Ухвала суду № 41298130, 05.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1080/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС - сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0004632301, №0004622301 від 11.12.2013.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АЗС - сервіс» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Фасадрем-Сервіс» за період з 01.06.2011 по 01.06.2013.

За результатами перевірки складений акт від 29.11.2013 № 127/23-01-22-06/32941128, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства.

На підставі акту перевірки від 29.11.2013 № 127/23-01-22-06/32941128 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 11.12.2013 року:

- № 0004632301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на загальну суму 61064 грн;

- № 0004622301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64975 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Фасадрем-Сервіс». Зокрема між ними були укладені наступні договори: договір купівлі-продажу №3-08 від 03.08.2011, договір купівлі-продажу №1-09 від 01.09.2011, договір купівлі-продажу №2-09 від 02.09.2011, договір купівлі-продажу №5-09 від 05.09.2011, договір купівлі-продажу №5-10 від 05.10.2011, договір купівлі-продажу №17-10/1 від 17.10.2011, договір купівлі-продажу №26-10 від 26.10.2011, договір купівлі-продажу №1-11 від 01.11.2011, договір купівлі-продажу №11-11 від 11.11.2011, договір купівлі-продажу №17-11 від 17.11.2011, договір купівлі-продажу №5-12 від 05.12.2011, договір купівлі-продажу №8-12 від 08.12.2011, договір купівлі-продажу №12-12 від 12.12.2011, договір купівлі-продажу №4-01 від 04.01.2012, договір купівлі-продажу №9-01 від 09.01.2012.

Згідно з умовами даних договорів ТОВ «Фасадрем-Сервіс» (Продавець) передає, а ТОВ «АЗС-сервіс» (Покупець) приймає і оплачую продукцію (товар). Зі сторони ТОВ «Фасадрем-сервіс» договір підписаний директором ОСОБА_3, зі сторони ТОВ «АЗС-сервіс» - директором ОСОБА_4

На підтвердження виконання договорів купівлі-продажу представником позивача надані належним чином оформлені податкові накладні (а.с.55-70 том 1).

Податковим органом зроблений висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, нереальність їх здійснення позивачем з ТОВ «Фасадрем-Сервіс» у зв'язку з відсутністю у підприємства (ТОВ «Фасадрем-сервіс») основних засобів та трудових ресурсів, виробничого, торгівельного та транспортного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення господарської діяльності (згідно з актом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс» №842/22-10/31663124 від 12.10.2012).

При цьому, судом першої інстанції було вірно зазначано, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства ТТН на поставлений товар при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач має належним чином виписані податкові накладні по операціям з ТОВ «Фасадрем-сервіс», належним чином оформлені договори, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується записами в книги обліку довіреностей (а.с.204-207 том 3)

Крім того, встановлено, що транспортування придбаних матеріальних цінностей здійснювалось власним транспортом, а саме автомобілем марки MERCEDEC BENZ вантажопасажирський, зареєстрований на ОСОБА_5 (директор ТОВ «АЗС-сервіс), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 184 том 3) та автомобілем марки FORD Transit зареєстрованим на ОСОБА_6 що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.183 том 3).

Також, згідно матеріалів справи, придбаний у ТОВ «Фасадрем-сервіс» товар в подальшому використовувався позивачем у наданні послуг з ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування, що підтверджується наданими представником позивача первинними документами (а.с.82-266 том 1, а.с.1-243 том 2, а.с.1-201 том 3).

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

При цьому відповідачем не зазначено в акті перевірки обставин, які б вказували на невідповідність змісту договорів, укладених позивачем актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; на вчинення правочинів особам, за межами їх цивільної дієздатності; на вчинення правочину з дефектами волі або недодержання вимог щодо форми правочину.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень №0004632301 та №0004622301 від 11.12.2013.

Разом з тим, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.