Постанова № 41300419, 21.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року № 876/13004/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Рак Х.І.

представників позивача - Харченко О.С., Яценка С.А.

представника відповідача - Іванського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПТ-Кристал» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

11.09.2013 позивач - ТОВ «УПТ-Кристал» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0002062210.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправними та не відповідають фактичним обставинам справи, так як реальність господарських операцій ТОВ «УПТ-Кристал» з ПП «Юридична фірма «Фортеця» підтверджується наданими під час перевірки первинними документами. Вказаний суб'єкт господарювання на час здійснення господарських операцій був включений до ЄДРЮОФОП та зареєстрований платником ПДВ. Придбані ТМЦ, позивачем використані при створенні установки «Апекс-М», а також реалізовані ТОВ «НВО «Донець-Милам» для виготовлення деталей та вузлів на установку «Кристал 60», що свідчить про використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а тому вважає правомірним формування податкового кредиту з ПДВ за результатами цих господарський операцій. Податковий орган не звертався до суду і у нього відсутні судові рішення про визнання недійсним правочину, який укладений між позивачем та згаданим вище контрагентом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 позов задоволено повністю.

Із постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідно до умов договору від 03.06.2011 № 25, поставка товару здійснювалась на умовах - склад Постачальника - Інкторемс 2000, що свідчить про те, що обов'язок транспортування ТМЦ від ПП «Юридична фірма «Фортеця» (м. Київ) покладався на позивача. Однак, платником податків не було надано до перевірки доказів перевезення товару. Крім того, надану ТОВ «УПТ-Кристал» видаткову накладну від імені ПП «Юридична фірма «Фортеця» підписано не встановленою особою, оскільки у ній не зазначено ПІП. Також, апелянт зазначає, що судом першої не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що актом перевірки ПП «Юридична фірма «Фортеця» від 13.05.2013 № 1642/22.8/36520226, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, не підтверджено фактичного постачання позивачу товарів. Згідно протоколу допиту від 26.07.2012, директор вказаного підприємства гр. ОСОБА_5 пояснив, що ПП «Юридична фірма «Фортеця» займалось наданням юридичних послуг, а він жодних первинних бухгалтерських документів не підписував. Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 03.10.2012 № 1297/12-21 встановлено, що податкові декларації підписувались не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням його підпису. Також, апелянт посилається на відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджували факт подальшої реалізації 8 моторів та регуляторів на ТОВ «НВО «Донець-Милам», оскільки у акті приймання-передачі, найменування товару зазначено як обладнання ЕН № 56998002823822. Довіреність від 05.01.2012 № 1, яка видана ТОВ «НВО «Донець-Милам» на отримання ТМЦ, дійсна до 14.01.2012, а як зазначає позивач, доставка здійснювалась через ТОВ «Нова пошта» 18.01.2012, тобто після закінчення її дії. Також, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «НВО «Донець-Милам» виготовлення деталей та вузлів на установку «Кристал-60», здійснювало саме з моторів наданих позивачем.

Позивач скористався правом подання заперечення на апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити повністю.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 30.07.20013 по 31.07.2013 працівниками Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УПТ-Кристал» за дотриманням вимог податкового законодавства по операціях з придбання у ПП «Юридична фірма «Фортеця» товарів (робіт, послуг) за період з 01.06.2011 по 31.08.2011 та подальшого їх використання у господарській діяльності, результати якої оформлені актом від 07.08.2013 № 33/22-1/35854164 (а.с. 11-21).

Згідно висновків акта, встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за лютий 2013 року в сумі 28251 грн та занижено залишок від'ємного значення ПДВ за лютий 2013 року в сумі 4621, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у ПП «ЮФ «Фортеця» на загальну суму 208500 грн, у т.ч. ПДВ 34750 грн (ПДВ за червень 2011 року - 28251 грн, за серпень 2011 року - 6499 грн).

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з ПП «ЮФ «Фортеця», так як не надано доказів перевезення товару, хоча згідно умов договору транспортування товару мав здійснювати саме Покупець (ТОВ «УПТ-Кристал»), не надано належних документів на підтвердження якості товару, за результатами перевірки ПП «Юридична фірма «Фортеця» реальність цих господарських операцій не підтвердилась, а згідно пояснень директора цього контрагента та висновку судово-почеркознавчої експертизи, він жодних документів не підписував та господарських відносин з позивачем не мав.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0002062210, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2013 року в сумі 28251 грн та застосовано штраф в сумі 14126 грн (а.с. 22).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарських операцій позивача з ПП «ЮФ «Фортеця» підтверджується належним чином оформленими первинними документами (договором, видатковими та податковими накладними, випискою з банку та платіжними дорученнями). У судому засіданні було допитано, як свідка ОСОБА_6, який підтвердив, що він самостійно здійснював транспортування товару від Продавця, з яким зустрівся у м. Львові, оскільки згідно з технічних характеристик товару таке транспортування не потребувало залучення третіх осіб. На думку суду, факт придбання товару підтверджується також наявною у справі довіреністю на отримання ТМЦ виданою ОСОБА_6, який є начальником дільниці КВПіА та матеріально-відповідальною особою за збереження товару, оприбуткуванням цього товару на підприємстві, накладною про внутрішнє переміщення товару, інвентаризаційним описом ТМЦ, актом списання товарно-матеріальних цінностей. Крім того, суд першої інстанції зазначив, шо факт придбання позивачем товару у ПП «ЮФ «Фортеця» та подальшого його використання у господарській діяльності підтверджується договором № 7 від 14.10.2011, укладеним між ТОВ «НВО «Донец-Милам» (Продавець) та ДП ТОВ «УПТ-Кристал» (покупець), згідно з умов якого продавець зобов'язується виготовити та поставити 8 комплектів деталей та вузлів на установку "Кристал 60" з використанням моторів ACER 160P2 FC 230V та регуляторів RM 220Е. У підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано відповідні додаткові договори, специфікації, видаткові та податкові накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунок-фактура, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортну накладну, які підтверджують транспортування товару, банківські виписки. Інші товарно-матеріальні цінності знаходяться на складі та використовуються у власній господарській діяльності, що підтверджується інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому таке скасував.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Закон N 996-XIV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту з ПДВ є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, між ДП ТОВ «УПТ-Кристал» (Покупець) та ПП «ЮФ «Фортеця» (Продавець) укладено договір від 03.06.2011 № 25, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію (далі - товар) - мотори ACER 160P2 FC 230V та регулятори RM 220Е, а покупець зобов'язується прийняти його від постачальника та здійснити оплату в строки та порядку, передбаченому цим договором.

На підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, виписки банку, платіжні доручення.

Вказані господарські операції позивачем відображено у податковому обліку та сплачені у ціні придбаного товару суми ПДВ віднесено до складу податкового кредиту, а саме в червні 2011 року в сумі 28251,48 грн та в серпні 2011 року в сумі 6498,52 грн.

Як зазначає суд першої інстанції, у судовому засіданні з пояснень свідка ОСОБА_6 встановлено, що доставка товару від продавця здійснювалась ОСОБА_6, оскільки згідно технічних характеристик товару таке не потребувало залучення третіх осіб.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що пояснення зазначеного свідка є суперечливим, так у позовній заяві позивача зазначено (а.с. 3), що перевезення моторів та регуляторів здійснював Постачальник.

Відповідно до умов договору від 03.06.2011 № 25, базові умови поставки EXW - склад Постачальника відповідно до Інкотермс 2000, згідно яких, термін Ex Works (Франко завод) означає, що продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т.ін.).

Згідно ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що транспортування товару здійснювалось Постачальником, оскільки згідно умов договору обов'язок перевезення товару покладений на Покупця. У разі внесення змін до договору, такі з огляду на приписи ст. 654 ЦК України, мали б бути викладені у письмовій формі, оскільки іншого договором від 03.06.2011 № 25 не передбачено. Однак, позивачем доказів внесення змін до зазначеного договору не надано.

З встановлених вище обставин справи, можна дійти висновку, що транспортування товару від ПП «ЮФ «Фортеця» (м. Київ) мав здійснювати позивач. Якщо таке транспортування здійснювалось позивачем власними силами, то у нього мали б бути у наявності докази відрядження відповідного працівника у м. Київ, шляхові листи, якщо транспортування здійснювалось службовим автомобілем. Якщо ж для перевезення товару залучалася транспортна організація, то з огляду на приписи пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, необхідним документом під час здійснення перевезень на договірних засадах, на відміну від перевезень для власних потреб, є товарно-транспортна накладна.

Однак, вказаних вище документів позивачем не надано, ні під час перевірки, ні у процесі судового розгляду, а тому матеріалами справи не підтверджується реальність руху товару, від Продавця до Покупця.

Також, як вбачається із наявної у матеріалах справи видаткової накладної від 31.08.2011 № 31/08-14, така не містить інформації щодо ПІП особи, яка її підписала від ПП «ЮФ «Фортеця», що свідчить про її невідповідність вимогам первинного документа, які визначені ст. 9 Закону N 996-XIV.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги посилання податкового органу на протокол допиту директора ПП «ЮФ «Фортеця» від 26.07.2012, а також висновок Вінницького відділення КНДІСУ від 04.10.2012 № 1299/12-21, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення, осіб які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі письмових доказів, висновків експертів. Частиною 1 ст. 79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові докази, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем заперечується реальність господарських операцій між позивачем та ПП «ЮФ «Фортеця», зокрема, через те, що згідно вказаних документів директор цього контрагента ОСОБА_5, жодних первинних документів не підписував, а тому ці протокол та висновок експерта, є належними та допустимими доказами у адміністративній справі, так як містять відомості про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_5, отриманого 26.07.2012 ст. слідчим з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, капітаном податкової міліції Кухарем О.П., під час допиту директор ПП «ЮФ «Фортеця» пояснив, що він ніяких первинних та бухгалтерських документів не підписував.

Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ від 04.10.2012 № 1299/12-21, підписи на заяві (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) від 31.03.2011, свідоцтві № 10033316 про реєстрацію платника ПДВ ПП «ЮФ «Фортеця» від 12.04.2011, реєстраційній заяві реєстрації платника ПДВ ПП «ЮФ «Фортеця» від 01.04.2011, виконані не самим ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням, якогось підпису ОСОБА_5

У постанові від 05.03.2012 по справі № 21-421а11 Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки у ході розгляду справи судом встановлено, що Продавці, податкові накладні яких стали підставою для формування Покупцем податкового кредиту, зареєстровані в Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, надані позивачем документи, на підтвердження того, що частина товару використана при створенні установки «Апекс-М», частина наявна на складі підприємства, а частина реалізована ТОВ «НВО «Донец-Милам», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у процесі судового розгляду не встановлено факту придбання цього ж товару у ПП «ЮФ «Фортеця», тобто відсутні докази того, що такий товар був придбаний саме у ПП «ЮФ «Фортеця», по взаємовідносинам з яким і сформовано дані податкового обліку, які є предметом спору у цій справі.

Крім того, позивач вказує на те, що 8 моторів та регуляторів згідно видаткової накладної від 05.01.2012 № КР-0000001 продано ТОВ «НВО «Донец-Милам» з метою виготовлення з них для ДП ТОВ «УПТ-Кристал» деталей та вузлів відповідно до договору від 14.10.2011 № 7 з додатками від 18.11.2011 № 2 та від 15.12.2011 № 1.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна від 05.01.2012 № КР-0000001 та податкова накладна від 05.01.2012 № 1 містять посилання на те, що поставка товарів здійснювалась згідно договору від 01.12.2011 № 98 (а.с. 48-49), а не договору 14.10.2011 № 7 (а.с. 42).

Також, безпідставним є посилання позивача на те, що перевезення товару здійснювало ТОВ «Нова Пошта» згідно акта здачі-приймання (надання послуг) від 18.01.2012 № НП/80-000019, оскільки у вказаному акті «Назва вантажу» зазначено «Обладнання ЕН № 56998002823822», що не дає можливості стверджувати, що транспортування здійснювалось саме 8-ми моторів та регуляторів. Також, у цьому акті не зазначено одержувача товару та його адресу, а тому відсутні підстави вважати, що товар надсилався саме ТОВ «НВО «Донец-Милам».

Разом з тим, слід зазначити, що представлені позивачем документи щодо виготовлення ТОВ «НВО «Донец-Милам» деталей та вузлів до установки «Кристал 60», жодним чином не свідчать, що такі були виготовлені саме з моторів та регуляторів наданих позивачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність лише наданих позивачем документів, без фактичного здійснення господарської операції, не може бути підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту, а тому правильним є висновок податкового органу про протиправність формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів у ПП «ЮФ «Фортеця» на загальну суму 208500 грн, у т.ч. ПДВ 34750 грн (ПДВ за червень 2011 року - 28251 грн, за серпень 2011 року - 6499 грн), що як наслідок призвело до порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України та завищення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за лютий 2013 року в сумі 28251 грн, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким зменшено ДП ТОВ «УПТ-Кристал» бюджетне відшкодування за лютий 2013 року на суму 28251 грн та застосовано штраф в сумі 14126 грн, є правомірним.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі № 813/6890/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УПТ-Кристал» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.І. Мікула

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 24.10.2014.