Ухвала суду № 41296087, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/48566/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 р.

у справі № 2а-682/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (далі - позивач, ТОВ «Лізингова компанія «Універсальна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0000852320/0 від 20.04.2010 року, №0000852320/1 від 13.07.2010 року, №0000852320/4 від 16.08.2010 року, №0000852320/2 від 29.10.2010 року та №0000852320/3 від 04.01.2011 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Франківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія «Універсальна», посилаючись на те, що касаційна скарга необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Лізингова компанія «Універсальна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 1182/23-2/33951781 від 07.04.2010 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 78 084,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000852320/0 від 20.04.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 117126 грн., у тому числі основний платіж - 78084,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39 042,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладалися угоди про надання юридичних послуг та надання інформаційно-консультаційних послуг.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: актами надання юридичних послуг, звітами про зміст та обсяг наданих юридичних послуг, актом виконаних робіт (послуг) від 31.03.2008 року за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг, актом звірки розрахунків тощо.

Крім того, судами встановлено, що придбані позивачем у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_7 послуги використані у господарській діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов