Рішення № 41304598, 28.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7299/14 Справа № 200/4300/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кудрявцева Т. О. Доповідач - Міхеєва В.Ю.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Гайдук В.І., Ремеза В.А.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК»

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про захист прав споживачів, розірвання договору банківського строкового вкладу (депозиту), стягнення суми банківського вкладу,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року до суду звернувся ОСОБА_2 із зазначеним позовом, посилаючись на ті обставини, що 24 вересня 2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК» (далі - ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК») було укладено договір № D_020581047 банківського строкового вкладу (депозиту) (далі - Договір), за умовами якого позивач передав, а банк прийняв для зберігання грошові кошти в розмірі 120000 грн.

Заява позивача від 04 березня 2014 року про дострокове розірвання Договору та повернення належних йому грошових коштів відповідачем залишилася без задоволення, тому ОСОБА_2 просив розірвати Договір та стягнути з відповідача на свою користь суму банківського вкладу у розмірі 120000 грн. та судові витрати.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені.

В апеляційній скарзі ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» було укладено Договір № D_020581047 банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад «Стабільний»), згідно якого ОСОБА_2 як сторона за Договором передав, а банк прийняв для зберігання грошові кошти в розмірі 120000 грн. строком до 27 вересня 2014 року.

Згідно до п.1.4. Договору банк зобов'язувався нараховувати владникові проценти на суму вкладу у розмірі 19% річних.

Відповідно до п.1.5. Договору проценти на вклад виплачуються вкладнику щомісяця, протягом трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим та в останній день строку вкладу або в день повернення вкладу з інших підстав, передбачених цим Договором, Правилами та законодавством України, шляхом безготівкового перерахуванням банком суми нарахованих процентів на рахунок, визначений в п.1.7. цього договору.

Згідно до п.1.6. Договору якщо вклад (або його частина) повертається банком вкладникові на його вимогу до закінчення строку вкладу, визначеного у п.1.1. цього договору, то банк здійснює перерахунок фактично нарахованих та сплачених процентів та виплачує вкладнику проценти у розмірі 0,01% річних від дня, наступного за днем надходження вкладу на рахунок, до дня, який передує дню фактичного списання вкладу (або його частини) з рахунку в строки та у порядку, визначені Правилами. При цьому, сторони домовились, що на вимогу вкладника повернути частину вкладу до закінчення строку вкладу, банк повертає вклад повністю та виплачує вкладнику такі проценти у розмірі та за умовами, передбаченими абзацом першим цього пункту договору.

Відповідно до п.1.7. Договору по закінченню строку дії вкладу банк повертає вклад вкладникові у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в банку (а.с.5).

ОСОБА_2 04 березня 2014 року звернувся до Дніпропетровського головного регіонального відділення «БРОКБІЗНЕСБАНК», де безпосередньо ним було розміщено депозит, із заявою про дострокове розірвання договору та повернення належних йому грошових коштів, проте депозит відповідачем повернуто не було у зв'язку з тим, що відповідно до постанови Правління Національного банку від 28 лютого 2014 року №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28 лютого 2014 року прийнято рішення №9 щодо запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяця з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року (а.с.7,8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 525,526,530,610,611,633,651,1058,1060,1074 ЦК України та виходив з того, що через невиконання умов Договору в частині виплати відсотків, на які розраховував позивач при його укладенні, відповідачем було допущено істотне порушення договору банківського строкового вкладу, у зв'язку з чим Договір підлягає розірванню.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Аналогічні положення закріплено і у п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (далі - «Положення»)

Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що право на повернення депозитного вкладу у позивача, так само, як і обов'язок відповідача повернути суму вкладу, виникло у сторін з часу звернення позивача до банку із заявою про дострокове повернення депозитного вкладу - 04 березня 2014 року, тобто після запровадження тимчасової адміністрації, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальним, а даний закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Нормами ст. 36 Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки ( штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Після запровадження у банку тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Частиною 8 статті 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора вимоги по зобов'язанням банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Суд першої інстанції на зазначені норми Закону уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про розірвання Договору та стягнення суми вкладу.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, воно відповідно до положень п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про захист прав споживачів, розірвання договору банківського строкового вкладу (депозиту), стягнення суми банківського вкладу відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді