Рішення № 41299495, 04.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/121/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 Справа № 908/4197/14

За позовом Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Левченка, 1)

до відповідача Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м.Донецьк, вул.. Артема, 68)

про стягнення 1390 грн. 74 коп. збитків

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача – не з'явився

Відповідача – не з'явився

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р “Про зміну територіальної підсудності господарських справ” визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1390 грн. 74 коп. збитків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.10.2014 р. прийнято позову заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 908/4197/14, судове засідання призначене на 04.11.2014 р.

Рішення постановлено в судовому засіданні 04.11.2014 р.

Позовні вимоги заявлено з наступних підстав: на виконання умов договору №УПр/14/28162, укладеного 30.12.2011 р. позивачем та ТОВ «ДТЕК Трейдінг», на адресу позивача за накладною № 52638400 у напіввагоні № 53528436 зі станції «Должанська» Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці прибув антрацит. Вантажовідправником спірного вантажу є ТОВ «ДТЕК «Свердловантарцит». На шляху прямування виявлена часткова втрата вантажу у напіввагоні № 53528436, про що на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 26.04.2014 р. складений комерційний акт БН № 720791/222. У розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» зазначеного комерційного акту вказано наступне: «На підставі акту загальної форми ст.. Маріуполь-Сорт. Дон. залізниці № 1-052 від 26.04.2014 р. здійснено комісійне перевантажування вагону № 53528436 за відправкою, зазначеною на лицьовому боці акту. За документом зазначено: вантаж антрацит навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 тн): брутто не вказано, тара - 22200 кг, нетто – 69000 кг. При переважуванні вага виявилася: брутто – 89150 кг, тара з брусу - 22200 кг, нетто 66950 кг, що менше за документ на 2050 тн. Навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 300 мм. Поверхня вантажу рівномірна, маркована вапном. Ліворуч за ходом потягу над 5- 6 лядами маркування порушене, її заглиблення розміром 800 мм х 800 мм х 500 мм у глибину, на ходових частинах вагону є сліди висипання вантажу. Течії вантажу немає. Вагон прибув у технічному стані несправний: на 3, 5, 6 лядах ліворуч не зачинені по одному засуву ляд, на 1 ляді праворуч відсутній засув ляди, щілини до 20 мм, ляди зав’язані дротом. Решта ляд зачинені. При повторному зважуванні нестача підтвердилася». Відповідно до ст.. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до видачі одержувачу. Позивач вважає, що відповідач як перевізник покладених на нього цивільно-правових обов’язків належним чином не виконав. Порушення відповідачем зобов'язання позивач вбачає у здійснені перевезення у технічно несправному вагоні № 53528436, що призвело до заподіяння позивачу збитків у вигляді часткової втрати вантажу внаслідок недбалого перевезення та перебуває з ними у причинно-наслідковому зв’язку. Позивач з посиланням на ст.. 526 ЦК України, ст.. 110 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача 1390 грн. 74 коп. збитків.

В судове засідання 04.11.2014 р. позивач свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 21.10.2014 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 04.11.2014 року за відсутності представників сторін.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2014 року ТОВ “ДТЕК Свєрдловантрацит” по залізничній накладній № 52638400 зі станції Должанська Донецької залізниці на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” відвантажило у напіввагоні № 53528436 вантаж - антрацит. При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу 69000кг. У накладній відображено, що вантаж ущільнений та маркований вапном.

На станції призначення Маріуполь-Сортувальний, з посиланням на складений цією ж станцією акт загальної форми №1-024 від 26.04.2014р., здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складений комерційний акт БН720791/222 від 26.04.2014 року, відповідно до якого у спірному вагоні виявилось: брутто 89150 кг, тара з брусу 22200кг, нетто 66950 кг., що менше документа на 2050 кг.

У вказаному комерційному акті зазначено, що навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 300мм. Поверхня вантажу рівномірно маркована вапном. З лівої сторони по по ходу потягу над 5-6 люками маркування порушено, наявне воронкоподібне заглиблення розміром 800мм х 800 мм х 500 в глибину. На ходових частинах вагону вбачаються сліди просипання вантажу. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон прибув у технічному відношенні несправний: на 3, 5, 6 люках зліва не закриті по одному запору люка, на 1 люкі справа відсутній запор люка, зазори до 20 мм, люка зв’язані проволокою. Інші люки справні та зачинені.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

В комерційному акті БН 720791/222 від 26.04.2014 року зазначено, що вагон № 53528436 в технічному відношенні виявився несправним.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом.

Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

За приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Пунктом 3.8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов’язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Згідно даних накладної № 52638400 вантаж завантажено у вагон відправником, вантаж розміщено й закріплено згідно СМГС Ср.2 ЇЗ-5 Гл. 1 п.4.1, п.4,3, п.8 прил.14.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, наведене дає підстави вважати, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та розміщення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж прийнятий без зауважень, протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було.

Зауваження з боку залізниці до стану спірного вагону та вантажу у ньому відсутні і на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення, при цьому відстань між станціями відправлення та призначення 313км.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні недостачі.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку вантажовідправника № 379 від 30.04.2014р. вартість 1 тони вугілля АС 6-13 складає 853 грн. (без ПДВ).

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) у даному спірному перевезенні становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Нестача згідно комерційного акту БН 720791/222 від 26.04.2014 року у вагоні №53528436 складає 2050 кг. Таким чином, відповідальна недостача (з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 1 % маси, зазначеної в перевізному документі) у спірному вагоні складає 1,36т.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в позовній заяві, вартість недостачі, яку позивач просить стягнути з відповідача, розрахована з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, та складає 1390 грн.74 коп. Розрахунок позовних вимог судом перевірено.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає вимоги позивача про стягнення 1390 грн. 74 коп. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко,1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки у розмірі 1390 (одна тисяча триста дев’яносто) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. Видати наказ.

Повне рішення складено 07 листопада 2014 р.

Суддя І.А. Попова