Ухвала суду № 41306594, 27.02.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1761/13-к

Номер провадження 11-кп/786/84/14

Категорія: ч.1 ст. 121 КК України - Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Чернюк В. Д.

Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Харлан Н.М.,

суддів: Кожевнікова О.В., Захожая О.І.,

при секретарі Погорілій Ю.І.,

з участю прокурора Акулової С.М.,

захисника - адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою державного обвинувача старшого прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2013 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миргород Полтавської області, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, неодружений, утриманців не має, непрацюючий, зареєстрований в АДРЕСА_1, фактично проживаючий в АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь:

- фінансового управління Миргородської РДА в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, 7135 грн. 45 коп.;

- ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином 49821 грн. 78 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 80290 грн.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

12 квітня 2013 року близько 23 год. 45 хв. неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, користуючись бездоглядністю своїх батьків, у нічний час, випадково опинився в місці масової бійки, яка відбувалася між двома групами осіб в центральній частині м. Миргород Полтавської області, поблизу ресторану-бару «Париж-Дакар», що по вул. Незалежності. Останній участі у бійці не приймав, а лише мав намір розборонити осіб, які конфліктували між собою. В цей час ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та протиправно, дерев'яною палицею, яку певний час зберігав у салоні автомобіля на якому прибув до місця події, з великою силою наніс удар неповнолітньому ОСОБА_5 по голові, від якого той упав на землю. В подальшому він був доставлений для надання медичної допомоги до Миргородської ЦРЛ.

Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_3 неповнолітньому потерпілому завдано тілесні ушкодження у вигляді рани в тім'яній області справа, перелому кісток черепа, епідуральної гематоми, які за висновком судово-медичної експертизи №173 від 15.04.2013 року у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, ставить питання про скасування вироку суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вважає, що суд обрав ОСОБА_3 м'яке покарання, не врахувавши, що вчинений злочин є тяжким і становить підвищену суспільну небезпечність, вчинений в стані алкогольного сп'яніння, нанесення удару палицею, заздалегідь виготовленою для нанесення ушкоджень, у життєво важливий орган неповнолітнього потерпілого, тяжкі наслідки, відсутність каяття та не відшкодування заподіяної шкоди.

Прокурор просить ухвалити новий вирок, яким пропонує засудити ОСОБА_3 на 6 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку суду та постановлення нового вироку, яким просить виправдати обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 К України з підстав неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.

На думку захисника, судом безпідставно проігноровано показання обвинуваченого про його захист від 15 чоловік, не обґрунтовано наявності між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 неприязних відносин; не взято до уваги показання свідків, які спростовують вину обвинуваченого; вказує на недопустимість доказів - протоколів слідчих експериментів, проведених з участю потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки вони проведені у світлу пору доби, позаяк подія відбувалася близько опівночі; зазначає на необхідність повторного допиту потерпілого, обвинуваченого та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6; вказує на необхідність проведення психолого-психіатричної експертизи для визначення стану обвинуваченого в момент спричинення ним удару потерпілому.

Захисник зазначає, що слідством не встановлено місця знаходження палиці (битки) для встановлення того, чи дійсно це була та сама палиця якою спричинено тяжкі тілесні ушкодження потерпілому. На його думку, судом не враховано що ОСОБА_5 вживав алкоголь перед тим як отримав тяжкі тілесні ушкодження, в також, що він професійно займається боксом.

Просить врахувати обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, а саме: після смерті батька у нього на утриманні знаходиться тяжко хвора мати, яки потребує його піклування та матеріальної допомоги, раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався.

В апеляційні скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та ухвалити виправдувальний вирок. Вину у вчиненні злочину не визнає. Зазначає, що він не мав умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, а діяв в межах необхідної оборони без перевищення її меж, відмахувався від численної кількості нападників, що виключає кримінальну відповідальність.

При цьому вказує , що ніякого конфлікту у нього з потерпілим не було, неприязних відносин між ними також не могло бути, оскільки вони не були знайомі. Обвинувачений лише захищався від натовпу нетверезих осіб, при цьому не маючи умислу на побиття будь кого з них, а потерпілий не оцінивши обстановку, попав під удар. Більшість свідків події не бачили хто саме наніс потерпілому удар, а лише його наслідки. Інші свідки бачили момент нанесення удару при обставинах саме його самозахисту (необхідної оборони).

Вважає, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, а відмову суду у задоволенні клопотань про відновлення з'ясування обставин справи, в зв'язку з заявою обвинуваченого про перебування його в стані сильного душевного хвилювання і можливого стану афекту, та про призначення судово-психіатричної експертизи - безпідставною.

Обвинуваченим ОСОБА_3 подані заперечення на апеляційну скаргу прокурора в яких він просить залишити її без задоволення, оскільки судом в повній мірі враховані ті обставини на які посилався прокурор. Вважає, що апеляційна скарга прокурором належним чином не обґрунтована.

В запереченнях, поданих законним представником потерпілого ОСОБА_10 остання просить апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення, оскільки на її думку вони не обґрунтовані. Вважає, що суд детально дослідив докази в судовому засіданні, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених стороною захисту клопотань. На її думку обвинувачений діяв з прямим умислом з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, використовуючи при цьому раніше підготовлене знаряддя. Не вбачає необхідності у повторному дослідженні доказів та проведенні додаткових слідчих дій. А тому просить вирок суду залишити без зміни.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора Акулову С.М., яка не підтримала апеляційну скаргу натомість вирок суду вважає законним, захисника ОСОБА_2, який додатково повідомив про відсутність документального підтвердження заявлених позовних вимог, та обвинуваченого ОСОБА_3, останні уточнили свої вимоги та просили суд апеляційної інстанції закрити провадження щодо ОСОБА_3, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи скарг, приходить до висновку про їх безпідставність на підставі наступного.

Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження щодо ОСОБА_5 є правильними і ґрунтуються на досліджених судом доказах: показаннях потерпілого і свідків, висновку судово-медичної експертизи, протоколами слідчих експериментів, іншими доказами. Сам ОСОБА_3 не заперечує своєї участі у бійці та нанесенні удару дерев'яною палицею по голові ОСОБА_5, проте його твердження про перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони, не може бути прийнято на підставі наступного:

Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення необхідної оборони.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_7, ОСОБА_11 повідомили, що на ОСОБА_3 ніхто не посягав. Не підтвердили такий факт і решта допитаних свідків. Та обставина, що поряд із обвинуваченим свідок ОСОБА_7 бив водія ОСОБА_6, не може розглядатися як необхідна оборона обвинуваченого, оскільки останній не повідомляв ні під час судового слідства, ні в суді апеляційної інстанції про те, що він захищав водія ОСОБА_6, застосувавши з цією метою до нападників дерев'яну палицю.

Окрім того, не є самозахистом нанесення ОСОБА_3 удару дерев'яною палицею по голові ОСОБА_5, оскільки останній, хоча і є фізично добре розвиненим, агресії щодо обвинуваченого не проявляв, будь-яких погроз у бік ОСОБА_3 не висловлював, не мав у руках яких-небудь предметів, пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень та на момент спричинення йому удару знаходився відносно обвинуваченого спиною, про що повідомляли як потерпілий, так і свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 Також на тілі ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, що свідчили б про самозахист, - не виявлено. Остання обставина спростовує показання свідка ОСОБА_8 та обвинуваченого щодо побиття ОСОБА_3 під час конфлікту.

Обвинувачений у своїй скарзі мотивує застосування палиці до ОСОБА_5 через його професійне зайняття боксом, а тому, як стверджує ОСОБА_3, мала місце реальна загроза його здоров'ю. Проте, даний факт обвинуваченому на момент конфлікту відомий не був, оскільки як він сам, так і потерпілий вказували, що до 12 квітня 2013 року вони не були знайомі один із одним.

Об'єктом заподіяння шкоди при захисті повинен бути той, хто посягає, його права і інтереси.

Зазначені обставини підтверджують правильність висновку суду першої інстанції про не перебування ОСОБА_3 в момент спричинення удару потерпілому в стані необхідної оборони щодо ОСОБА_5

Відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження в суді апеляційної інстанції можливий лише за умови, що судом першої інстанції таке дослідження проведено не повністю або з порушенням.

Захисник у своїй скарзі не зазначає які саме порушення місцевим судом було допущено під час допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, потерпілого та обвинуваченого, як і не вказує у чому саме проявилася неповнота такого допиту, відтак клопотання про повторний допит свідків та потерпілого задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

В ході проведення слідства по даному кримінальному провадженню метою проведення слідчих експериментів з участю свідків та потерпілого було встановлення механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, а тому час проведення слідчої дії в даному випадку значення не має. У зв'язку з цим, доводи захисника про недопустимість як доказів протоколів відповідних слідчих дій, - є надуманими.

Стан сильного душевного хвилювання, як і стан афекту мають значення для правильної кваліфікації дій лише у випадку їх раптовості.

Натомість із обставин справи вбачається, що конфлікт розпочався між ОСОБА_3 і свідком ОСОБА_7 Виник він по часу значно раніше ніж сама бійка та мав тенденцію до наростання. У даному випадку відсутній необхідний момент раптовості протиправного посягання щодо ОСОБА_3, як про це стверджує обвинувачений. А відтак, місцевим судом правильно відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого про призначення експертизи на предмет встановлення його психічного стану в момент нанесення удару потерпілому, оскільки в такому дослідженні за відсутності раптовості, чого не заперечує і сам ОСОБА_3, - немає потреби.

У своїх скаргах сторона захисту вказує на наче б то встановлені судом наявні неприязні стосунки між обвинуваченим та потерпілим. Позаяк, текст мотивувальної частини вироку не містить такого твердження, а тому доводи в цій частині є надуманими.

Твердження ОСОБА_3 про його захист від посягання 15 чоловік, які мали намір спричинити йому тілесні ушкодження, спростовано показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12 та решти, про що у вироку суд докладно вказав.

Слід зазначити, що суд першої інстанції у вироку посилався на показання тих свідків, які безпосередньо були ним допитані, відтак доводи захисника в цій частині апеляційної скарги є також надуманими.

Обвинувачений не заперечував той факт, що удар потерпілому ним був нанесений саме дерев'яною палицею по типу бити. В цій частині його показання співпадають та узгоджуються з показаннями свідків - очевидців події. Тому, не встановлення місця знаходження названої палиці, не є суттєвим для кваліфікації дій обвинуваченого, як не впливає на це і факт перебування потерпілого у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на наведене, кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 121 КК України є правильною.

Прокурор у своїй скарзі не навів переконливих доводів щодо необхідності призначити ОСОБА_3 більш суворого покарання, а вказані ним підстави, враховані судом першої інстанції при ухваленні обвинувального вироку.

Як видно із мотивувальної частини вироку, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, районний суд, дотримуючись основних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, врахував характер і тяжкість вчиненого злочину, що відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. Разом з тим, ОСОБА_3 вину не визнав, збитки не відшкодував, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння. Останнє судом враховано як обставину, що обтяжує покарання.

З урахуванням особи засудженого та усіх наведених обставин в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив засудженому справедливе та достатнє для його виправлення покарання.

Висловлені в ході апеляційного розгляду твердження захисника ОСОБА_2 про відсутність у матеріалах кримінального провадження документального підтвердження витрат лікувальної установи та потерпілого, затрачених ними на лікування ОСОБА_5, - є надуманими.

Місцевим судом ретельно досліджувалися під час судового слідства надані представником потерпілого фінансові документи, що підтверджують затрати на придбання ліків для потерпілого та довідка-розрахунок Миргородської ЦРЛ про витрати понесені лікувальним закладом на стаціонарне лікування ОСОБА_5, а свої висновки суд детально навів у вироку.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг учасників процесу і скасування вироку.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги державного обвинувача старшого прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С У Д Д І :

Харлан Н.М. Кожевніков О.В. Захожай О.І.