Ухвала суду № 41300550, 30.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

30 жовтня 2014 р. Справа № 815/4462/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,

за участю секретаря - Півень М.О.,

за участю представника апелянта - Кириленка А.В.,

за участю представників позивача - Мартинюка В.П., Єгорова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС №0000082260 від 25.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 145566,25 грн., а також податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС №0000092260 від 25.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 126547,50 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" - задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області ДПС від 25.03.2013р. №0000082260 та №0000092260. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" витрати по сплаті судового збору в сумі 2294грн.

В апеляційній скарзі, представник Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення на проведення перевірки від 18.02.2013 року №57/22-60, виданого ДПС в Одеській області, на підставі п. 44.7, ст.. 44, п.п. 78.1.12, п. 78.1, ст. 78 ПК України та відповідно до наказу ДПС в Одеській області від 18.02.2013 року №146 була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЮЕЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки ДПС в Одеській області був складений акт від 01.03.2013 року №15/2-60/35502152, яким встановлено порушення ТОВ "ЮЕЗ" п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.10.3, п. 138.10, ст.. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст.. 139 ПК України внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 116453 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 94634 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 21819 грн., та порушення п. 198.3, ст.. 198 ПК України внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 101238 грн., в тому числі за лютий 2012 року у сумі 35049 грн., березень 2012 року у сумі 55079 грн. та квітень 2012 року у сумі 11110 грн. (т.1, а.с. 15-37).

Не погодившись з вказаним актом позивач подав Голові ДПС в Одеській області заперечення на акт вих. №7/13 від 13.03.2013 року, які були розглянуті та надана відповідь від 19.03.2013 року №635/10/22-6007 згідно якої висновки акту про наявність порушень були залишенні без змін (т.1, а.с. 49-57).

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Южному були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 року №0000082260 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 145566,25 грн., з яких 116453 грн. за основним платежем та 29113,25 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 року №0000092260 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 126547,50 грн., з яких 101238 грн., за основним платежем та 25309,50 грн. штрафних санкцій. (т.1, а.с. 13-14).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із встановлення фактичного здійснення операції з поставки товарів, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом МПП «Ларс», крім того, висновки податкового органу, визначені в акті перевірки, ґрунтуються лише на акті перевірки контрагента позивача, а наказ про проведення перевірки та дії по її проведенню були визнані судом протиправними.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови про задоволення позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом встановлено, що між позивачем та Малим приватним підприємством "Ларс" було укладено договір поставки кабельно-провідникової продукції та низьковольтового електротехнічного обладнання №31-Л від 03.01.2012 року.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору МПП "Ларс" взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача визначений у специфікаціях товар, а позивач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Згідно п. 2.1 вартість товару визначається специфікаціями.

Згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється на (склад покупця в м. Одесі).

Розрахунки по вказаним операціям булі здійсненні в повному, заборгованість за поставлений товар відсутня.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується специфікаціями до договору №31-Л від 03.01.2012 року (т.2, а.с. 84-101), видатковими та податковими накладними, рахунками - фактурами, подорожніми листами, банківськими виписками (т.2, а.с. 102-185), договором оренди рухомого майна від 15.01.2010 року №01-03-2010 (т.2, а.с. 186-188), прибутковими ордерами (т.2, а.с. 199-208), накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т.2, а.с. 363), матеріальними звітами за січень-червень 2012 року (т.2, а.с. 364-387).

Як встановлено судом першої інстанції, сума ПДВ, зазначена у податкових накладних була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у лютому - квітні 2012 року та вартість товару без ПДВ була включена позивачем до складу валових витрат у 1 та 2 кварталі 2012 року.

Також судом встановлено, що єдиним мотивом для судження відповідача про відсутність реальності здійснення позивачем господарської операції з МПП "Ларс" є висновки інших органів податкової служби, а саме ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС.

В акті перевірки від 03.08.2012 року №126/22/24536580 "Про неможливість проведення зустрічної звірки МПП "Ларс", щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року", зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

На підставі цього податковим органом був зроблений висновок, про те що МПП "Ларс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди (штучне формування податкового кредиту з ПДВ) іншим суб'єктам господарювання.

Таким чином, для контрагентів МПП "Ларс" зазначені операції несуть податкову вигоду, тобто ТОВ "ЮЕЗ" є особою на корить якої укладено угоду.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності договору, виходячи з наступного.

Так, листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, було роз'яснення, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами, складеними згідно вимог діючого законодавства, а так як встановлено судом, вказаний факт позивач підтвердив первинними документами, що додані ними до матеріалів справи, отже, суд доходить висновку, щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за лютий - квітень 2012 року суми ПДВ, яка виникла в наслідок купівлі електротоварів на підставі договору поставки від 03.01.2012 року №31-Л.

Фактично підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про вчинення позивачем з МПП "Ларс" правочину який не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки вказаний правочин, на думку відповідача є нікчемним.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок є нікчемним.

Вказаний акт зустрічної звірки не містить посилання про вину позивача, яка виразилась в намірі позивача порушити публічний порядок, а також не доводить умислу МПП "Ларс" на порушення публічного порядку та не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Згідно ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними. Якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину.

Зазначаючи про не спрямованість правочину позивача з МПП "Ларс" на реальне настання правових наслідків, ДПС в Одеській області не було враховано, що правочини, які вчиняються без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні. Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визначається тільки судом.

Згідно з. п. 18 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідачем не було доведено належними засобами доказування, що правочин між позивачем та МПП "Ларс" був здійснений без мети настання реальних наслідків.

Крім того, представником відповідача в судових засіданнях було надано пояснення, стосовно того, що кримінальної справи щодо керівника МПП "Ларс" за ознаками скоєння фіктивного підприємництва не порушувалось.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновок щодо нереальності поставок має бути підтверджений з боку ДПІ лише відсутністю саме первинних документів у позивача, які мають містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення, а саме договору, накладних на отримання товару, податкових накладних, тощо.

В матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують факт придбання ним товару у МПП "Ларс" та використання вказаного товару у власній господарській діяльності.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС №0000082260 від 25.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 145566,25 грн. та №0000092260 від 25.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 126547,50 грн. винесені неправомірно та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування судового рішення, колегія суддів не приймає та зазначає, що вказані доводи були викладені в запереченнях на позов, яким судом першої інстанції було надано належну правову оцінку.

Інших доводів, якими б спростовувались висновки суду першої інстанції, апелянтом в апеляційній скарзі не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2014 року.

Головуючий:

Судді: