Рішення № 41307695, 30.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 636/4625/13-ц Головуючий І інстанції - Панаід І.В.

Провадження: 22-ц/790/5744/14 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Бездітка В.М.,

суддів колегії - Коровіна С.Г., Овсяннікової А.І.,

при секретарі - Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про захист прав споживача, визнання дій, що передуються укладенню договору незаконним та визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Посилаючись на те, що 26 жовтня 2006 року між ним та ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ (правонаступником є з 04.02.2011р. ПАТ КБ «Надра») було укладено кредитний договір № 6/1/09/2006/980-К021, згідно якого він отримав грошові кошти в сумі 299970 грн. строком користування до 25 жовтня 2018 року під 15.5% річних, ціль кредитування - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна (споживчий кредит).

Проте, на час укладання даного договору, відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства України, які регулюють порядок укладання кредитного договору, та порушено його права, як споживача в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Просив визнати пункти 3.5., 3.6, 5.1 кредитного договору № 6/1/09/2006/980-К021 від 26 жовтня 2006 року, укладеного між ним та ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» "Харківське РУ (правонаступником є з 04.02.2011р. ПАТ КБ «Надра») - недійсними.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 07 липня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсними пункти 3.5., 3.6., 5.1. кредитного договору №6/1/09/2006/980- К021 від 26 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Комерційний Банк «Надра». Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» судові витрати на користь держави в розмірі 114,70 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «КБ «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що сама по собі істотна зміна обставин не є підставою для зміни договору, а потребує одночасної наявності та в сукупності чотирьох умов, вказаних у ч.2 ст. 652 ЦК України. Вказує, що до спорів щодо виконання кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не застосовується, а підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 26 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ (правонаступником є з 04.02.2011р. ПАТ КБ «Надра») було укладено Кредитний договір № 6/1/09/2006/980-К021 згідно якого позивач отримав грошові кошти в сумі 299970 грн. строком користування до 25 жовтня 2018 року під 15.5% річних, ціль кредитування - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна (споживчий кредит).

Проте, як вважає позивач, на час укладання даного договору, відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства України, які регулюють порядок укладання кредитного договору, та порушено його права, як споживача в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення кредитного договору № 6/1/09/2006/980-К021 від 26.10.2006 року, відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства України, які регулюють порядок укладання кредитного договору, та порушено права ОСОБА_3 як споживача в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.652 ЦК України: у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частина 2 ст.652 ЦК України передбачає можливість зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, за рішенням суду, у разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились.

Тобто, сторона, яка ініціює розірвання договору в судовому порядку, повинна надати докази відсутності згоди на внесення змін до договору іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, до подання позову, позивач не звертався до банку з пропозицією про розірвання кредитного договору. Зі змісту позовної заяви не вбачається жодного обґрунтування та доказу на підтвердження цих обставин.

Крім того, з підстав, встановлених частиною другою цієї статті, договір може бути розірваний за рішенням суду за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судом першої інстанції під час розгляду справи не взято до уваги, що сама по собі істотна зміна обставин не є підставою для зміни договору, а потребує одночасної наявності та в сукупності чотирьох умов, вказаних у ч.2 ст. 652 ЦК України.

Також судом першої інстанції не було взято до уваги наступні обставини:

Позивачем не доведено, що в момент укладення договору сторони виходилиз з того, що така зміна обставин не настане, оскільки це суперечить фактичним обставинам та умовам кредитного договору. В кредитному договорі відсутні будь-які запевнення чи гарантії щодо незмінності економічної ситуації в країні, запевнення щодо неможливості настання кризових явищ, тому ця обставина не може бути взята до уваги в якості доказу істотної зміни обставин.

Також не можна вважати доведеною умову п. 2 ч.2 ст. 652 ЦК України - зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Не можна вважати доведеною і умову п. 3 ч.2 ст. 652 ЦК України - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оскільки, як стверджує і сам позивач, банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, грошові кошти, передбачені договором, позивач отримав. Тобто, не можна говорити, що позивач не отримав того, на що розраховував при укладенні договору.

Умова п.4 ч.2 ст. 652 ЦК України - із суті договору або звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, взагалі відсутня. Необхідно зауважити, що правовідносини між сторонами існують щодо виконання грошового зобов'язання. А відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не доведено наявність одночасно всіх умов для застосування ст. 652 ЦК України, а фактичні обставини та умови кредитного договору свідчать про відсутність підстав для розірвання або зміни умов кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.(частина 1 статті 638 ЦК України), при цьому волевиявлення учасників процесу було вільним і відповідало їх внутрішній волі. (ч 3 ст. 203 ЦК).

Стаття 638 ч 1 передбачає, що істотними умовами договору є умови про предмет до говору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Оспорюваний договір містить суми кредиту, розмір відсоткової ставки, та строк повернення грошових коштів, саме ці умови є істотними для договору даного виду згідно норм діючого законодавства (ст. 1046-1048, 1054 ЦК України). При укладенні договору позивачу були відомі всі умови кредитного Договору та не існувало ніяких інших умов, що примусили б позивача підписати договір на вкрай невигідних для себе умовах.

Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання кредитного договору Закон України «Про Захист прав споживачів» не застосовується, а підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Статтею 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються угодами між клієнтом і банком. У силу ч.2 ст.509 ЦК України на підставі договору між банками і клієнтами виникають зобов'язання, що повинні виконуватись належним чином (ст.526 ЦК), і одностороння відмова від виконання яких не допускається (ст. 525 ЦК).

Так, відповідно до п. 2.1.1 кредитного договору № 6/1/09/2006/980-К/021 від 26.10.2006 р. повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється Позичальником шляхом внесення готівки в касу або шляхом безготівкового переказу на рахунок Позичальника.

Грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст.1049 ЦК). До цього моменту обов'язок позичальника не може вважатись виконаним.

Доказів про повернення грошових коштів згідно умов договору позивач суду не надав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги обґрунтовані, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню, у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення. У позові ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення. Рішення може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя -

Судді колегії -