Рішення № 41299760, 30.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 911/3461/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Агро Яготин», м.Яготин

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс», с.Шкарівка

про стягнення 499971,87 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Кохановський Д.О.

Від відповідача: Кардаш М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Агро Яготин» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» (далі - відповідач) стягнення 499971,87 грн.

Провадження у справі №911/3461/14 порушено відповідно до ухвали суду від 12.08.2014 року та призначено справу до розгляду на 26.08.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.08.2014 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині проіндексованої суми. Розгляд справи відкладався на 09.09.2014 року.

Представник позивача у судове засідання 09.09.2014 року витребуваних ухвалою суду документів не подав. Ухвалою суду від 09.09.2014 року розгляд справи відкладено на 25.09.2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 12.09.2014 року, у зв'язку із черговою щорічною відпусткою судді Кошика А.Ю., судове засідання призначене на 25.09.2014 року перенесено на 07.10.2014 року.

Заслухавши у судовому засіданні 07.10.2014 року пояснення представників сторін та дослідивши подані сторонами докази, господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових пояснень та доказів необхідних для вирішення спору. Розгляд справи відкладався до 16.10.2014 року.

В судовому засіданні 16.10.2014 року було оголошено перерву до 30.10.2014 року на 11:15.

Позивач в ході розгляду спору надав уточнений розрахунок інфляційних за період з 01.10.2013 року по 28.07.2014 року, однак, позовну вимогу в частині інфляційних залишив без змін.

Також, представником позивача у судовому засіданні 16.10.2014 року подано клопотання про продовження процесуального строку розгляду справи №911/3461/14 у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України. Ухвалою від 16.10.2014 року продовжено процесуальні строки розгляду справи №911/3461/14.

В судовому засіданні 30.10.2014 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Агро Яготин» (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» (Покупець, відповідач) 24.04.2013 року був укладений Договір купівлі продажу за №05 (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість ЗЗР та насіння, іменованих в подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (додатків та специфікацій до нього).

Відповідно до п. 3.1 даного Договору конкретний асортимент, кількість та ціна Товару за кожну окрему партію зазначається у додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості та якості Товару, що визначені у Додатках до договору та накладних на передачу Товару (видаткових), привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та ціни Товару, що визначені у накладних на передачу Товару (видаткових).

Відповідно до п. 4.1 Договору Товар за даним Договором поставляється на умовах товарного кредиту, що вказаний у додатку(ах) до Договору, який повинен бути погашений покупцем до 01.10.2013 року.

Відповідно до Додатку-специфікації № 1 від 24.04.2013 року до Договору Продавець поставив Покупцю товар на суму 190 980,00 грн.

Відповідно до Додатку-специфікації № 2 від 24.04.2013 року до Договору Продавець поставив Покупцю товари на суму 99 128,59 грн.

Відповідно до Додатку-специфікації № 3 від 20.05.2013 року до Договору Продавець поставив Покупцю товари на суму 118928,10 грн.

Відповідно до Додатку-специфікації № 4 від 07.06.2013 року до Договору Продавець поставив Покупцю товари на суму 6348,96 грн.

Відповідно до Додатку-специфікації № 5 від 04.07.2013 року до Договору Продавець поставив Покупцю товари на суму 21 047,76 грн.

Відповідно до Додатку-специфікації № 6 від 09.10.2013 року до Договору Продавець поставив Покупцю товарина суму 29272,32 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними №10 від 25.04.2013 року, №11 від 25.04.2013 року, №8 від 20.05.2013 року, №4 від 07.06.2013 року, №1 від 04.07.2013 року та №4 від 09.10.2013 року.

Відповідач факт отримання від позивача товару за вищенаведеними накладними не заперечував.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, оплативши товар частково. У зв'язку з чим, відповідно до Довідки про виконання зобов'язань згідно Договору №05 від 24.04.2013 року, виданої ТОВ «Гранд Агро Яготин» 21.05.2014 року заборгованість ТОВ «Агрокомплекс» перед ТОВ «Гранд Агро Яготин» згідно Договору №05 від 24.04.2013 року складає 291 705,73 грн., що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 10.10.2013 року, підписаним сторонами. Відповідна сума заборгованості та факт несвоєчасної сплати відповідачем в ході розгляду спору не заперечено та не спростовано.

В той же час, позивач вважає, що ціна товару встановлена за домовленістю Сторін, які визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - Долар США, і відповідно до п. 4.5 Договору оплата вартості Товару має бути проведена, у разі якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) збільшиться в порівнянні до офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (Долар США), що діяв на дату підписання Договору, в проіндексованому розмірі, що за розрахунком позивача на момент звернення до суду складає (11,75/7,99)* 291 705,73= 428 979,01 грн.

Від так, позивач вважає, що відповідач прострочив оплату товару на суму 428979,01 грн., у зв'язку з чим, просить також стягнути з відповідача за неналежне виконання обов'язків за Договором № 05 від 24 квітня 2013 року: пеню в розмірі 27 807,24 грн., втрати від інфляції в розмірі 32 572,80 грн. та 3% річних в розмірі 10 612,82 грн. , нараховані за період прострочення з жовтня 2013 року з проіндексовано суми заборгованості - 428979,01 грн.

Відповідач у відзиві заперечував проти стягнення проіндексованої за п. 4.5 Договору суми боргу, оскільки відповідна умова п. 4.5 Договору не встановлює безумовного обов'язку відповідача сплатити проіндексовану суму боргу, а визначає право позивача на відповідне нарахування, яким позивач не скористався в установленому порядку. А саме, не повідомив відповідача про необхідність сплати проіндексованої суми боргу та не звертався до відповідача з відповідною вимогою.

Таким чином, відповідач заперечує проти позову в частині стягнення проіндексованої суми заборгованості та нарахованих на проіндексовану суму пені, втрат від інфляції та процентів річних.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що відповідно до п. 4.5 даного Договору оплата вартості Товару проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на Товар згідно наступного способу: у разі якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) збільшиться в порівнянні до офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (Долар США), що діяв на дату підписання Договору, Продавець має право вимагати від покупця сплати проіндексованої суми вартості Товару у гривні до Договору.

Разом з тим, за умовами п. 1.1. Договору купівлі-продажу № 05 від 24.04.2013 року, Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість ЗЗР та насіння іменованих в подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (додатків та специфікацій до нього).

Ціна товару визначається у відповідності до п. 3.1 Договору, яким передбачено, що конкретний асортимент, кількість та ціна Товару за кожну окрему партію зазначається у додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Як вбачається з наведених в позові специфікацій та накладних, вартість неоплаченого товару складає 291705,73 грн., що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 10.10.2013 року, підписаним сторонами і відповідачем не заперечена та не спростована.

Таким чином системний аналіз умов вказаних пунктів Договору купівлі-продажу № 05 від 24.04.2013 року дає підстави вважати, що право Продавця вимагати від Покупця сплати проіндексованої суми вартості Товару не кореспондується з безумовним обов'язком Покупця сплатити до 01.10.2013 року проіндексовану суму вартості отриманого ним Товару без відповідного волевиявлення Продавця, відповідна ума п. 4.5. Договору не свідчить про погоджених сторонами умов про проведення розрахунків за Товар саме за проіндексованою сумою вартості Товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, за умовами п. 4.5. Договору купівлі-продажу № 05 від 24.04.2013 року, враховуючи норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, обов'язок у Покупця сплатити Продавцеві проіндексовану суму вартості Товару виникає лише за умови якщо останній, використавши своє право вимагати сплати проіндексованої суми вартості Товару, направить Покупцю відповідну вимогу.

Таким чином, звернення позивача з вимогою про стягнення проіндексованої суми заборгованості в розмірі 428979,01 грн. без заявлення відповідачу відповідної вимоги є не обґрунтованим і передчасним.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, позивачем не надано докази застосування передбаченої п. 4.5. Договору можливості вимагати від відповідача сплати проіндексованої суми заборгованості, відповідне право позивача не порушено, відповідний обов'язок у відповідача не виник,тому позовна вимога в частині суми індексації в розмірі 137273,28 грн. (428979,01 грн. - 291705,73 грн. = 137273,28 грн.) задоволенню не підлягає.

Однак, це не позбавляє позивача права на застосування відповідної умови п. 4.5. Договору та вразі її невиконання, на звернення до суду з окремим позовом.

В той же час, суд не погоджується з посиланнями відповідача, що вимогу про сплату проіндексованої суми вартості Товару Продавець має право заявити лише до 01.10.2013 року, оскільки передбачене п. 4.5. Договору право стосується в тому числі прострочення сплати і визначається, виходячи з дня фактичної сплати (виставлення вимоги).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.4. Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов цього Договору Покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати товару, позивач просить стягнути 27 807,24 грн. пені за період з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року (182 дні), 3% річних в сумі 10612,82 грн. за період з 01.10.2013 року по 28.07.2014 року та інфляційні в сумі 32572,80 грн. за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача з вимогою оплатити проіндексовану суму боргу, у відповідача не виникло прострочення на проіндексовану суму боргу, тому застосування відповідальності за порушення зобов'язання можливе лише щодо заборгованості, яку фактично мав сплатити відповідач згідно погоджених умов Договору, а саме, як передбачено в п. 3.1. Договору.

Таким чином, розрахунок пені, річних та інфляційних не відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам справи. Крім того, проіндексована сума боргу розрахована станом на 28.07.2014 року, виходячи з існуючого курсу дол. США на відповідну дату, в той же час, оскільки курс дол.США протягом періоду прострочення змінювався, стверджувати, що станом на кожний день прострочення, починаючи з 01.10.2013 року прострочення мало місце саме щодо заявленої проіндексованої станом на 28.07.2014 року суми бору, відсутні. Тобто як станом на 01.10.2013 року (перший день прострочення за розрахунком позивача), так і протягом періоду прострочення: 02.10.2014 року, 03.10.2014 року, і т.д. аж до 28.07.214 року, борг мав бути проіндексований щодо кожного дня в залежності від зміни курсу дол. США, що позивачем не зроблено.

Таким чином, враховуючи, що прострочення відповідача фактично має місце на суму 291705,73 грн., відповідальність за таке прострочення застосовується виходячи з фактичної суми боргу, яка складає 291705,73 грн.

В той же час, суд не приймає посилання відповідача, що прострочення фактично триває з 02.10.2013 року, оскільки умова п. 4.1. Договору встановлює строк оплати до 01.10.2013 року, без зазначення слова «включно», що свідчить про необхідність виконання зобов'язання до настання відповідної дати.

Таким чином, за розрахунком суду, виходячи з фактичної суми прострочення за заявлені в позові періоди, стягненню підлягає пеня в сумі 18908,92 грн. та 3% річних в сумі 7216,72 грн.

Щодо інфляційних, враховуючи, що в ході розгляду спору позивачем надано уточнений розрахунок позову, в якому збільшено період нарахування інфляційних з 01.10.2013 року по 28.07.2014 року, однак, відповідну вимогу обмежено 32572,80 грн., судом встановлено, що з фактичної суми прострочення - 291705,73 грн. за заявлений в уточненнях до позову період підлягає стягненню 38505,16 грн., однак відповідна вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню в межах (не більше) заявленої в позові суми - 32572,80 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення 291705,73 грн. основного боргу, 18908,92 грн. пені, 7216,72 грн. 3% річних та 32572,80 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» (09170, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Шкарівка, вул. Миру, 4, код 30353172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Агро Яготин» (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. Грушевського, 78, код 37135678) 291705,73 грн. основного боргу, 18908,92 грн. пені, 7216,72 грн. 3% річних, 32572,80 грн. інфляційних та 7008,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 11.11.2014 р.