Ухвала суду № 41296088, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/35262/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 р.

у справі № 826/19697/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_5) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2014 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001661720 від 12.04.2013 р. в частині нарахуваннях штрафних санкцій в розмірі 3 025,50 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Оболонському районі було проведено фактичну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_5 законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), про що складено акт (довідку) від 01 квітня 2013 року № 13-17.2-05-НОМЕР_3.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року № 0001661720, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 22198 грн. 50 коп., у тому числі 12102 грн. 00 коп. - за основним платежем та 10096 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 12 квітня 2013 року № 0001671720, яким позивачу нарахований єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 645 грн. 00 коп.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як вбачається з розрахунку № 2 до акта перевірки від 01 квітня 2013 року № 13-17.2-05-НОМЕР_3, визначаючи розмір санкцій, відповідач виходив з того, що ФОП ОСОБА_5 було втретє протягом 1095 днів вчинено порушення, передбачене п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Разом з тим, як встановлено судами, акт (довідка) фактичної перевірки від 10 лютого 2012 року № 1/НОМЕР_3 не містить в собі висновку про вчинення позивачем порушення вимог податкового законодавства у вигляді ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків. Такий висновок містить лише акт (довідка) фактичної перевірки від 27 лютого 2012 року № 8-17.2-05-НОМЕР_3.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до позивача могли бути застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

У відповідності до пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що до ДПІ у Оболонському районі надійшла колективна скарга ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на ФОП ОСОБА_5 щодо нездійснення офіційного працевлаштування, виплати заробітної плати в конвертах, ухилення від сплати податків тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача відсутні укладені із вищезазначеними особами трудові угоди, відсутні первинні бухгалтерські документи про нарахування та виплату їм заробітної плати.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не були нараховані, утримані та перераховані до бюджету податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №00016171720 від 12.04.2013 р., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що ФОП ОСОБА_5 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.

Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Отже, відповідачем обґрунтовано нараховано ФОП ОСОБА_5 суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 645,00 грн.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов