Рішення № 41292558, 04.11.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц/791/1111/14 Головуючий в суді І інстанції: Радченко Г.А.

Категорія: 46 Доповідач: Чиркова К.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року листопада місяця 04 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Чиркової К.Г.

Суддів: Пузанової Л.В.

Фурман Т.Г.

при секретарі: Бараш Ю.М.

з участю адвокатів: ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_4, діючого від імені ОСОБА_6 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ, посилаючись на те, що з січня 1986 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Під час шлюбу ОСОБА_6 було подаровано житлові будинки, розташовані по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2.

Після отримання відповідних дозволів вони з відповідачкою спільною працею та за рахунок спільних коштів переобладнали житловий будинок АДРЕСА_1 та фактично збудували новий житловий будинок, а інший житловий будинок по АДРЕСА_2, рішенням сільської ради приєднано до новозбудованого будинку.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 93\100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та поділити його реально.

Справа слухалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Визнано житловий будинок літ. «А» загальною площею 128,1кв.м., житловою площею 68,4кв.м., який складається із приміщень: 1 (житлове) площею 8,4кв.м., 2 (житлове) площею 13,3кв.м., 3 (коридор) площею 14кв.м., 4(житлове) площею 20,8кв.м., 5(санвузол) площею 5,9кв.м., 6(коридор) площею 7,5кв.м., 7(житлове) площею 25,9кв.м., 8(підсобне) площею 10,2кв.м., ІІ (прибудови) площею 7,0кв.м., ІІІ ( прибудови) площею 2,8кв.м., ІV (прибудови)площею 5,3кв.м.,V (прибудови) площею 7,0кв.м., сараю літ. «Е», сараю літ. «К», гаражу літ. «Ж», бані літ. «З». навісу літ.»И», хвіртки №3, огорожі №4, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

В решті частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, діючий від імені ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Зокрема, суд в порушення вимог закону не встановив фактичний обсяг особистого майна ОСОБА_6, а також обсяг спільного майна подружжя та його вартість, не з'ясував можливість поділу майна з урахуванням його зміни за рахунок особистих коштів відповідачки після фактичного припинення шлюбних відносин та спільного ведення господарства.

Окрім того, помилковим є покладення судом в основу рішення експертного висновку за № 247 від 21.12.2012 року, який не відповідає фактичним обставинам справи та правовстановлюючим документам, а заявлене відповідачем клопотання про призначення повторної будівельно - технічної експертизи судом безпідставно залишено без задоволення, що є підставою для вирішення цього питання в ході розгляду справи в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду в частині відмови в поділі спірного житлового будинку скасувати, як ухваленого в порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про поділ житлового будинку, відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно - технічної експертизи від 22.12.2012 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованність оскаржуваного судового рішення в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_4, діючого від імені ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що за час перебування сторін у шлюбі належний відповідачці на праві власності житловий будинок істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Проте повністю погодитися із таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст.24 КпШС України (в редакції, яка діяла в період проведення основної частини будівництва) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Згідно до ст.25 КпШС, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зі ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 5 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» за №7 від 04.10.1991 року (з послідуючими змінами та доповненнями) будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний судом згідно зі ст.25 КпШС спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох. При цьому на суму вартості будинку до його поліпшення збільшується частка дружини, якому він належав, у тому числі коли суд відступає від начала рівності часток подружжя в спільній сумісній власності.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1986 року по 2010 рік.

Відповідно договору дарування від 18.11.1994 року ОСОБА_7 подарував ОСОБА_6 житловий будинок літ. «А», житловою площею 21,5кв.м., господарські споруди сарай літ. «Б», сарай літ. «В», туалет літ. «Г», споруди №1,2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

14 жовтня 2003 року за договором дарування ОСОБА_8 подарував ОСОБА_6 житловий будинок літ. «А» житловою площею 15,8кв.м., літню кухню літ. «Б», туалет літ. «Г», огорожу №1,2, що розташовані на земельній ділянці площею 600кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Матеріалами інвентарної справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Комишанської селищної ради народних депутатів за №43 від 16.05.1995 року надано дозвіл ОСОБА_6 на будівництво гаражу розміром 6,5 на 4.5м. по АДРЕСА_1; рішенням виконавчого комітету Комишанської селищної ради за №82 від 04.11.1997 року надано дозвіл ОСОБА_6 на будівництво прибудови (з'єднання житлового будинку з літньою кухнею розміром 2,25на 5,3м.), сараю розміром 1,87 на 4,20м., бані розміром 2,60на 4,87м. по АДРЕСА_1; рішенням виконавчого комітету Комишанської селищної ради Комсомольського району м. Херсона від 04.11.2003 року надано дозвіл ОСОБА_6 на будівництво житлової прибудови розміром 6,0м. на 8,0м., тамбура розміром 1.7на 4.7м. по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Комишанської селищної ради, Комсомольського району м. Херсона за №34 від 06.03.2007 року ліквідовано поштову адресу: АДРЕСА_2, та приєднано до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до висновку № 034\2014 від 24.09.2014 року проведеної в ході апеляційного розгляду справи повторної судової будівельно - технічної експертизи, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, розташований житловий будинок літ. «А» з прибудовами літ. «А1, а1, а2, а3» загальною площею 133,2кв.м., гараж літ. «Ж», сарай літ. «К», сарай літ. «Е», баня літ. «З», навіс літ. «И», басейн № 2, водопровід №5, огорожа №3,4,6, із яких приміщення літ. «А1» та мансардний поверх належним чином не здані до експлуатації.

До складу зазначеного житлового будинку, входять приміщення, що були подаровані ОСОБА_6, а саме: 31,5кв.м. загальної площі в житловому будинку літ. «А», у тому числі житлової 21,5кв.м., що відповідає договору дарування від 18.11.1994 року (а.с. 3-35 т.3).

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що вартість спірного житлового будинку за час шлюбу сторін істотно збільшилися за рахунок їх спільної праці та за рахунок сумісних коштів, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний житловий будинок, незважаючи на те, що на момент виникнення спору не зданий в експлуатацію, може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки право власності на недобудований об'єкт не визнається.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі №6-56цс12, яка відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для усіх судів України.

При цьому, суд першої інстанції не врахував частку ОСОБА_6, якій за договором дарування належали житлові будинки, до їх переобладнання та добудови, а тому помилково визнав весь житловий будинок об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до висновку № 034\2014 від 24.09.2014 року, проведеної в ході розгляду справи в апеляційному порядку повторної судової будівельно - технічної експертизи встановлено, що частка ОСОБА_6, якій за договорами дарування належали житлові будинки складає 18\100 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3-35 ).

Враховуючи те, що судом дотримані вимоги чинного матеріального права, встановлені дійсні обставини та правовідносини сторін, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визнання всього спірного житлового будинку об'єктом спільному сумісного майна, оскільки суд не врахував частку ОСОБА_6 у спірному житловому будинку яка становить 18\100, а тому рішення суду підлягає зміні із визнанням об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_6 82\100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований у АДРЕСА_1, з наведених вище підстав.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 відносно того, що спірне домоволодіння було добудовано ОСОБА_6 після фактичного припинення шлюбних відносин із ОСОБА_5, оскільки відповідачкою ОСОБА_6 не надано, як того вимагають положення цивільного процесуального законодавства належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного факту.

Такими, що не заслуговують на увагу є доводи апелянта ОСОБА_5 відносно неправомірної відмови суду провести реальний розподіл житлового будинку, оскільки житловий будинок у встановленому законом порядку не введений в експлуатацію, тобто є незавершеним будівництвом, а тому поділу не підлягає, так як визнання права власності на незавершений будівництвом житловий будинок суперечить чинному законодавству.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених вимог.

Таким чином, рішення суду в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні, а стягнуті судом із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суми судових витрат зменшенню: судового збору з 656,18 грн. до 538.07 грн.; витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи з 120 грн. до 90 грн.; витрат на правову допомогу з 2500 грн. до 2050 грн.; витрат по оплаті судової будівельно - технічної експертизи з 2013,10 грн. до 1650,74 грн. (656,18?82:100=538.07грн, 120 ?82:100= 90грн., 2500грн. ? 82:100=2050грн., 2013,10? 82:100= 1650,74грн.).

З наведених підстав, підлягає стягненню із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 понесені нею судові витрати на правову допомогу в сумі 990 грн. (3000грн.+2500=5500?18:100=990грн.), судовий збір у розмірі 100,35грн. (328,09грн.+229,40=557,49 ?18:100=100,35грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, діючого від імені ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 лютого 2014 року в частині часткового задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат змінити.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_6 82\100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований у АДРЕСА_1.

Зменшити стягнуті судом із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суми судових витрат, судового збору з 656,18грн. до 538.07грн., витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи з 120грн. до 90грн., витрат на правову допомогу з 2500грн. до 2050грн., витрат по оплаті судової будівельно - технічної експертизи з 2013,10грн. до 1650,74грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 100,35грн., витрати на правову допомогу в сумі 990грн.

В решті частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: