Ухвала суду № 41305995, 03.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1309/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.Провадження № 22-ц/780/5982/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 58 03.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд» (далі - ПрАТ «Корпорація Укржилбуд»), в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором позики від 01 червня 2012 року у розмірі 520 000 грн.

Вимоги позову обґрунтував тим, що 06 червня 2012 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого він передав відповідачу грошові кошти у сумі 520 000 грн., а останній зобов'язався повернути йому суму позики до 01 листопада 2012 року. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики між позивачем та ПрАТ «Корпорація Укржилбуд» було укладено договір поруки. Позивач зазначав, що у листопаді 2012 року він направив відповідачам письмові вимоги про повернення коштів, переданих за договором позики, однак вони залишила дані вимоги без реагування. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не виконав договірні зобов'язання щодо повернення позики, та враховуючи, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (ст.554 ЦК України), позивач просив його позов задовольнити.

14 лютого 2013 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення даного позову, в якій просив: накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_3 та оголосити заборону на його відчуження; накласти арешт на адміністративну будівлю, яка розташована по вул. Костьольній, 13-А у м. Києві та належить ПрАТ «Корпорація Укржилбуд», і оголосити заборону на її відчуження; накласти арешт та оголосити заборону на відчуження належної ПрАТ «Корпорація Укржилбуд» частки засновника в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАЙПІ ЛТД» (далі - ТОВ «ЮАЙПІ ЛТД») в розмірі внеску до статутного фонду - 20 640 297 грн. 50 коп., що складає 100 % статутного фонду ТОВ «ЮАЙПІ ЛТД».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2013 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на належний ПрАТ «Корпорація Укржилбуд» адміністративний будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, буд. 13-А (літера А), та оголошено заборону на його відчуження.

Накладено арешт та оголошено заборону на відчуження належної ПрАТ «Корпорація Укржилбуд» частки засновника в статутному фонді ТОВ «ЮАЙПІ ЛТД» в розмірі внеску до статутного фонду - 20 640 297 грн. 50 коп., що складає 100 % статутного фонду ТОВ «ЮАЙПІ ЛТД».

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк», яке не брало участі у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити в заяві ОСОБА_2 про забезпечення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 червня 2014 року в прийнятті апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено, та повернуто справу до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 червня 2014 року скасовано, а справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції враховував подані позивачем докази належності ПрАТ «Корпорація Укржилбуд» на праві власності спірного адміністративного будинку (ксерокопія свідоцтва про право власності від 10 лютого 2010 року), частку ПрАТ «Корпорація Укржилбуд» в статутному фонді ТОВ «ЮАЙПІ ЛТД» (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) та виходив із того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленуму Верховного Суду України в п.4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2012 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року, задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ПрАТ «Корпорація Укржилбуд», третя особа: ТОВ «ЮАЙПІ ЛТД» про визнання права власності на предмет іпотеки. В рахунок часткового погашення заборгованості ПрАТ «Корпорація Укржилбуд» перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 110 000 000 грн. за Генеральним договором про здійснення кредитування від 05 жовтня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечними договорами від 09 жовтня 2007 року, 17 січня 2008 року - адміністративний будинок, що розташований по вул. Костьольній, 13-А (літера А) у м. Києві шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк».

Визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на адміністративний будинок загальною площею 2263, 50 кв.м., що розташований по вул. Костьольній, 13-А (літера А) у м. Києві, вартість якого становить 110 000 000 грн. (а.с.79-91).

Постановою Вищого господарського суду України від 13 березня 2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року залишено без змін (а.с.92-95).

Тобто, на час постановлення оскаржуваної ухвали спірний адміністративний будинок знаходився у власності ПАТ «Укрсоцбанк», а не у власності ПрАТ «Корпорація Укржилбуд».

Однак суд першої інстанції, вживаючи заходи забезпечення позову, вказаних обставин не з`ясував та помилково визначив належність спірного майна ПрАТ «Корпорація Укржилбуд» на підставі ксерокопії свідоцтва про право власності від 10 лютого 2010 року, поданої позивачем.

Крім того, в порушення вимог ч.3 ст.152 ЦПК України, постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції не пересвідчився у співмірності вжитих заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а саме, співмірності вартості майна, на яке накладено арешт, розміру позовних вимог.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі ст.312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2013 року про забезпечення позову скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку згідно зі ст.324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді