Постанова № 41300479, 05.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 9714/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Затолочного В.С. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Бєлкіної Н.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Бірук В.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. в адміністративній справі за позовом Заболоттівського споживчого товариства до Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

05.07.2011р. позивач Заболоттівське споживче товариство (надалі - Заболоттівське СТ, позивач, платник податків, підприємство) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби (надалі - Ратнівська МДПІ, відповідач, податковий орган) № 0000122200 від 15.04.2013р., № 0000102200 від 15.04.2013р. (Т.1, а.с.3-8).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. заявлений позов задоволено; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Ратнівської МДПІ № 0000122200 від 15.04.2013р., № 0000102200 від 15.04.2013р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 229 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору (Т.2, а.с.54-56).

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила відповідач Ратнівська МДПІ, яка у поданій апеляційній скарзі просила постанову суду першої інстанції скасувати та спірні податкові повідомлення-рішення визнати правомірними та залишити чинними, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (Т.2, а.с.60-64).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не враховані доводи податкового органу стосовно порушення Заболоттівським СТ вимог податкового законодавства. Зокрема, надані для перевірки податкові накладні підписані не уповноваженою особою, під час судового розгляду не здобуто доказів на підтвердження останніх підписувати податкові накладні від імені ТзОВ «Винзавод «Південні вікна». Також Луцькою філією цього контрагента не подавалася звітність форми 1-ДФ, що свідчить про відсутність на підприємстві осіб, які підписували податкові накладні. Згідно листа ДПІ у Приморському районі м.Одеси жодних повідомлень від ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» про делегування цій філії права виписки податкових накладних не надходило.

Окрім цього, позивачем не представлено первинних документів, які підтверджують факт закупівлі та транспортування товарів від Луцької філії ТзОВ «Винзавод «Південні вікна»; доказом нереальності здійснених господарських операцій слугує Акт перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси № 39762/7/23-4/45 від 01.10.2012р., згідно якого у підприємства-постачальника є відсутніми будь-які виробничі активи, трудовий персонал, матеріальна і технічна база, діяльність останнього проводилася на підставі ліцензії, виданої на винзавод «Коблево».

Судом не враховано, що проведена перевірка позивача була позаплановою та виїзною; проводилася за місцезнаходженням платника податків і надсилання запитів в порядку ст.73 Податкового кодексу /ПК/ України є правом, а не обов'язком контролюючих органів.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як встановлено судом першої інстанції, впродовж 12.03.2013р.-18.03.2013р. із продовженням з 19.03.2013р. по 20.03.2013р. ревізорами Ратнівської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Заболоттівського СТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки № 75/22-01743884 від 27.03.2013р. (Т.1, а.с.16-52).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем завищені валові витрати по рядку 4.1 декларації з податку на прибуток у сумі 32825 грн.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту у 2010 році на загальну суму 32825 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000122200 від 15.04.2013р. щодо збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ в розмірі 8206 грн. 25 коп., з яких 6565 грн. за основним платежем та 1641 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.15);

№ 0000102200 від 15.04.2013р. про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 10257 грн. 81 коп., з яких 8206 грн. 25 коп. за основним платежем та 2051 грн. 56 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, зворот а.с.15).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Винзвод «Південні вікна», на підставі яких платником податків були сформовані дані податкового обліку.

Також податкові накладні від імені контрагента підписані неуповноваженими особами.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи відповідачем не доведено дотримання вимог п.73.3 ст.73, пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, які є обов'язковими при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки, а саме, не надано документального підтвердження обставин надіслання позивачу листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або вручення під розписку йому або його уповноваженому представнику письмового запиту про подання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Факт неотримання запиту податкового органу підтверджено представниками позивача з дослідженого в судовому засіданні журналу вхідної кореспонденції товариства. Таким чином, розглядувану перевірку Заболоттівського СТ проведено з порушенням закону, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості скористатися передбаченим п.44.7 ПК України правом подання документів до закінчення перевірки.

Крім того, висновки податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у Луцької філії ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» лікеро-горілчаних виробів є передчасними та необ'єктивними, зробленими без урахування усіх первинних документів, наявних у Заболоттівського СТ. Згідно наданих документів (видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових накладних, платіжних доручень, виписок по рахунку) позивач мав господарські відносини із Луцькою філією ТзОВ «Винзавод «Півдейні вікна»», а не з ТзОВ «Винзавод «Південні вікна»». Податковий орган на підтвердження фіктивності господарських відносин посилається на Акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси № 1848/22- 4/36155407 від 28.09.2012р. про неможливість проведення документальної перевірки ТзОВ «Винзавод «Південні вікна». Однак, податковим органом не взято до уваги, що контрагентом позивача була Луцька філія ТзОВ «Винзавод «Південні вікна». Перевірку Луцької філії ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» по взаємовідносинах із позивачем податковий орган не проводив.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення податкового кредиту та валових витрат, чи мали операції із придбання у Луцької філії ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» товарів реальний характер, яким чином придбавалися ці товари, а також чи існувала реальна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність представлених бухгалтерських документів вимогам закону, а також відсутність реального здійснення господарських операцій з участю Луцької філії ТзОВ «Винзавод «Південні вікна», з огляду на наступне.

В підтвердження господарських правовідносин з контрагентом Луцькою філією ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» (виникли на підставі усної домовленості) представлені видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні (Т.1, а.с.67-73, 123-179), при цьому загальна вартість поставлених товарів склала 32825 грн. 23 коп. (без ПДВ).

Оплата придбаних товарів здійснена позивачем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок контрагента, про що свідчать надані банківські виписки та платіжні доручення (а.с.235-240).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 989712 Луцька філія ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» була створена 17.03.2010р. та припинила свою діяльність 26.07.2011р. (Т.1, а.с.74-75).

Вказана філія розрахунок форми 1-ДФ за 2010 рік не подавала (Т.1, а.с.101).

Також згідно баз даних Міністерства доходів і зборів України ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» було зареєстровано платником ПДВ 14.10.2008р., дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 24.11.2011р., причиною анулювання вказано ліквідація банкрута (Т.2, а.с.30).

Відповідно до листа ДПІ у Приморському районі м.Одеси № 20735/8/15-2 від 24.05.2013р. у цього податкового органу є відсутньою інформація щодо офіційного звертання ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» про делегування виписки податкових накладних Луцькій філії ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» (Т.1, а.с.100).

Відповідно до Акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси № 1848/22-4/36155407 від 28.09.2012р. про неможливість проведення документальної перевірки ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» вказане підприємство є відсутнім за своєю юридичною адресою; в останнього відсутні трудові ресурси; воно не має на балансі складських та виробничих приміщень, транспортних засобів; органами податкової міліції представлені вилучені статутні документи та податкові накладні. Названим податковим органом зроблені висновки про недостовірність задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ даних, що вказує на відсутність реального проведення господарських операцій з контрагентами за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. (Т.1, а.с.102-116).

В спростування висновків податкового органу позивачем під час перевірки та судового розгляду справи не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також позивачем не надані документи, які б засвідчували якість придбаного товару та джерело його походження.

Аналізуючи представлені позивачем первинні документи колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що останні не спростовують вищевказаних висновків податкового органу, із змісту таких неможливо чітко та однозначно визначити місця поставки товарів, їхнього перевізника та умови транспортування, факти проведення розвантажувально-навантажувальних робіт тощо.

Вказані обставини є характерними для цього виду господарських операцій та носять істотний характер для договірних сторін, а відтак відсутність підтверджуючих документів про ці обставини, неможливість їх обґрунтованого пояснення зі сторони позивача ставить під сумнів реальність проведення цих операцій.

За таких обставин факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом Луцькою філією ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» не знайшли свого об'єктивного підтвердження.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари у названого контрагента не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій. На підтвердження своїх доводів Ратнівська МДПІ надала суду письмові документи - податкову інформацію від інших податкових органів про те, що позивач товари не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

За таких обставин видані названим контрагентом первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили, складеними з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Таким чином, податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» по поставці товарів.

При цьому, слід врахувати, що філія є структурним підрозділом ТзОВ «Винзавод «Південні вікна», не має ознак юридичної особи, на момент проведення перевірки позивача остання була закрита, а тому податковими органами підставно та обґрунтовано здійснена перевірка саме ТзОВ «Винзавод «Південні вікна».

Окрім цього, відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

На підставі досліджених у справі доказів та відсутності доказів уповноваження зазначених у представлених позивачем податкових накладних осіб на їх підписання, слідує, що надані позивачем документи не мають значення первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту за ними.

У постанові від 21.01.2011р. у справі за позовом ТзОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом Луцькою філією ТзОВ «Винзавод «Південні вікна» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та валових витрат для цілей оподаткування відповідно ПДВ і податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Стосовно висновків суду про недотримання податковим органом порядку проведення позапланової виїзної перевірки колегія суддів враховує наступне.

Заявляючи розглядувані позовні вимоги, позивач в їх обґрунтування не покликався на допущені податковим органом порушення під час призначення та проведення позапланової виїзної перевірки. Звідси, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, змінив підстави заявленого позову, порушивши вимоги процесуального закону, який надає це право виключно позивачу.

Також у цій частині колегія суддів вважає за доцільне наголосити на тому, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Податкового кодексу України, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби задоволити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Заболоттівського споживчого товариства до Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.С.Затолочний

Н.В.Савицька