоведеності та необґрунтованості.

31.10.2014р. відповідач подав до суду уточнення до відзиву (вх.№28647/14) в якому просить надати розстрочку виконання рішення суду на 180 місяців, у задоволенні якої суд відмовляє, з підстав недоведеності та необґрунтованості.

З підстав часткової оплати відповідачем суми заборгованості в сумі 26 700 000,00 грн., провадження в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 26 700 000,00 грн. ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2014р. було припинено.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги визнає та просить суд розстрочити суму боргу та зменшити розмір пені, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№25831/14 від 03.10.2014р.), уточнень до відзиву (вх.№27876/14 від 23.10.2014р.), уточнень та доповнень до відзиву (вх.№28647/14 від 31.10.2014р.).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31 грудня 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ" (Постачальник) та публічним акціонерним товариством "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" (Покупець) було укладено договір на поставку природного газу №КС-П-2014-40, згідно умов п.1.1. якого, за цим Договором Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору, що викладені нижче.

Відповідно до п.1.2. Договору Покупець за цим Договором приймає газ виключно з метою споживання для власних потреб (надалі - "Споживання"). Покупець зобов'язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом газ, прийнятий за цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Постачальник передає Покупцеві у першому кварталі 2014 року газ в обсязі до 347 500 тис. куб. м (триста сорок сім мільйонів п'ятсот тисяч куб.м), у тому числі по місяцях (тис. куб. м.):

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягСічень118 500Квітень-Липень-Жовтень- Лютий109 000Травень-Серпень-Листопад-Березень120 000Червень-Вересень-Грудень-І кв.347 500ІІ кв.-ІІІ кв.-ІV кв.-

У відповідності до п.3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу відповідно до п.3.7. Договору.

Зі змісту п.3.8. Договору вбачається, що кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця та газотранспортної організації, що оформлюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно п.6.1. Договору оплата замовлених обсягів газу за Договором здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) до 5-го числа місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) до 15-го числа місяця споживання газу;

- оплата в розмірі 40% (сорок відсотків) до 25-го числа місяця споживання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється покупцем до десятого числа, наступного за звітним місяця.

Відповідно до п.п.7.1., 7.2. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором. У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. Договору Покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сторони домовились про застосування до вимог про стягнення заборгованості та неустойки строку позовної давності 3 (три) роки.

Договір набуває чинності з "01" січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до "31" березня 2014 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1. Договору).

Протягом 31.12.2013р. - 23.05.2014р. сторонами було укладено низку додаткових угод, якими було змінено, зокрема ціну газу.

На виконання умов вищенаведеного договору поставки природного газу №КС-П-2014-40 позивачем відповідачу в період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. було здійснено поставку товару на загальну суму 2 933 281 076,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. на суму 447 822 626,23 грн. (з ПДВ), від 28.02.2014р. на суму 414 527 041,24 грн. (з ПДВ), від 31.03.2014р. на суму 451 875 523,31 грн. (з ПДВ), від 30.04.2014р. на суму 543 497 248,09 грн. (з ПДВ), від 31.05.2014р. на суму 653 408 665,36 грн., від 30.06.2014р. на суму 422 149 972,69 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, однак відповідачем вартість отриманого від позивача природного газу оплачено лише частково в сумі 1 696 019 190,78 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 237 261 886,14 грн.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено 26 700 000,00 грн. заборгованості.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставку природного газу №КС-П-2014-40 в частині здійснення оплати вартості отриманого природного газу і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору на поставку природного №КС-П-2014-40 від 31.12.2014р. - зобов'язання щодо оплати виконані лише на суму 1 722 719 190,78 грн., отже, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1 210 561 886,14 грн. заборгованості - підлягає судом задоволенню, у звґязку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 1 210 561 886,14 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" 72 813 154,43 грн. - пені, 10 527 344,67 грн. - трьох процентів річних, 67 438 870,93 грн. - інфляційних.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочки387822626.2310.02.2014 - 18.02.201496.5000 %0.036 %*1 243 157.46377822626.2319.02.2014 - 19.02.201416.5000 %0.036 %*134 566.96367822626.2320.02.2014 - 20.02.201416.5000 %0.036 %*131 005.32247822626.2321.02.2014 - 24.02.201446.5000 %0.036 %*353 062.37222822626.2325.02.2014 - 26.02.201426.5000 %0.036 %*158 722.97162822626.2327.02.2014 - 27.02.201416.5000 %0.036 %*57 991.62126822626.2328.02.2014 - 04.03.201456.5000 %0.036 %*225 848.5190822626.2305.03.2014 - 06.03.201426.5000 %0.036 %*64 695.5727822626.2307.03.2014 - 07.03.201416.5000 %0.036 %*9 909.43414527041.2410.03.2014 - 11.03.201426.5000 %0.036 %*295 279.54372527041.2412.03.2014 - 14.03.201436.5000 %0.036 %*398 042.59363527041.2415.03.2014 - 20.03.201466.5000 %0.036 %*776 852.31333527041.2421.03.2014 - 21.03.201416.5000 %0.036 %*118 790.45309527041.2422.03.2014 - 24.03.201436.5000 %0.036 %*330 727.52278527041.2425.03.2014 - 25.03.201416.5000 %0.036 %*99 201.41257527041.2426.03.2014 - 27.03.201426.5000 %0.036 %*183 443.92226527041.2428.03.2014 - 28.03.201416.5000 %0.036 %*80 680.86205527041.2429.03.2014 - 31.03.201436.5000 %0.036 %*219 604.24184527041.2401.04.2014 - 01.04.201416.5000 %0.036 %*65 721.96163527041.2402.04.2014 - 03.04.201426.5000 %0.036 %*116 485.0299027041.2404.04.2014 - 04.04.201416.5000 %0.036 %*35 269.9178027041.2405.04.2014 - 14.04.2014106.5000 %0.036 %*277 904.53451875523.3110.04.2014 - 14.04.201456.5000 %0.036 %*804 709.84451875523.3115.04.2014 - 16.04.201429.5000 %0.052 %*470 445.75397875523.3117.04.2014 - 24.04.201489.5000 %0.052 %*1 656 906.29318375523.3125.04.2014 - 28.04.201449.5000 %0.052 %*662 918.90239775523.3129.04.2014 - 13.05.2014159.5000 %0.052 %*1 872 219.84122775523.3114.05.2014 - 21.05.201489.5000 %0.052 %*511 284.3721375523.3122.05.2014 - 23.05.201429.5000 %0.052 %*22 253.97543497248.0910.05.2014 - 23.05.2014149.5000 %0.052 %*3 960 829.26514097248.0924.05.2014 - 28.05.201459.5000 %0.052 %*1 338 061.33400097248.0929.05.2014 - 05.06.201489.5000 %0.052 %*1 666 158.40340097248.0906.05.2014 - 11.06.2014379.5000 %0.052 %*6 550 366.18325097248.0912.06.2014 - 19.06.201489.5000 %0.052 %*1 353 829.64304097248.0920.06.2014 - 27.06.201489.5000 %0.052 %*1 266 377.58216197248.0928.06.2014 - 11.07.2014149.5000 %0.052 %*1 575 574.47186197248.0912.07.2014 - 16.07.201459.5000 %0.052 %*484 622.97186197248.0917.07.2014 - 23.07.2014712.5000 %0.068 %*892 726.53174503248.0924.07.2014 - 06.08.20141412.5000 %0.068 %*1 673 318.82161703248.0907.08.2014 - 28.08.20142212.5000 %0.068 %*2 436 624.29653408665.3610.06.2014 - 16.07.2014379.5000 %0.052 %*12 584 829.91653408665.3617.07.2014 - 28.08.20144312.5000 %0.068 %*19 244 227.82422149972.6910.07.2014 - 16.07.201479.5000 %0.052 %*1 538 245.11422149972.6917.07.2014 - 28.08.20144312.5000 %0.068 %*12 433 184.13

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 80 376 679,87 грн

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір (пені), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити її в розмірі 36 000 000,00 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних, суд зазначає наступне:

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційних в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 67 438 870,93 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 10 527 344,67 грн. суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки природного газу.

Наразі, наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано три проценти річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів387822626.2310.02.2014 - 18.02.201493 %286 882.49377822626.2319.02.2014 - 19.02.201413 %31 053.91367822626.2320.02.2014 - 20.02.201413 %30 232.00247822626.2321.02.2014 - 24.02.201443 %81 475.93222822626.2325.02.2014 - 26.02.201423 %36 628.38162822626.2327.02.2014 - 27.02.201413 %13 382.68126822626.2328.02.2014 - 04.03.201453 %52 118.8990822626.2305.03.2014 - 06.03.201423 %14 929.7527822626.2307.03.2014 - 07.03.201413 %2 286.79414527041.2410.03.2014 - 11.03.201423 %68 141.43372527041.2412.03.2014 - 14.03.201433 %91 855.98363527041.2415.03.2014 - 20.03.201463 %179 273.61333527041.2421.03.2014 - 21.03.201413 %27 413.18309527041.2422.03.2014 - 24.03.201433 %76 321.74278527041.2425.03.2014 - 25.03.201413 %22 892.63257527041.2426.03.2014 - 27.03.201423 %42 333.21226527041.2428.03.2014 - 28.03.201413 %18 618.66205527041.2429.03.2014 - 31.03.201433 %50 677.90184527041.2401.04.2014 - 01.04.201413 %15 166.61163527041.2402.04.2014 - 03.04.201423 %26 881.1699027041.2404.04.2014 - 04.04.201413 %8 139.2178027041.2405.04.2014 - 14.04.2014103 %64 131.81451875523.3110.04.2014 - 14.04.201453 %185 702.27451875523.3115.04.2014 - 16.04.201423 %74 280.91397875523.3117.04.2014 - 24.04.201483 %261 616.78318375523.3125.04.2014 - 28.04.201443 %104 671.40239775523.3129.04.2014 - 13.05.2014153 %295 613.66122775523.3114.05.2014 - 21.05.201483 %80 729.1112375523.3122.05.2014 - 23.05.201423 %2 034.33543497248.0910.05.2014 - 23.05.2014143 %625 394.09514097248.0924.05.2014 - 28.05.201453 %211 272.84400097248.0929.05.2014 - 05.06.201483 %263 077.64340097248.0906.05.2014 - 11.06.2014373 %1 034 268.34325097248.0912.06.2014 - 19.06.201483 %213 762.57304097248.0920.06.2014 - 27.06.201483 %199 954.35216197248.0928.06.2014 - 11.07.2014143 %248 774.92186197248.0912.07.2014 - 16.07.201453 %76 519.42186197248.0917.07.2014 - 23.07.201473 %107 127.18174503248.0924.07.2014 - 06.08.2014143 %200 798.26161703248.0907.08.2014 - 28.08.2014223 %292 394.91653408665.3610.06.2014 - 28.08.2014803 %4296385.74422149972.6910.07.2014 - 28.08.2014503 %1734862.90

Отже загальна сума трьох процентів річних за самостійним розрахунком суду складає 11 750 079,57 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача розмір трьох процентів річних заявлено в меншому розмірі, в сумі 10 527 344,67 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 10 527 344,67 грн.

Заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на 180 місяців, судом задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

У відповідності до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012р. встановлено, що Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Таким чином, для надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен встановити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.

Зі змісту поданих позивачем до матеріалів справи балансів за 9 місяців 2014р. звіт про фінансовий стан, звіт про сукупнй доход, вбачається, що публічне акціонерне товариство "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" не є збитковим підприємстом.

Приймаючи до уваги вищенаведене та те, що з підстав існування значної заборгованості відповідача перед позивачем, у останнього виникли певні фінансові труднощі, що полягають в неможливості здійснення розрахунків з приватним акціонерним товариством "Кримський Титан" за договором купівлі-продажу природного газу №360-1, про що свідчить позовна заява останнього №147-ЮР від 22.10.2014р., з публічним акціонерним товариством "РІВНЕАЗОТ" за договором на купівлю-продаж природного газу №184, з приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" за договором на купівлю-продаж природного газу №ПГ-14/04, у зв'язку з чим, з врахуванням матеріальних інтересів обох сторін, за внутрішнім переконанням суду, підстави для надання розстрочки виконання рішення суду на 180 місяців - відсутні, у зв'язку з чим наданні розстрочки виконання рішення суду а даній справі, суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ", у зв'язку з чим стягненню з публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" на користь позивача підлягає сума заборгованості в розмірі 1 210 561 886,14 грн., сума трьох процентів річних в розмірі 10 527 344,67 грн., сума пені в розмірі 36 000 000,00 грн., сума інфляційних в розмірі 67 438 870,93 грн. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРЮОФОП 00206539) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ" (01601, Київська обл., м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 2, літ. А, 21 поверх, код ЄДРЮОФОП 38863790) 1 210 561 886 (один мільярд, двісті десять мільйонів п'ятсот шістдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) грн. 14 коп. - заборгованості, 36 000 000 (тридцять шість мільйонів) грн. 00 коп. - пені, 10 527 344 (десять мільйонів п'ятсот двадцять сім тисяч триста сорок чотири) грн. 67 коп. - трьох процентів річних, 67 438 870 (шістдесят сім мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 93 коп. - інфляційних, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.11.2014р.

Суддя О.В. Цісельський