Рішення № 41299676, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18270/14 27.10.14

За позовом Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго"

Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго"

до Дочірньої компанії "Газ Україна"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про повернення попередньої оплати

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Тиховод А.Ю.(за довіреністю від 29.09.2014);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 27 жовтня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

29 серпня 2014 року Дочірнє підприємство "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву вих. № 147-ю від 07.07.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (відповідач) заборгованості за договором закупівлі природного газу за державні кошти № 06/10-2632БО-3 від 20 грудня 2010 року в сумі 74 529,97 грн. з них основного боргу/попередньої оплати - 69 588,25 грн. та 3% річних - 4 941,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як Покупець, сплатив на користь відповідача, як Постачальника, грошових коштів по договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2632БО-3 від 20 грудня 2010 року на 69 588,25 грн. більше, аніж було поставлено відповідачем на користь позивача товару за відповідним договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати та втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 01.10.2014 року.

В судовому засіданні 01 жовтня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 27 жовтня 2014 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року між позивачем, правонаступником якого є Дочірнє підприємство «Васильківкатеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» «Дніпропетровської обласної ради», що слідує з положень Статуту останнього (копія статуту в справі) (надалі - Покупець або Отримувач) та відповідачем (далі по тексту - Постачальник або Продавець) (разом - сторони) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2632БО-3 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору.

Позивач зазначає, що за період з 01.01.2011р. Постачальник поставив на користь Отримувача товар по Договору на загальну суму 2 551 790,50 грн., однак з 27.12.2010р. по 01.10.2011р. Покупець перерахував на користь Продавця 2 621 378,75 грн. за товар по Договору, чим здійснив на користь Постачальника передплату в розмірі 69 588,25 грн., тобто: 2 621 378,75 грн. - 2 551 790,50 грн.

Позивач вказує, що суму передплати Постачальник на користь Покупця не повернув, внаслідок чого у Продавця утворилась заборгованість за Договором в розмірі 69 588,25 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію (плату) за користування ним коштами, належними до сплати позивачеві, як кредиторові за неналежне виконання умов Договору щодо повернення попередньої оплати.

У своєму відзиві на позов відповідач зауважив, що у Покупця виникла переплата за Договором у сумі 69 588,25 грн. Проте, за переконанням відповідача, строк позовної давності щодо даних позовних вимог з урахуванням положень ст. 261 ЦК України закінчився до моменту подачі позовної заяви до суду, у зв'язку з чим Постачальник заявляє про сплив цього строку. Також відповідач зазначив, що на вказану суму переплати позивач нараховує на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 4 941,72 грн. за період з жовтня 2011 по лютий 2014 року, втім ці вимоги є необґрунтованими.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 20 грудня 2010 року між сторонами укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2632БО-3 за п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору.

За п.п. 6.3.1., 6.1.1. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку газу у строки, встановлені Договором, а Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Пунктом 4.4. Договору кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за договором.

У відповідності до положень ст. 1 постанови N 1181 від 13.09.2012 року «Про правила користування природним газом для юридичних осіб», затв. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, авансовий платіж - часткова оплата грошовими коштами (у розмірі, обумовленому договором) заявленого на наступний розрахунковий період обсягу природного газу, яка здійснюється до початку розрахункового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Постачальник поставив на користь Покупця товар в обсягах 818,99 тис.м3 на загальну суму 2 551 790,50 грн., а Отримувач станом на 29.04.2011р. сплатив на користь Продавця 2 621 378,75 грн. за товар, про що сторонами, в той же час, також не заперечується.

З урахуванням того, що кошти, які надійшли Постачальнику від Покупця, були зараховані як передоплата, передплачені Покупцем на користь Постачальника кошти по Договору за своєю правовою природою, з огляду на приписи 4.4. Договору та ст. 1 постанови N 1181 від 13.09.2012 року «Про правила користування природним газом для юридичних осіб», є авансовим платежем/передоплатою.

За п. 7.2. Договору у разі здійснення попередньої оплати Постачальник повертає Покупцю кошти.

За ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно з п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, в тому числі, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Судом установлено, що в вересні 2011 року між сторонами складено акт звіряння розрахунків б/н від 30.09.2011р., який свідчить про існування сальдо на користь Покупця в розмірі 69 588,25 грн. (копія акту в справі). Вказаний акт підписаний заст. директора - з боку Постачальника та директором - від Покупця, а також скріплений печатками відповідних товариств.

Таким чином, визнання Постачальником 30.09.2011р. боргу свідчить, в силу ст. 264 Цивільного кодексу України, про визнання Постачальником заборгованості в межах строку давності, тобто в період з 30.04.2011р. /початок перебігу строку позовної давності щодо вимог про стягнення попередньої оплати/ по 30.04.2014р. /закінчення строку загальної позовної давності за ст. 257 Цивільного кодексу України/ та, відповідно, вказує про початок перебігу позовної давності заново, а саме починаючи з - 01.10.2011р.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, приймаючи факт визнання Постачальником боргу перед Покупцем в межах строку давності, з урахуванням того, що в період з 01.10.2011р. по 01.10.2014р. /строк загальної позовної давності з урахуванням його переривання шляхом визнання боргу, в силу приписів ст.ст. 257, 264 Цивільного кодексу України/, а також станом на жовтень 2014 року доказів повернення Постачальником на користь Покупця попередньої оплати в розмірі 69 588,25 грн. до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 69 588,25 грн. з розрахунку 2 621 378,75 грн. (оплата за товар) - 2 551 790,50 грн. (сума товару).

Заперечення ж відповідача щодо пропущення Покупцем строків позовної давності на стягнення 69 588,25 грн. попередньої оплати відхиляються судом, оскільки, як вже було відмічено, строк загальної позовної давності з урахуванням його переривання шляхом визнання боргу, за приписами ст.ст. 257, 264 Цивільного кодексу України, після його переривання з 01.10.2011р. почався заново з відповідної дати та закінчився 01.10.2014р., а тому позовом заявлено в межах трирічного строку позовної давності щодо викладених вимог, зокрема - 27.08.2014р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За п. 5.2. постанови від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пленуму Вищого господарського суду України, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Суд відмічає, що твердження позивача про застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України для стягнення з відповідача суми трьох процентів річних є необґрунтованим, оскільки стягнення з Постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за Договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд вказує, що за такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Окрім того, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену розділом сім Договору.

Втім, виду відповідальності за повернення Постачальником Покупцю коштів з урахуванням 3% річних положення Договору не містять.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 69 588,25 грн. основного боргу/попередньої оплати.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 705,87 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Дочірнього підприємства «Васильківкатеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» «Дніпропетровської обласної ради» (ідентифікаційний код 20242337, адреса: 52600, Дніпропетровська обл., смт. Васильківка, вул. Фрунзе, буд. 177А), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу/попередньої оплати - 69 588,25 грн. (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 25 копійок) та судові витрати - 1 705,87 грн. (одна тисяча сімсот п'ять гривень 87 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити сторонам по справі № 910/18270/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.11.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало