Постанова № 41296537, 04.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 листопада 2014 року 08:24 справа №826/15463/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Спецвагон Транслізинг") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №133726552207, №133826552206 та №133926552206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15463/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 23 жовтня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23 жовтня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 26 вересня 2014 року №133726552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Спецвагон Транслізинг" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 204 109,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 469 406,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 734 703,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 26 вересня 2014 року №133826552206 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ТОВ "Спецвагон Транслізинг" нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД, у розмірі 23 274,88 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 26 вересня 2014 року №133926552206 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ТОВ "Спецвагон Транслізинг" нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 170,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 09 вересня 2014 року №842/26-55-22-07/36147637 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" код за ЄДРПОУ 36147637, з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2012 по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 469 406,00 грн., у тому числі за березень - вересень 2013 року; статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме несвоєчасне надходження валютної виручки на загальну суму 418 659,42 рос. руб. (еквівалент - 113 930,22 грн.) по експортному контракту від 24 вересня 2012 року №2/2012/56, укладеному з ТОВ "Логистик-интер-сервіс" (Росія).

Встановлені в акті перевірки порушення вимог Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість мотивовано наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Вагонтранссервіс", та за даними акта документальної перевірки контрагента позивача - ТОВ "Саноіл Торг", встановлено порушення останніми податкового законодавства, зокрема в частині формування податкового кредиту, нікчемність укладених правочинів та не підтверджено реальність господарських операцій вказаних підприємств.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Вагонтранссервіс" та ТОВ "Саноіл Торг".

Порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження валютної виручки в акті перевірки обґрунтовані наступним: за результатами розгляду заяви ТОВ "Спецвагон Транслізинг" постановою Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду при Торгово-Промисловій Палаті України від 09 жовтня 2013 року припинено провадження по справі про стягнення з нерезидента ТОВ "Логистик-интер-сервіс" (Росія) заборгованості у розмірі 428 659,42 рос. руб. (еквівалент - 113 930,22 грн.) за експортним контрактом від 24 вересня 2012 року №2/2012/56, у зв'язку із погашенням вказаної заборгованості нерезидентом, що є підставою для нарахування пені на суму несвоєчасно отриманої виручки.

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальниками; контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, а придбані товари/послуги придбавались з метою їх використання у господарській діяльності підприємства; припинення Міжнародним Комерційним Арбітражним Судом при Торгово-Промисловій Палаті України провадження по справі щодо стягнення заборгованості із нерезидента, у зв'язку із сплатою боргу в добровільному порядку, прирівнюється до рішення про задоволення позову, тому пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД нарахована безпідставно.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Спецвагон Транслізинг", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідно встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Спецвагон Транслізинг" та його контрагентами - ТОВ "Вагонтранссервіс" та ТОВ "Саноіл Торг"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Спецвагон Транслізинг" (замовник) та ТОВ "Вагонтранссервіс" (виконавець) укладено договір №01-12/2010 Р від 01 листопада 2010 року, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з організації виконання планового (деповського, капітального) ремонту залізничних вантажних вагонів, експлуатацію яких організовує замовник, а замовник зобов'язується здійснити оплату за організації; місце проведення ремонту - вагонне депо Знам'янка.

01 грудня 2010 року між ТОВ "Спецвагон Транслізинг" (замовник) та ТОВ "Вагонтранссервіс" (виконавець) укладено договір №01-12/2010 П, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо організації робіт з технічного діагностування (обстеження технічного стану) вантажних вагонів, термін служби яких закінчився, та передачі замовнику узгодженого технічного рішення щодо подальшого терміну експлуатації обстеження вагонів.

Згідно з актами надання послуг, складених протягом січня-вересня 2013 року, виконавець виконав обумовлені договорами роботи по організації виконання планового (деповського, капітального) ремонту залізничних вантажних вагонів та технічного діагностування (обстеження технічного стану) вантажних вагонів.

Між ТОВ "Спецвагон Транслізинг" (орендар) та ТОВ "Вагонтранссервіс" (орендодавець) укладено договір №1/2012/43 оренди залізничного рухомого складу від 01 серпня 2012 року та договір №1/2013/37 оренди залізничних вагонів-цистерн від 27 серпня 2013 року, за умовами яких ТОВ "Вагонтранссервіс" передає в оренду орендареві залізничний рухомий склад, технічно придатний до перевезень, та передає в тимчасове користування залізничні вагони-цистерни з-під перевезення олії рослинної та/або продуктів її переробки, технічно справні та комерційно придатні

Відповідно актів прийому-передачі та виконаних робіт, складених протягом січня-липня, вересня 2013 року, орендодавець передав позивачу в оренду залізничні вагони та залізничні вагони-цистерни, та, відповідно надав послуги з оренди рухомого складу.

Крім того, за договором поставки від 28 грудня 2011 року №1/2011/099, укладеним між ТОВ "Спецвагон Транслізинг" (покупець) та ТОВ "Вагонтранссервіс" (постачальник), специфікаціями та видатковими накладними протягом січня-квітня та червня 2013 року постачальник поставив позивачу запчастини до вагонів та колісні пари для залізничних вагонів.

ТОВ "Вагонтранссервіс" виписало позивачу податкові накладні, датовані січнем-вереснем 2013 року, на загальну суму 5 816 365,15 грн., у тому числі податок на додану вартість - 969 394,19 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахуванням на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів, що підтверджується довідкою банку та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

01 листопада 2012 року між ТОВ "Спецвагон Транслізинг" (покупець) та ТОВ "Саноіл Торг" (продавець) укладено договір №1/2012/64, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію та матеріали; найменування, асортимент, кількість та вартість товару, умови поставки товару та конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору; за кожним фактом відвантаження товару складається акт приймання-передачі товару.

Згідно специфікації №1 від 28 грудня 2012 року, акта приймання-передачі від 28 грудня 2012 року та видаткової накладної ТОВ "Саноіл торг" поставило позивачу олію соняшникову нерафіновану в кількості 293,40 тонн на загальну суму 3 000 073,68 грн.

При цьому відповідно до умов згаданої специфікації умовами поставки є EXW - термінал ТОВ "Евері" (м. Миколаїв вул. Громадянська, 117).

ТОВ "Саноіл торг" виписало позивачу податкову накладну від 28 грудня 2012 року №1074 на загальну суму 3 000 073,68 грн., у тому числі податок на додану вартість - 500 012,28 грн.

Як підтверджено довідкою банку та платіжними дорученнями, оплата за поставлений товар здійснена покупцем в порядку безготівкового розрахунку.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Вагонтранссервіс" та ТОВ "Саноіл Торг", у зв'язку з придбанням товарів та робіт.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Вагонтранссервіс" та ТОВ "Саноіл Торг", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому суд звертає увагу, що наявність у позивача податкових накладних та первинних документів по спірними операціям та правильність їх оформлення відповідачем не заперечуються.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Спецвагон Транслізинг" здійснює діяльність у сфері транспорту, а саме є оператором залізничного рухомого складу на території України та за її межами; компанія надає послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, оренди рухомого складу, диспетчерського контролю руху контролю, поставки запчастин до вагонів, організації деповських та поточних ремонтів рухомого складу, інформація про що міститься зокрема на сайті компанії - http://svtl.com.ua/.

Матеріали справи підтверджують, що придбані у ТОВ "Вагонтранссервіс" послуги з ремонту та технічного обстеження вагонів та замовлялись з метою виконання господарських зобов'язань позивача перед ТОВ "КОП", ТОВ "Магістраль-2003", ДП "Трансгарант-Україна", а також з метою виконання науково-дослідної роботи за темою: "Технічне діагностування на піввагонів, які вислужили призначений термін служби, з метою визначення їх технічного стану і можливості подальшої експлуатації" на замовлення ДП "Трансгарант-Україна"; орендовані у ТОВ "Вагонтранссервіс" вагони здавались позивачем у подальшу суборенду та використовувались у залізничних перевезеннях та наданні транспортно-експедиційних послуг третім особам; придбані ТОВ "Вагонтранссервіс" запчастини в подальшому використані позивачем під час ремонтних робіт вагонів для заміни зіпсованих деталей.

Придбана у ТОВ "Саноіл торг" олія соняшникова нерафінована використана у господарській діяльності позивача, а саме: олія соняшникова нерафінована доставлена до терміналу ТОВ "Евері" (м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117), що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними; у подальшому придбана олія соняшникова нерафінована передана для подальшої реалізації на експорт на підставі договору комісії від 01 листопада 2012 року №1/2012/65, укладеного між позивачем та комісіонером ТОВ "ЮГЕКОТОП"; придбана олія у подальшому експортована позивачем через комісіонера ТОВ "ЮГЕКОТОП" на замовлення компанії-нерезидента "Orexim Limited".

На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаних товарів та робіт у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори, укладені з ТОВ "Вагонтранссервіс" та ТОВ "Саноіл Торг", та додаткові угоди них, акти виконаних робіт, акти-приймання передачі, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення; господарські договори та додаткові угоди до них щодо подальшого руху товарів та робіт (договори транспортного експедирування, оренди залізничного рухомого складу, надання послуг, виконання науково-дослідних робіт, поставки, комісії, зовнішньоекономічний контракт), акти виконаних робіт, видаткові накладні, звіт комісіонера, товарно-транспортних накладних, вантажної митної декларації, актів списання (заміни) запчастин, довідок банку про операції з продажу валюти та надходження валютної виручки за олію соняшникову від компанії-нерезидента "Orexim Limited", сертифікатів якості, відповідності на олію соняшникову нерафіновану, меморіальні ордери.

Співставлення первинних, звітних та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що ТОВ "Спецвагон Транслізинг" придбавало у ТОВ "Вагонтранссервіс" та ТОВ "Саноіл товари та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору у ТОВ "Вагонтранссервіс" та ТОВ "Саноіл були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки та документальної позапланової невиїзної перевірки у ТОВ "Вагонтранссервіс" та ТОВ "Саноіл, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з боку постачальника та по ланцюгу постачання не є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Спецвагон Транслізинг" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Вагонтранссервіс" та ТОВ "Саноіл у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України, а висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 26 вересня 2014 року №133726552207 є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині висновків акта перевірки про порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", суд звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Спецвагон Транслізинг" та нерезидентом ООО "Логистик-интер-сервіс" (Росія) укладено договір експедирування від 24 вересня 2012 року №2/2012/56, згідно з яким позивач зобов'язувався здійснити організацію перевезень вантажів залізничним транспортом на території України на замовлення ООО "Логистик-интер-сервіс".

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Спецвагон Транслізинг" надало транспортні послуги на загальну суму 2 245 491,36 рос. руб. (еквівалент 609 817,85 грн.) згідно з актами виконаних робіт від 31 жовтня 2012 року №2, від 30 листопада 2012 року №1 та від 29 березня 2013 року №3.

Відповідно д статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Станом на 26 червня 2013 року заборгованість ООО "Логистик-интер-сервіс" перед позивачем склала 428 659,42 рос. руб. (еквівалент - 113 930,22 грн.), у зв'язку із чим 01 липня 2013 року ТОВ "Спецвагон Транслізинг" подало позовну заяву до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій Палаті України про стягнення вказаної суми заборгованості.

Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій Палаті України від 01 липня 2013 року справу за позовом ТОВ "Спецвагон Транслізинг" прийнято до провадження за №206р/2013.

Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій Палаті України від 09 жовтня 2013 року провадження по справі №206р/2013 припинено за заявою позивач про відмову від позову у зв'язку із добровільною сплатою заборгованості зі сплатою нерезидентом ООО "Логистик-интер-сервіс".

Як визначає частина перша статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

На думку відповідача, припинення Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-Промисловій Палаті України провадження по справі про стягнення заборгованості із ООО "Логистик-интер-сервіс" є підставою для поновлення строку, передбаченого статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", і сплати пені за їх порушення.

Між тим, суд звертає увагу, що така позиція відповідач є помилковою, оскільки рішення про припинення Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-Промисловій Палаті України провадження у справі про стягнення заборгованості на підставі заяви позивач про відмову від позову у зв'язку із добровільною сплатою заборгованості нерезидентом фактично слід вважати рішенням про задоволення позову.

Так, у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 20121 року у справі №21-422а11 зазначено наступне: "…підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Верховний Суд України вважає, що аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є заява позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні".

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких підстав, у разі припинення провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-Промисловій Палаті України провадження у справі про стягнення заборгованості на підставі заяви позивач про відмову від позову, у зв'язку із добровільною сплатою заборгованості нерезидентом, пеня за порушення строку, передбаченого статтею Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, висновок акта перевірки про порушення ТОВ "Спецвагон Транслізинг" статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та несвоєчасне надходження валютної виручки на загальну суму 418 659,42 рос. руб. (еквівалент - 113 930,22 грн.) є необґрунтованими, а нарахування пені згідно з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі від 26 вересня 2014 року №133826552206 - протиправним.

Так само протиправним є застосування до ТОВ "Спецвагон Транслізинг" штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №133926552206, оскільки штрафні санкції застосовані за порушення строків декларування валютних цінностей, які перебувають за межами України, однак, з огляду на помилковість висновків відповідача про несвоєчасне надходження валютної виручки, строків порушення декларування валютних цінностей судом не встановлено.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 26 вересня 2014 року №133726552207, №133826552206 та №133926552206 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Спецвагон Транслізинг" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 26 вересня 2014 року №133726552207, №133826552206 та №133926552206.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко