Постанова № 41297661, 03.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2014 року № 826/10019/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС-ПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньвстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУС-ПРОЕКТ» (далі - позивач, ТОВ «СТАТУС-ПРОЕКТ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) в якому просить з урахування заяви про зменшення позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2014 №0006482205 та №0006472205 та визнати протиправним та скасувати акт від 25.04.2014 №427/22-05/37797543 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Статус-Проект».

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 25.04.2014 №427/22-05/37797543 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Стройальянс груп», прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.05.2014 №0006482205 та №0006472205, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, представник позивача просить визнати протиправним та скасувати акт перевірки, оскільки в ньому містяться висновки, які на думку позивача необґрунтовані та не відповідають дійсності.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача подав письмові заперечення, в яких проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 15.05.2014 №0006482205 та №0006472205. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стройальянс груп».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУС-ПРОЕКТ», зареєстровано як юридичну особу Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією від 18.07.2011 №10691020000027692, ідентифікаційний код юридичної особи 37797543, відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ТОВ «СТАТУС-ПРОЕКТ» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 11.11.2011 року та анульовано 19.12.2013 у зв'язку з відсутністю підтвердження місцезнаходження. Відповідно до свідоцтва від 31.12.2013 №200156303 позивача зареєстровано платником податку на додану вартість та анульовано 25.09.2014 за ініціативою платника.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СТАТУС-ПРОЕКТ» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.07.2011 по 31.12.2013 та складено акт перевірки від 25.04.2014 №427/22-05/37797543.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «БМТ «Вектор»:

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період на суму 427177,00 грн.;

- ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 405819,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 15.05.2014 №0006472205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 533971,25 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 427177,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 106794,25 грн.,

- від 15.05.2014 №0006482205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 570273,75 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 405819,00 грн. таза штрафними санкціями в розмірі 101454,75 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 25.04.2014 №427/22-05/37797543 суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У відповідності до п. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Суд звертає увагу, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки, чи камеральної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Згідно ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Підпунктами 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22 грудня 2010 року №984 встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд дійшов висновку, що проведення перевірки та оформлення акту з висновками за результатами її проведення є обов'язком відповідача. При цьому, під час складання акту перевірки посадова особа органу податкової служби викладає висновки на підставі наявних матеріалів, які досліджувались під час перевірки та є підставою для висновків згідно ст.83 Податкового кодексу України, щодо порушень законодавства, які, на його думку, мають місце, відображає думку з питань, що входять до об'єкту перевірки, однак, вищенаведене не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, зокрема, не робить зазначені особою, що здійснювала перевірку, угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).

Отже, контролюючий орган зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, суд вважає, що оспорюваний позивачем акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 17 КАС України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки позивача.

Акт від 25.04.2014 №427/22-05/37797543 про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача не несе ніяких правових наслідків для позивача, та за своєю сутністю є інформаційною довідкою (та висновок, який є невід'ємною частиною акта), то вони не породжують будь-яких юридичних наслідків для позивача. Крім того, сам по собі оспорюваний акт перевірки безпосередньо не тягне для позивача несприятливих наслідків, не є обов'язковим для нього чи його контрагентів.

Отже, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не встановлює та не змінює правовідносини, акт перевірки є підставою для прийняття рішення суб'єктом владних, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Наведені у позовній заяві доводи не містять обґрунтованих посилань на конкретні блага, які може здобути позивач внаслідок задоволення позову. Акт перевірки не змінює, не породжує та не припиняє правовідносини, які об'єктивно та безпосередньо впливали на позивача як на юридичну особу.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним акту від 25.04.2014 №427/22-05/37797543 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «СТАТУС-ПРОЕКТ» з ТОВ «Стройальянс груп» з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між TOB «СТАТУС-ПРОЕКТ» (замовник) та TOB «Стройальянс груп» (підрядник) укладено наступні договори:

- договір субпідряду від 18.11.2013 №1811/5, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з улаштування отмостки на ПНС та улаштування урівнюючої стяжки під рулонну покрівлю за адресою м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 20.11.2013 №2011/8, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з благоустрою території будівництва для проектів NEXt2 та пожежно-насосної станції, а саме: виїмка та підготовка грунту, перевезення родючого грунту, на садження зелених насаджень, асфальтування, улаштування бордюрного каменю, улаштування системи водовідведення за адресою м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 09.12.2013 №0912/12, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи, визначені у додатку №1 до цього договору за адресою м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 01.11.2013 №0111/1, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва пожежно-насосової станції м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 18.11.2013 №1811/2, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по реконструкції цеху м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 04.11.2013 №0411/4, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи, визначені у додатку №1 до цього договору в м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 20.11.2013 №2011/7, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи по улаштуванню зовнішнього електроосвітлення на металевих опорах за адресою м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 18.11.2013 №1811/6, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи по укладанню рулонної покрівлі за адресою м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 22.11.2013 №2211/10, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з улаштування систем вентиляції та опалення, а також прокладання сигнального кабелю від пожежно-насосної станції-1 до пожежно-насосної станції -2 за адресою м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 13.12.2013 №1312/11, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи по утилізації сміття на буд майданчиках за адресою м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити;

- договір субпідряду від 20.11.2013 №2011/9, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати рботи, визначені у додатку №1 до цього договору за адресою м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, а замовник зобов'язується прийняти їх від підрядника та оплатити.

На ім'я позивача спірним контрагентом виписані податкові накладні від 02.12.2013 №532, від 02.12.2013 №533, від 02.12.2013 №534, від 02.12.2013 №535, від 02.12.2013 №536, від 02.12.2013 №537, від 02.12.2013 №538, від 02.12.2013 №539, від 02.12.2013 №540, від 03.12.2013 №541, від 03.12.2013 №542, від 04.12.2013 №545, від 04.12.2013 №546, від 04.12.2013 №547, від 04.12.2013 №548, від 04.12.2013 №549, від 05.12.2013 №553, від 05.12.2013 №554, від 05.12.2013 №555, від 05.12.2013 №556, від 06.12.2013 №558, від 06.12.2013 №559, від 06.12.2013 №560, від 06.12.2013 №561, від 06.12.2013 №562, від 09.12.2013 №567, від 09.12.2013 №568, від 09.12.2013 №569, від 09.12.2013 №570, від 10.12.2013 №575, від 10.12.2013 №576, від 10.12.2013 №577, від 10.12.2013 №578, від 11.12.2013 №580, від 11.12.2013 №581, від 11.12.2013 №582, від 11.12.2013 №583, від 11.12.2013 №584, від 12.12.2013 №589, від 12.12.2013 №587, від 12.12.2013 №588, від 13.12.2013 №592, від 13.12.2013 №593, від 13.12.2013 №594, від 13.12.2013 №595, від 13.12.2013 №596, від 13.12.2013 №597, від 13.12.2013 №598, від 16.12.2013 №601, від 16.12.2013 №602, від 16.12.2013 №603, від 16.12.2013 №604, від 16.12.2013 №605, від 17.12.2013 №610, від 17.12.2013 №611, від 17.12.2013 №612, від 17.12.2013 №613, від 18.12.2013 №617, від 18.12.2013 №618.

Також позивачем надані рахунки на оплату від 18.12.2013 №18/6, від 18.12.2013 №18/42, від 17.12.2013 №17/32, від 17.12.2013 №17/33, від 17.12.2013 №17/1, від 17.12.2013 №17/4, від 16.12.2013 №16/88, від 16.12.2013 №16/28, від 16.12.2013 №16/8, від 16.12.2013 №16/23, від 13.12.2013 №16/55, від 12.12.2013 №12/33, від 13.12.2013 №13/24, від 13.12.2013 №13/61, від 13.12.2013 №13/2, від 13.12.2013 №13/1, від 13.12.2013 №16/36, від 12.12.2013 №12/1, від 12.12.2013 №12/64, від 13.12.2013 №13/23, від 11.12.2013 №11/19, від 11.12.2013 №11/72, від 11.12.2013 №11/1, від 11.12.2013 №11/22, від 11.12.2013 №11/32, від 10.12.2013 №10/5, від 10.12.2013 №10/7, від 10.12.2013 №10/12, від 10.12.2013 №10/19, від 09.12.2013 №9/18, від 09.12.2013 №9/8, від 09.12.2013 №9/66, від 09.12.2013 №9/1, від 06.12.2013 №6/72, від 06.12.2013 №6/18, від 06.12.2013 №6/12, від 06.12.2013 №6/14, від 06.12.2013 №6/15, від 05.12.2013 №5/36, від 05.12.2013 №5/69, від 05.12.2013 №5/3, від 05.12.2013 №5/1, від 04.12.2013 №4/9, від 04.12.2013 №4/7, від 04.12.2013 №4/3, від 04.12.2013 №4/18, від 04.12.2013 №4/6, від 03.12.2013 №3/33, від 03.12.2013 №3/1, від 02.12.2013 №2/11, від 02.12.2013 №2/21, від 02.12.2013 №2/16, від 02.12.2013 №2/21, від 02.12.2013 №2/12.

До матеріалів справи надані акти надання послуг від 02.12.2013 №2/12, від 02.12.2013 №2/13, від 02.12.2013 №2/15, від 02.12.2013 №2/11, від 02.12.2013 №2/16, від 02.12.2013 №12/17, від 02.12.2013 №2/20, від 02.12.2013 №2/21, від 02.12.2013 №2/2, від 03.12.2013 №3/1, від 03.12.2013 №3/33, від 04.12.2013 №4/18, від 04.12.2013 №4/7, від 04.12.2013 №4/9, від 04.12.2013 №4/6, від 04.12.2013 №4/3, від 05.12.2013 №5/1, від 05.12.2013 №5/3, від 05.12.2013 №5/36, від 05.12.2013 №5/69, від 06.12.2013 №6/18, від 06.12.2013 №6/14, від 06.12.2013 №6/15, від 06.12.2013 №6/12, від 06.12.2013 №6/72, від 09.12.2013 №9/66, від 09.12.2013 №9/1, від 09.12.2013 №9/8, від 09.12.2013 №9/18, від 10.12.2013 №10/12, від 10.12.2013 №10/5, від 10.12.2013 №10/7, від 10.12.2013 №10/19, від 11.12.2013 №11/19, від 11.12.2013 №11/1, від 11.12.2013 №11/22, від 11.12.2013 №11/32, від 11.12.2013 №11/72, від 12.12.2013 №12/1, від 12.12.2013 №12/33, від 12.12.2013 №12/64, від 13.12.2013 №13/1, від 13.12.2013 №13/2, від 13.12.2013 №13/23, від 13.12.2013 №13/23, від 13.12.2013 №13/36, від 13.12.2013 №13/61, від 13.12.2013 №13/55, від 16.12.2013 №16/8, від 16.12.2013 №16/23, від 16.12.2013 №16/28, від 16.12.2013 №16/44, від 16.12.2013 №16/88, від 17.12.2013 №58, від 17.12.2013 №17/4, від 17.12.2013 №17/33, від 17.12.2013 №17/32, від 18.12.2013 №18/6, від 18.12.2013 №18/42.

Розрахунок за вищевказаними договорами здійснювався у безготівковій формі, за договорами здійснено розрахунок в повному обсязі.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Стройальянс груп», вказано на акт ДПІ ц Комунарському р-ні м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій обл. від 20.03.2014 №69/08-27-2211/38839264, відповідно до якого встановлено, що відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та ін. Крім цього, відповідач звертав увагу на контрагента ТОВ «Стройальянс груп» підприємство ТОВ «ІДС-Україна», яке незаконно формувало податковий кредит з ПДВ для ТОВ «Стройальянс груп».

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи позивачем на підтвердження дійсного виконання умов договорів не надано доказів яким чином передавались будівничі та матеріали для виконання робіт або яким чином за рахунок яких коштів придбавались матеріали.

Також суд бере до уваги, що у спірного контрагента відсутній персонал, а позивачем не надано доказів, що у ТОВ "Стройальянс груп" є професійні робітники, які б могли виконувати рботи/послуги за договорами.

До того ж, за договорами виконувались роботи з будівництва пожежно-насосної станції та інші будівні роботи, однак у спірного контрагента відсутні відповідні ліцензії.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд наголошує, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Суд не ставить під сумнів, що саме ТОВ «СТАТУС-ПРОЕКТ» було здійснено роботи/послуги для ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» відповідно до наданих до матеріалів справи доказів, однак, що роботи/послуги в свою чергу виконувались для позивача ТОВ "Стройальянс Груп" в судовому засіданні позивачем не доведено. Також не надано пояснень щодо доцільності залучення спірного контрагента.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «СТАТУС-ПРОЕКТ» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.05.2014 №0006482205 та №0006472205.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС-ПРОЕКТ» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС-ПРОЕКТ» (адреса: 04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1, к.23, код ЄДРПОУ 34980530) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384 (чотирьох тисяч трьохсот восьмидесяти чотирьох) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова