Ухвала суду № 41293889, 05.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7481/14 Головуючий 1 інст. - Горбунова Я.М.

Справа №643/11623/13-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Черкасова В.В.

суддів - Шевченко Н.Ф, Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Чемерис Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 24 вересня 2014 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ПАТ АБ «Укргазбанк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування позовних вимог Банк вказував, що між ним та ОСОБА_4 26 грудня 2007 року був укладений кредитний договір, за яким останній отримав в кредит в розмірі 2 644 000 доларів США строком до 25 грудня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 09 червня 2008 року між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, яка до переходу права власності до відповідачки була предметом іпотеки вищевказаного договору від 09 червня 2008 року. Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4, ОСОБА_5 не виконують. На підставі діючого законодавства, іпотека є дійсною навіть у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи.

Тому ПАТ АБ «Укргазбанк», з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 у загальному розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 грн. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16 956 872,78 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 6 844 072,35 грн., непогашеного кредиту у сумі 2 382 796,72 доларів США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1 282 005,27 доларів США по кредитному договору №20 від 26 грудня 2007 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року з початковою ціною продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України; стягнути з відповідача на користь Банку понесені ним судові витрати у розмірі 114,70 грн.

У судовому засіданні представник відповідачки позов не визнав, вказував, що квартира, яка належить на праві власності відповідачці на час укладення договору купівлі-продажу не була предметом іпотеки, що зазначено у самому договорі.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 24 вересня 2014 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_2, з початковою ціною продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №20 від 26 грудня 2007 року позичальника ОСОБА_4 у загальному розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 грн., яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 10 784 717,03 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 2 334 669,38 грн., суми непогашеного кредиту у сумі 2 382 796,72 доларів США, простроченої заборгованості по процентах у сумі 989 783,76 доларів США.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити Банку у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що вона є добросовісним набувачем та власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року, оскільки на період придбання нею квартири вона не була обтяжена іпотекою.

Віповідачка та треті особи про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином причин неявки до суду не надали.

Представник відповідачки звернувся із заявою до суду апеляційної інстанції про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю його у кримінальній справі, яка розглядається у Московському районному суді м.Харкова, підтверджуючих документів даній обставні не надав.

Неявка відповідачки її представника та третіх осіб, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що до ОСОБА_2 перейшло право власності на предмет іпотеки, тому вона набуває статусу іпотекодавця за іпотечним договором в тому ж обсязі та на умовах, що існували до набуття нею право власності на предмет іпотеки.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 26 грудня 2007 року був укладений кредитний договір, за яким останній отримав в кредит в розмірі 2 644 000 доларів США строком до 25 грудня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.10-14).

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 09 червня 2008 року між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок літ. В-5 загальною площею 6422, 9 кв.м. по АДРЕСА_1, серед яких є спірна квартира (а.с.19).

На відчуження предмету іпотеки накладено заборону (а.с.25).

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2009 року визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 09 червня 2008 року. Внесено до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру житловий будинок літ. АДРЕСА_1. Знято заборону на відчуження вказаного житлового будинку (а.с.30-32).

Вказане рішення суду першої інстанції скасовано рішенням суду апеляційної інстанції від 04 квітня 2012 року та в задоволенні позову про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено (а.с.36-39).

Матеріали справи свідчать, що в період, що передував скасуванню рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2009 року, спірна квартира АДРЕСА_1 відчужена декілька разів, останнім власником її стала ОСОБА_2 (а.с.195).

Поняття застави регулюється статтею 572 ЦК України, в якій, зокрема зазначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст.575 ЦК України).

Відповідно до ч.1 смт.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або закінчення дії іпотечного договору, що випливає зі ст.3 ЗУ «Про іпотеку».

З укладеного кредитного договору вбачається, що договір діє до 25 грудня 2013 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними з будь-яких причин. Припинення строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору.

Також, статтею 17 ЗУ «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, а саме: у зв'язку із припиненням основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, встановивши, що строк дії основного договору під час звернення банку до суду не сплинув, а заборгованість за кредитним договором не погашено, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Посилання відповідача на те, що вона є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому у суду не було підстав для звернення стягнення на неї, не можуть бути визнані обґрунтованим, оскільки у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ст.23 ЗУ «Про іпотеку).

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» також не може бути застосований судом, оскільки в силу того, що заборона на відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 ЗУ «Про іпотеку» та/або предметом іпотеки згідно зі ст.5 ЗУ «Про іпотеку» застосовується у разі, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. ОСОБА_2 не була стороною (позичальником) кредитного договору № 20 від 26 грудня 2007 року, на забезпечення виконання якого укладено іпотечний договір, предметом якого є спірна квартира, також вона не була і стороною іпотечного договору від 09 червня 2008 року, укладеного в забезпечення кредитного договору.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки до ОСОБА_2, перейшло право власності на предмет іпотеки, вона набула статусу іпотекодавця, зобов'язана нести обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 24 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: