Рішення № 41299675, 29.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5016/14 29.10.14

За позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг"

до Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України

про стягнення 18 572 209,30 грн.

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Короткий Є.В. (за довіреністю від 09.01.2014);

Владика А.С. (за довіреністю від 09.01.2014);

Шпічкі Г.В. (за довіреністю від 01.10.2014);

Булгакова Л.А. (за довіреністю від 01.10.2014);

Булич С.О. (арбітражний керуючий за посвідченням НОМЕР_1)

від відповідача: Шкляревська О.Ю. (за довіреністю від 29.10.2013);

від третьої особи: не з'явився.

В судовому засіданні 29 жовтня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.03.2014 р. до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг" до Міністерства оборони України про стягнення 18 572 209,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/5016/14, розгляд справи призначено на 07.04.2014 р.

У судовому засіданні 07.04.2014 р. оголошено перерву до 12.05.2014 р.

У судовому засіданні 12.05.2014 р. оголошено перерву до 26.05.2014 р.

У судове засідання, призначене на 26.05.2014 р., з'явилися представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача надав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи Державну казначейську службу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. суд ухвалив розгляд справи здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Літвінова М.Є., суддя Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Літвінова М.Є., суддя Ломака В.С. прийнято до провадження справу №910/5016/14; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.07.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 23.07.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 11.08.2014 р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відпустці, справу №910/5016/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: Підченко Ю.О. (головуючий), Ломака В.С., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. колегією суддів у складі: Підченко Ю.О. (головуючий), Літвінова М.Є., Ломака В.С. прийнято до свого провадження справу №910/5016/14. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.08.2014 р.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Цюкала Ю.В. з відпустки та перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), Босий В.П., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 р. вищевказаною колегією суддів прийнято справу до провадження. Розгляд справи призначено на 27.08.2014 р.

У судове засідання, призначене на 27.08.2014 р., з'явились представники сторін надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 р. відкладено розгляд справи на 06.10.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання, призначене на 06.10.2014 р., не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. призначено розгляд справи на 29.10.2014 р.

У судове засідання, призначене на 29.10.2014 р., з'явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Клопотання позивача про витребування доказів відхилено судом у зв'язку із його невідповідністю вимогам ст.ст. 32, 38 ГПК України, а саме - не надано доказово підтверджених обґрунтувань щодо неможливості самостійного збирання та подачі до суду заявлених до витребування доказів, а також не обґрунтовано пов'язаність даних доказів із предметом доказування в межах даної судової справи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2007 року між державним підприємством Міністерства оборони

України «Білоцерківський військовий торг» та Міністерством оборони України укладено Договір № 251/4/2/07/4 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А 2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички) за кошти Державного бюджету України та Договір № 251/4/2/07/12 про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин А1232, А3122, А2791, А2215, А1880, А1789, А0704, А2192, А1486, А 0565, А2923, А 2319, А3020, А0231, А2860 у тому числі: управління в/ч А2860, А2682, 1-й підрозділ, командний пункт, 9-й підрозділ, К11С-1, 11-й підрозділ, 5-й підрозділ, 10-й підрозділ, КГІС-2, 12-й підрозділ, А1975, А2206, -Л436, АЗ 177, АЗ 193, А4527, А0963, А1744, А4167, А1494, А 1586, А1735, А4485, А1065, А1912, Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, А0281, А0339, А2038, А3358, А1564, А3258, А0804, А3091, А1979, А2365, А1796 і годування тварин за кошти Державного бюджету України від 13.04.2007 року.

Внаслідок неодноразового продовження шляхом укладення додаткових угод строк дії вказаних договорів було продовжено до 31.12.2010 року.

При цьому, позивач після закінчення строку дії вказаних договорів продовжив надання послуг з харчування особового складу зазначених вище військових частин в період з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року.

Надані позивачем послуги були прийняті командирами наведених військових частин шляхом підписання актів виконаних робіт на загальну суму 16 344 242,76 грн.

Позивач стверджує, що надавав зазначені послуги в період з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року на підставі договору, укладеного з відповідачем шляхом обміну листами, на підставі чого у відповідача виник обов'язок оплатити дані послуги за вартістю визначеною у актах виконаних робіт.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що між ним та позивачем не укладався договір про надання послуг з харчування особового складу зазначених вище військових частин в період з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року, а командири даних військових частин не були уповноважені Міністерством оборони України на прийняття таких послуг за відсутності відповідного договору.

Дослідивши правові позиції сторін та надані на їх підтвердження докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3, 4, 5, 7 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно вимог ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно вимог ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із вимог наведених правових норм лист за підписом ТВО директора департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_13 від 16.12.2010 року № 286/5/1052 не являється пропозицією Міністерства оборони України укласти договір про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин у ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» з огляду на наступне.

Зміст вказаного листа не містить пропозиції укласти договір. В даному листі до ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» лише адресовано прохання письмово підтвердити можливості підприємства забезпечити надання послуг з харчування особового складу військ (сил) у кінці 2010 року та на початку 2011 року з врахуванням харчування військовослужбовців за контрактом з 01 січня 2011 року. При цьому пропозиція укласти договір в листі відсутня. Відповідно, в листі також відсутні передбачені законом істотні (та будь-які інші) умови договору про надання послуг. Пропозиція продовжити строк дії договорів № 251/4/2/07/4 та № 251/4/2/07/12 від 12.01.2007 року на 2011 рік у зазначеному листі теж відсутня.

Аналогічну правову оцінку з тих же підстав суд надає листу ТВО директора департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_13 від 02.11.2010 року № 286/5/67.

Відповідно, лист за підписом ТВО начальника ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» Германчук С.І від 28.12.2010 року № 1651 не є згодою на пропозицію укласти договір, оскільки вищевказаний лист від 16.12.2010 року № 286/5/1052 не містив пропозиції укласти договір та не відповідав вимогам такої пропозиції. Крім того у листі від 28.12.2010 року № 1651 також лише зазначено про можливість ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» забезпечити надання послуг з харчування особового складу ЗСУ на умовах договорів № 251/4/2/07/4 та № 251/4/2/07/12 від 12.01.2007 року, проте не зазначалось, що такі послуги будуть надані підприємством із вказівкою на строк (період) надання послуг, їх об'єм та вартість.

До того ж, позивачем не надано жодних обґрунтувань та доказів стосовно того, що ТВО директора департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_13 станом на 16.12.2010 року мав повноваження на представництво Міністерства оборони України у цивільно-правових відносинах з суб'єктами господарювання (зокрема з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг») та на вчинення цивільно-правових угод від імені Міністерства оборони України.

Таким чином між Міністерством оборони України та ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» не відбулось обміну листами, які відповідали б ознакам пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як зазначалося вище, згідно вимог ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про здійснення державних закупівель» цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно вимог п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.

Згідно вимог ч. 5 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про здійснення державних закупівель» закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій; попередня кваліфікація учасників; закупівля в одного учасника; електронний реверсивний аукціон.

Таким чином, встановлений ч. 1 ст. 181 ГК України спрощений спосіб укладення господарських договорів, зокрема, шляхом обміну листами, взагалі не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки Законом України «Про здійснення державних закупівель» встановлено спеціальний порядок укладення договорів, предметом яких є закупівля товарів, робіт або послуг за державні кошти.

Таким чином, після закінчення стоку дії договорів № 251/4/2/07/4 та № 251/4/2/07/12 від 12.01.2007 року їх дія не продовжувалась, новий договір про надання послуг з харчування особового складу військових частин в період з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року між Міністерством оборони України та ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» не укладався.

В свою чергу, позивач визначає матеріально-правовою підставою позову саме зобов'язальну відповідальність грошового характеру Міністерства оборони України перед ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг», яка, на думку позивача, виникла на підставі договору, а саме - внаслідок порушення Міністерством оборони України обов'язку оплати послуг наданих на підставі договору, укладеного між Міністерством оборони України та ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» шляхом обміну листами.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача спірні кошти на підставі ст.ст. 207, 218, 526, 530, 625, 901, 903 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 193 ГК України.

Проте, з урахуванням викладених вище обставин, положення вказаних статей, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки між позивачем та відповідачем відсутній договір про надання послуг з харчування особового складу військових частин в період з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказово підтверджених обґрунтувань стосовно того, що командири військових частин, які підписали акти виконаних робіт в період з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року, являлись уповноваженими особами Міністерства оборони України на прийняття таких послуг.

В свою чергу, Міністерством оборони України надано пояснення відповідно до яких командири військових частин, у відповідності до Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.07.1997 року № 300, та Тимчасової інструкції про організацію продовольчого забезпечення військовослужбовців та годування штатних тварин Збройних Сил України шляхом залучення суб'єктів господарювання, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.03.2008 року № 106, були уповноважені на прийняття послуг від суб'єктів господарювання виключно на підставі укладених договорів.

Зазначені доводи відповідача також не спростовані позивачем у встановленому законом порядку.

Крім того, позивач не заперечував проти факту обізнаності про наведені обставини, що підтверджується в свою чергу, зокрема тим, що копії вказаних документів були надані суду саме позивачем разом із позовною заявою.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати послуги, про надання яких зазначено у вказаних вище актах, прийнятими з боку Міністерства оборони України.

До того ж, з приводу тверджень позивача, що прийняття наданих ним у 2011 році послуг командирами військових частин було в подальшому схвалено Міністерством оборони України, що вбачається, на дамку позивача, із наданих ним листів посадових осіб вказаного міністерства, суд зазначає наступне.

Лист заступника командування Сухопутних військ з логістики - начальника логістики Сухопутних військ Збройних Сил України Толочного Ю.В. від 09.02.2011 року № 116/10/2/2/42 містить лише загальні відомості стосовно того, що ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» надавало послуги з харчування особового складу військових частин.

Лист заступника начальника логістики Командування Повітряних Збройних Сил України з тилового забезпечення - начальника управління Максименко В.Д. від 17.08.2011 року № 350/129/141/340 також містить лише загальні відомості стосовно того, що ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» надавало послуги з харчування особового складу військових частин, дислокованих у Київській, Житомирській, Черкаській областях протягом 2008 - 2011 років.

У листі заступника міністра оборони України Кушніра І.М. від 07.07.2011 року № 220/3943 зазначається, що із наданих актів виконаних робіт вбачається, що з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» забезпечено організацію харчування військовослужбовців на загальну суму 16 344 242,76 грн., при цьому вказується, що через відсутність відповідного договору у Міністерства оборони України відсутня заборгованість перед ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» за вказані послуги.

Із аналізу змісту вказаних листів вбачається, що наведеними посадовими особами лише констатується факт надання ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» послуг з харчування особового складу військових частин, проте не вказується про схвалення з боку Міністерства оборони України прийняття цих послуг командирами військових частин. Крім того згідно листа заступника міністра оборони України Кушніра І.М. від 07.07.2011 року № 220/3943 заборгованість за Міністерством оборони України перед ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» не визнається.

При цьому суд зазначає, що сама по собі констатація (визнання) юридичною особою факту прийняття послуг не уповноваженими на те особами не являє собою схвалення відповідних дій.

Крім того, позивачем також не надано жодних обґрунтувань та доказів стосовно того, що вказані посадові особи на день підписання зазначених листів мали повноваження на представництво Міністерства оборони України у цивільно-правових відносинах з суб'єктами господарювання (зокрема з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг») та на схвалення від імені Міністерства оборони України юридично значимих дій цивільно-правового характеру.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність факту схвалення Міністерством оборони України прийняття командирами військових частин послуг з харчування особового складу військових частин наданих ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» в період з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року.

При цьому, з урахуванням факту відсутності між позивачем та відповідачем договору про надання послуг з харчування особового складу військових частин в період з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року у 2011 році, наведена обставина взагалі не впливає на вирішення даного спору, оскільки за наявних обставин у Міністерства оборони України в будь-якому випадку відсутня зобов'язальна відповідальність грошового характеру перед ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» внаслідок прийняття командирами військових частин вказаних послуг.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 16 344 242,76 грн. на визначених позивачем підставах задоволенню не підлягає.

Відповідно, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з Міністерства оборони України інфляційних втрат та річних відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, оцінюючи правову позицію сторін на підставі наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що при подачі позову позивачем не було сплачено судовий збір, суд стягує з позивача судовий збір в розмірі 73080,00 грн. в дохід Державного бюджету України.

Виходячи із усього викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 4-7, 43, 82 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735, р/р 26009131470001 в Білоцерківському відділенні ПАТ Банк «Київська Русь», МФО 380333) в дохід Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.11.2014р.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя В.П. Босий

Суддя М.Є. Літвінова