Рішення № 41293969, 05.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/4642/14 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2036/6058/2012 Цвірюк Д.В.

Категорія: надання комун. послуг Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Бородіна М.М.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

ВСТАНОВИЛА :

25 липня 2013 року представник позивача звернувсь у суд з позовом в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2005 року по 31.05.2013 року в сумі 2351 грн. 64 коп. та судові витрати у справі.

Свої вимоги, з посиланням на п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, обґрунтовує тим, що позивач надає відповідачам послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання та відповідачі отримують такі послуги, однак не в повному обсязі їх оплачують, у зв»язку з чим за період з 01.06.2005 року по 31.05.2013 року мають заборгованість в сумі 2351, 64 грн.

Як на підставу звернення у суд з зазначеним позовом представник позивача зазначає, що 21.06.2012 року позивач звертався у суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги та 20.07.2012 року Дзержинським районним судом м.Харкова було видано такий наказ, який ухвалою суду від 17.08.2012 року за заявою відповідача було скасовано.

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності сторін.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2013 року позовні вимоги позивача задоволені. Суд стягнув з відповідачів солідарно на користь позивача вказану заборгованість та витрати по сплаті судового збору по 76 грн. 47 коп. з кожного.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд вказаного заочного рішення було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду як незаконне та розглянути справу по суті, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому судової повістки ( а.с. 101-103). Про причини неявки в судове засідання суду апеляційної інстанції не повідомили.

Згідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності нез»явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2005 року по 31.05.2013 року в сумі 2351, 64 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем вказаних позовних вимог та як на доказ виникнення у відповідачів такої заборгованості, посилався на наданий позивачем розрахунок такої заборгованості.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки такі висновки суд зробив на неповно з»ясованих обставинах справи, що призвело до ухвалення судом заочного рішення, яке не відповідає вимога ст. 213 ЦПК України.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у праві доказами, відповідачі, проживаючи в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, користуються послугами з центрального опалення та підігріву води, які позивач надає в централізованому порядку ( а.с.9).

Вказані обставини справи свідчать про те, що виниклі між сторонами правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 року №630, зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №1268 в 31.10.2007 року, № 933 від 03.09.2009 року, № 151 від 17.02.2010 року, № 1135 від 31.10.2011 року ( далі Правила ).

В п.1 ч.3 ст. 20 та п.3 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 01.01.2005 року, встановлено обов»язок як споживача, так і виконавця житлово-комунальних послуг укласти договір на надання таких послуг, який повинен бути підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно до ч.1 Прикінцевих положень, договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із цим Законом до 01 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк втрачають чинність.

Як свідчать матеріали справи, заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач ОСОБА_3 посилався на те, що не користується послугами позивача по підігріву води, та ці заперечення викладені ним в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі ( а.с.17-18).

Вказана апеляційна скарга відповідача, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2013 року на підставі ч.2 ст. 293 ЦПК України, була повернута відповідачу( а.с.19).

При розгляді судом справи в заочному порядку та за відсутності сторін, суд зазначених доводів відповідача не перевірив.

Між тим, при розгляді зазначеної справи в апеляційному поряду, судом встановлено та підтверджено наданими відповідачем доказами, що в квартирі відповідачів встановлено засіб обліку споживання гарячої води .

Відповідно до пунктів 7 та 11 Типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 933 від 03 вересня 2005 року, обов»язок укладення якого лежить як на споживачі , так і на виконавці таких послуг , плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляються за їх показниками. За наявності у квартирі таких обліків, справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку.

Як свідчать надані відповідачем копії актів контрольної перевірки контролером КП «Харківські теплові мережі» засобу обліку спожитої гарячої води в квартирі відповідачів , станом на 15.03.2010 року, на 04.12.2010 року та на 07.12.2010 року такі показники складали 00554 куб. м. ( а.с.84).

Відповідно до акту претензії № 173/029117 від 30.03.2012 року про ненадання або неналежне надання послуг з гарячої води , на день складання такого акту споживачем таких послуг ОСОБА_3 та контролером КП «Харківські теплові мережі» станом на вказану дату було встановлено температуру гарячою води -33 градуси та показники засобу обліку спожитої гарячої води - 00554 куб.м. ( а.с.82).

Згідно до наданих позивачем відомостей нарахування та сплати відповідачами послуг з опалення та гарячого водопостачання, які суд першої інстанції прийняв як доказ наявної у відповідачів заборгованості , загальний розмір такої заборгованості за період з 01 червня 2005 року по 31 травня 2013 року складає 2351, 66 грн. ( а.с.4) .

Як свідчать вказані відомості, нараховувати оплату , з урахуванням перерахунків за послуги з гарячого водопостачання відповідачам, позивач фактично став з грудня 2010 року та відповідно до підрахунку нарахувань за такі послуги (стовпчики 9,10), сума до сплати складає 1916 грн.82 коп. та розрахована позивачем в порушення вимог п.11 зазначеного вище Типового договору без врахування показників лічильника, показники якого не змінювались.

Доказів, які б свідчили про обґрунтованість вказаних нарахувань , розмір яких свідчать про їх нарахування позивачем за нормами споживання гарячої води , а не за показниками лічильника, матеріали справи не містять.

Вказані відомості також свідчать про те, що в період з 01 червня 2005 року по 31 травня 2013 року позивач нарахував до загальний розмір сплати відповідачами послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання в сумі 14353, 23 грн. (стовпчик 15) , а від відповідачів на сплату послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання надійшло грошових коштів на загальну суму 12 503 грн. 71 коп.(стовпчик 14), тоді як зараховано позивачем сплату відповідачами таких послуг на загальну суму 12001, 59 грн. ( стовпчик 16).

Зазначені вище обставини свідчать про те, що позивач, при підрахунку заборгованості , не врахував сплачені відповідачами кошти за період з 01.06.2005 року по 31.05.2013 року на загальну суму 502 грн.12 коп. (12503,71 грн. сплачених відповідачами послуг - 12001, 59 грн. зарахованих позивачем до сплати таких послуг).

Доказів, які б свідчили про обґрунтованість неврахування позивачем 502 грн.12 коп., сплачених відповідачами вказаних житлово-комунальних послуг за вказаний період часу, матеріали справи не містять.

Таким чином, при підрахунку наданих позивачем відомостей, загальний розмір визначеної позивачем заборгованості за вказаний період часу, з врахуванням розрахованої ним вартості послуг з гарячого водопостачання, складає 1849 грн.52 коп. (14353,23 грн. нарахувань до сплати послуг з опалення та гарячого водопостачання - 12503, 71 грн. сплачених відповідачами послуг).

Вказані вище обставини справи , а саме: відсутність доказів щодо обґрунтованості проведених позивачем нарахувань сплати відповідачами послуг за гаряче водопостачання в сумі 1916 грн.82 коп., а також доказів щодо обґрунтованості неврахування позивачем 502 грн.12 коп., сплачених відповідачами житлово-комунальних послуг за вказаний період часу, свідчать про відсутність у відповідачів такої заборгованості та про наявність переплати за таки послуги в сумі 67,3 грн. (1916, 82 грн. необгрунтованих нарахувань за послуги з гарячого водопостачання - 1849,52 грн. загального розміру заборгованості.

З огляду на наведене, заочне рішення суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції при неповно з»ясованих обставинах справи, з порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, при недоведеності обставин, які мають значення для справи та які суд першої інстанції вважав встановленими ( пункти 1, 2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), та ухваленню нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія -,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2013 року .

Відмовити Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання .

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :