Рішення № 41310440, 03.11.2014, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

03 листопада 2014 рокуСправа № 322/672/14-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

до: ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості.

09 вересня 2014 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 9058,55 грн. за кредитним договором № б/н від 13.12.2006, яка складається з наступного: 2525,09 грн. - заборгованість за кредитом; 4095,91 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1530,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; штрафи: 500,00 грн. - (фіксована частина); 407,55 грн. - (процентна складова).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 13.12.2006 відповідач 13.12.2006 отримав кредит у розмірі 3 600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого відповідач станом на 31.07.2014 має заборгованість у розмірі 9 085,55 грн., яка складається з наступного: 2525,09 грн. - заборгованість за кредитом; 4095,91 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1530,00 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 407,55 грн. - штраф (процентна складова).

Виходячи з наведеного та посилаючись на умови укладеного мі сторонами договору, норми ст.ст. 509, 525 - 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054, позивач просив задовольнити позов.

03.11.2014 судом отримано заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначено про те, що позовні вимоги підтримуються в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не прибув.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав. У судовому засіданні 03.11.2014 представник відповідача визнав факт укладення з банком вищезазначеного договору, а також факт наявності заборгованості у відповідача за цим договором, проте заперечив проти позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 03.11.2014 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

13 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач у справі, та ОСОБА_2 було укладено договір про надання банківських послуг, який складається із Заяви, Пам'ятки клієнта, Умов і Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, що підтверджується заявою відповідача від 13.12.2006 та витягом зі Статуту позивача.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 250,00 грн. з базовою процентною ставкою: 36 % з розрахунку 360 днів на рік зі строком дії, що відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості, при цьому погашення заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, та і списанням банком коштів з дебетної карти.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг відповідач надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і дав згоду банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з п. 6.5 Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що при порушені відповідачем строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, відповідач зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі: 500 грн. + 5% від суми позову.

Крім цього п. 5.5.1 «Правил користування платіжною карткою» передбачено, що за несвоєчасне виконання боргових обов'язків, (користування простроченим кредитом і Овердрафтом), боржник сплачує відсотки за підвищеною відсотковою ставкою або додаткову комісію, розміри яких встановлені «Тарифами Банку».

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України). Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором від 13.12.2006 станом на 31.07.2014 має заборгованість в розмірі 9058,55 грн., а саме: 2525,09 грн. - заборгованість за кредитом; 4095,91 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1530,00 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; штраф (фіксована частина); 407,55 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Разом з цим, представником відповідача у судовому засіданні заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності та застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Стосовно дотримання позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH).

З інформації позивача від 29.10.2014 № 30.1.0.0/2-20141021/2189, убачається, що картка, видана відповідачу, мала строк дії до листопада 2009 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22.10.2014 по справі № 6-127цс14 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 41163724). За правилом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 260, ч. 2 ст. 255 ЦК України, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права 04 вересня 2014 року, здавши позовну заяву до установи зв'язку, що підтверджується експрес-накладною № 59000072496013 від 04.09.2014.

Строк позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почав обчислюватися з листопада 2009 року, та як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, а також з виписки по рахунку відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, строк позовної давності переривався 13.04.2010. Відтак, згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України, трирічний строк позовної давності закінчився 14.04.2013.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2525,09 грн. Поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності судом не вбачається, у зв'язку з чим позов у зазначеній частині задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по процентах та комісії за користування кредитом, суд зазначає наступне. Пунктом 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на той же строк.

Представником відповідача не заперечувався той факт, що укладений між сторонами договір від 13.12.2006 продовжує діяти і на момент розгляду судом даної справи. Пунктом 5.5.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що проценти за користування кредитом (у тому числі простроченим кредитом і овердрафтом), передбачені тарифами, нараховуються в останній операційний день місяця за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку. Отже, виходячи з умов цього договору, зазначених у п. 5.5.1, 5.5.2 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач має окреме зобов'язання зі сплати процентів за користування простроченим кредитом та комісії, яке виникло після закінчення строку дії картки у листопаді 2009 року, проте протягом строку дії договору, відтак підлягає виконанню незалежно від основного зобов'язання з повернення кредиту в повному обсязі.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування простроченим кредитом нараховувалися відповідачу по 31.07.2014 за тією ж процентною ставкою, що і проценти за поточною заборгованістю - 36%, виходячи з 360 днів на рік. Розмір щомісячної комісії після листопада 2009 року, також, не змінився та становив 30,00 грн.

Отже, враховуючи звернення позивача до суду з позовом 04.09.2014, заборгованість за процентами за користування простроченим кредитом та за комісією підлягає стягненню з відповідача в межах трирічного строку позовної давності, що передував зверненню до суду, та, згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог, а саме до 31.07.2014. В іншій частині позовні вимоги про стягнення процентів та комісії не підлягають задоволенню у зв'язку із закінченням строку позовної давності та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Розмір процентів за простроченим кредитом за 1 день становить: 36%/360 дн. = 0,1%. Оскільки сума заборгованості відповідача (2525,09 грн.) з 04.09.2011 залишалась незмінною, а з 04.09.2011 по 31.07.2014 минув 1061 день, розмір заборгованості відповідача по процентах за користування простроченим кредитом становить: 2525,09 грн.*0,1% = 2,53 грн. *1061 дн. = 2 684,33 грн.

Розмір комісії, нарахованої відповідачу за період з 04.09.2011 по 31.07.2014, згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, становить 1120,00 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача по процентах за користування простроченим кредитом та комісією з 04.09.2011 по 31.07.2014 становить: 2 684,33 грн. + 1120,00 грн. = 3 804,33 грн. Відповідно, розмір штрафу у 5% від суми заборгованості становить: 3 804,33 грн.*5% = 190,22 грн., а загальна сума штрафів становить: 190,22 грн. + 500,00 грн. = 690,22 грн.

Таким чином, суд визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню на суму: 2 684,33 грн. + 1120,00 грн. + 690,22 грн. = 4 494,55 грн.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До позовної заяви додано платіжне доручення від 20.08.2014, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 243,60 грн., отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 4 494,55 грн., що становить 49,62 % від заявленої позивачем суми, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 243,60 грн. х 49,62 % = 120,87 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2006 року в розмірі 4 494,55 грн. (чотири тисячі чотириста дев'яноста чотири гривні 55 коп.), а саме: 2684,33 грн. - проценти за користування кредитом за період з 04 вересня 2011 року по 31 липня 2014 року; 1120,00 грн. - комісія за період з 04 вересня 2011 року по 31 липня 2014 року; 690,22 грн. штрафи.

3. В задоволенні решти вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 120,87 грн. (сто двадцять гривень 87 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков