Ухвала суду № 41300401, 27.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 9104/93790/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Большакової О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу спільного українсько-німецького підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Транс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Транс» про сплату податкових зобов'язань,-

В С Т А Н О В И В :

Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Транс» в якому просила прийняти рішення про сплату відповідачем податкових зобов'язань у розмірі 33 832,19 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з СП ТзОВ «Волинь-Транс» в користь держави суму податкового зобов'язання, визначеного із застосуванням звичайних цін, з податку на прибуток у розмірі 28004.69 гривень та суму податкового зобов'язання, визначеного із застосуванням звичайних цін, з податку на додану вартість у розмірі 5827.50 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Транс» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного законодавства» визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З наведеного вбачається, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, а відповідно і посадовим особам контролюючому органу робити висновки щодо здійснення транспортних перевезень суб'єктом не підтверджених відповідними документами.

Згідно ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення документальної перевірки, а також в судовому засідання позивач не надав відповідачу і суду будь-яких первинних документів, які б вказували на те, що СП ТзОВ «Волинь-транс» сідельними тягачами «Мерседес Бенц» і вантажним фургоном «Фольксваген» здійснювало будь-які перевезення, отримувало від такої діяльності доходи, не відображало їх в податковій звітності і відповідно не платило податок на прибуток і податок на додану вартість.

Навпаки, в підтвердження того, що такі послуги не надавались є те, що відсутні шляхові листи з яких би вбачалось, що підприємство надавало транспортні послугу фізичній особі чи суб'єкту господарювання по визначеному між ними маршруту.

Для заправки автомобілів підприємство використовує власну заправку. Під час перевірки не було встановлено перевитрат пального на таку кількість пройдених автомобілями кілометрів, хоча сідельний тягач «Мерседес-Бенц» на 100 км в середньому витрачає 39 літрів дизельного палива. На таку кількість пройдених автомобілями кілометрів відповідно необхідно було б витратити біля 15000.00 літрів пального. Відсутня у позивача, а також і суду інформація, що автомобілі проводили заправку на іншому підприємстві, а також і фіскальні чеки, які б вказували, що пальне купувалось на заправних станціях. Перевіркою не встановлено, що в цей період часу водії цих автомобілів отримували добові за відрядними посвідченнями.

В матеріалах перевірки і справи відсутня інформація від державної автоінспекції, інших органів про знаходження у спірний період часу цих автомобілів на дорогах України чи за кордоном. Вказані автомобілі не експлуатувались із-за кризової ситуації в Україні.

Для підтвердження своєї позиції відповідач також надав комісійно складені акти з яких вбачається, що в спірний період у цих автомобілях проводились ремонт і заміна лічильників кілометражу. З наданих в розпорядження суду копій листів з журналу заїзду транспорту на територію підприємства вбачається, що під час прибуття автомобілів водії повідомляли охорону про поломку лічильників кілометражу, робились відповідні записи в журналі заїзду автотранспорту. З цим журналом знайомилась особа, що перевіряла діяльність підприємства. Такий облік заїзду автотранспорту на підприємстві наштовхнув перевіряючу особу до думки, що це можна використати для додаткового нарахування податкових зобов'язань.

Обставини ремонту і заміни лічильників в судовому засіданні підтвердив свідок-головний механік підприємства ОСОБА_1 Висновок суду про те, що ОСОБА_1 не спростував свідченнями фактів константованих в акті перевірки є надуманим і не відповідає іншим обставинам справи. Його свідчення судом безпідставно не прийняті до уваги.

Відтак, наведене дає підстави зробити висновок, що дослідивши фактичні обставини по справі суд безпідставно прийшов до висновку, що підприємство займалось наданням транспортних послуг без їх обліку і відповідно задовольнив позовні вимоги.

Судом безпідставно при таких обставинах застосовано підпункт 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

На підставі наведеного просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку СП ТзОВ «Волинь-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 23.04.2011 року № 2439/23-2/31183309, яким, зокрема, встановлено, що в порушення п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариством не відображено доходи за надання транспортних послуг у сумі 89619 грн.

Під час перевірки на підставі журналу обліку шляхових листів встановлено, що протягом 2009-2010 р. р. підприємством не підтверджено документально використання у власній господарській діяльності нижчезазначених автомобілів, на які не видавались шляхові листи, бухгалтерські документи, не списувалось пальне, а саме: вантажний фургон Vоlkswаgen LТ 46, держ. № НОМЕР_1 - з 02.04.2010р. по 18.10.2010р.; з 18.10.2010 р. по 03.12.2010 року; сідельний тягач Мерседес-Бенц, держ. № НОМЕР_2 - з 27.08.2009 р. по 30.03.2010 р.; сідельний тягач Мерседес-Бенц, держ. № НОМЕР_3 - з 01.08.2009 р. по 30.03.2010р., з 01.04.2010 р. по 08.07.2010 р.; вантажний тягач Мерседес-Бенц, держ. № НОМЕР_4 (оренда) - з 14.09.2009 р. по 25.09.2009 р. та з 25.09.2009 р. по 13.04.2010 р.; сідельний тягач Даймлер-Бенц, держ. № НОМЕР_5 - з 31.07.2009 р. по 09.12.2009 р., з 09.12.2009 р. по 01.04.2010 р.

Однак, на підставі проведеного аналізу показників спідометрів, які відображені в шляхових листах, встановлено різницю між показниками спідометра, а саме: по вантажному фургону Vоlkswаgen LТ 46, держ. № НОМЕР_1, згідно шляхового листа від 02.04.2010 р. № 499902 кінцевий показник - 190956 км, а згідно шляхового листа від 18.10.2010 р. № 103122 початковий показник - 201137 км, різниця між показниками спідометра - 10181 км; згідно шляхового листа від 18.10.2010 р. № 103122 кінцевий показник - 202016 км, а згідно шляхового листа від 03.12.2010 р. № 383899 початковий показник - 204262 км, різниця між показниками спідометра - 2246 км; по сідельному тягачу Мерседес- Бенц, держ. № НОМЕР_2, згідно шляхового листа від 27/08/2009 р. № 619749 кінцевий показник - 918951 км, а згідно шляхового листа від 30/03/2009 р. б/н початковий показник - 923486 км, різниця між показниками спідометра -4535км; по сідельному тягачу Мерседес-Бенц, держ. № НОМЕР_3, згідно шляхового листа від 01/08/2009 р. № 319734 кінцевий показник - 176594 км, а згідно шляхового листа від 30/03/2009 р. № 003102 початковий показник - 178615 км, різниця між показниками спідометра - 2021 км; згідно шляхового листа від 01.04.2010 р. б/н кінцевий показник -179988 км, а згідно шляхового листа від 08.07.2010 р. № 727668 початковий показник -185905 км, різниця між показниками спідометра - 5917 км; по вантажному тягачу Мерседес-Бенц, держ. № НОМЕР_4, згідно шляхового листа від 25.09.2009 р. № 763962 кінцевий показник - 550597 км, а згідно шляхового листа від 13.04.2010 р. № 499908 початковий показник - 552580 км, різниця між показниками спідометра-1983 км; по сідельному тягачу Даймлер-Бенц, держ. № НОМЕР_5, згідно шляхового листа від 31.07.2009 р. № 619732 кінцевий показник - 86450 км, а згідно шляхового листа від 09.12.2009 р. № 763989 початковий показник - 92830 км, різниця між показниками спідометра - 6380 км; згідно шляхового листа від 09.12.2009 р. № 763989 кінцевий показник - 95700 км, а згідно шляхового листа від 01.04.2010 р. № 167174 початковий показник - 100411 км, різниця між показниками спідометра - 4711 км. Разом різниця між показниками спідометра склала 37974 км.

У позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що вказана різниця між показниками спідометрів виникла у зв'язку з їх ремонтом.

Судом першої інстанції було допитано як свідка ОСОБА_1, який працює на СП ТзОВ «Волинь-Транс» на посаді головного механіка, який пояснив, що протягом 2009-2010 років проводився ремонт спідометрів на вищезазначених автомобілях; яка саме різниця у показниках спідометрів була до і після їх ремонту він не пам'ятає; при здійсненні ремонту спідометрів не складались акти, в яких було б зафіксовано показники спідометра до ремонту і після нього.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено що відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення баз оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. Підпунктом 20.1.6 п. 20.1 ст.20 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами) або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

На підставі п.п. 1.20.1, п.п. 1.20.6 п.1.20 ст.1, п.п. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 згаданого Закону відповідачем було проведено аналіз вартості транспортних послуг СП ТзОВ «Волинь-Транс». Відповідно підприємством не було надано податковому органу інформації щодо обгрунтування застосованої вартості транспортних послуг (середньорічної ціни одного км) на території України за перевіряємий період. Головне управління статистики у Волинській області у листі від 13.07.2011 року повідомило Луцьку ОДПІ, що інформація про середню вартість транспортних послуг по перевезенню вантажів на один кілометр на території України в органах статистики відсутня.

Крім того у даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що для розрахунку доходу, отриманого від надання послуг по перевезенню, відстань яких було обраховано на підставі даних спідометрів, Луцькою ОДПІ було використано найменшу вартість транспортних послуг підприємства на 1 км, що складає 2,36 грн. Дану вартість послуг помножено на кількість кілометрів - 37974 км і таким чином обраховано дохід від надання послуг - 89619 грн. Також для порівняння відповідачем було обраховано вартість послуг з урахуванням середньої ціни по підприємству, яка складає 4,24 грн. Дану середню вартість послуг помножено на кількість кілометрів - 37974 км і обраховано дохід від надання послуг -161010 грн. Від даної суми доходу віднято вартість дизельного пального, яка на зазначену кількість кілометрів складає 68212 грн. оподатковуваний дохід при розрахунку за такою формулою становить 92809 грн. При обрахунку податку на прибуток та податку на додану вартість відповідачем взято меншу суму доходу - 89619 грн.

Враховуючи встановлені під час перевірки порушення, Луцькою ОДПІ винесено рішення від 13.05.2011 року № 0001372301 про визначення податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін із податку на прибуток у розмірі 28004,69 та № 0001382301 про визначення податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін із податку на додану вартість у розмірі 5827,50 грн. Дані рішення податкового органу у встановленому законом порядку не скасовані та не змінені.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу спільного українсько-німецького підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Транс» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року по справі № 2а/0370/1837/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

О.О. Большакова