Постанова № 41289537, 10.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9009/14-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/841/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 429 10.11.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Свінціцька О.П., з участю:

прокурора Новікова І.О.,

представника Київської митниці Міндоходів Захарова А.О.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, працюючого приватним підприємцем, який проживає АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією в дохід держави України грошових коштів у розмірі 5600 євро.

Відповідно до зазначеної постанови, 04 серпня 2014 року, близько 09 години 25 хвилин, в залі «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», під час проведення митного контролю пасажирів, які відлітали з України до Німеччини м. Мюнхен, рейсом №415, у громадянина України ОСОБА_3, який своїми діями обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого кольору («зелений коридор»), тим самим заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо вивезення за межі території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», було виявлено 5600 євро, які перевищували наявну у пасажира суму валюти в розмірі 10000 євро, і які знаходились в одному з відділень ручної поклажі (дорожньої сумки) пасажира. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та відповідно до Постанови Правління НБУ №148 від 27.05.2008 підлягали обов'язковому письмовому декларуванню і потребували наявності відповідних дозвільних документів, чим порушив порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, яким обмежено переміщення валюти через митний кордон України відповідно до Постанови КМУ №436 від 21.05.2012.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 умислу на вчинення порушення митних правил, тобто, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого статтею 471 МК України, а вилучену валюту повернути ОСОБА_3 Також просить змінити постанову суду першої інстанції та виключити з неї застосування стягнення у вигляді конфіскації вилученої валюти та повернути її ОСОБА_3 у разі, якщо викладені доводи захисту не знайдуть свого переконання в частині закриття провадження у справі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що при складанні відносно ОСОБА_3 протоколу працівниками митниці було порушено його право на захист, оскільки правопорушнику не було роз»яснено його право мати захисника під час складання протоколу про порушення митних правил. Також вказує на факт відсутності працівників митниці перед «білою лінією», до яких можливо було б звернутись з приводу декларування готівки. Крім того зазначає, що кошти до валізи клала його дружина, яка не повідомила йому точну суму грошових коштів, тому він не був обізнаний про точну суму грошових коштів, яка ним перевозилась, що виключає наявність прямого умислу в його діях.

Також вказує, що зазначені грошові кошти мають легальне походження, про що свідчать документи про законний продаж його рідною сестрою садового будинку і призначалися для його лікування за кордоном. Таким чином єдине діяння, яке вчинив ОСОБА_3 полягає в ненавмисному неподанні митному органу заповненої митної декларації, а тому, згідно положень Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», протоколів 1,2,4,7,11, які є невід»ємною частиною Конвенції та рішень Європейського суду з прав людини, конфіскація валюти в даному випадку не відповідатиме тяжкості правопорушення та загальним інтересам і становитиме для ОСОБА_3 індивідуальний надмірний тягар.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримав.

Вислухавши пояснення:

прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав необґрунтованими, просив залишити постанову суду без змін;

представника Київської митниці Міндоходів, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до наступного.

Винуватість ОСОБА_3 у порушенні встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що виразилось у переміщенні через митний кордон України в зоні «зеленого» коридору товарів, переміщення яких через митний кордон обмежено законодавством України, підтверджується зібраними у справі доказами.

Вказаним доказам судом першої інстанції була дана належна правова оцінка, дії ОСОБА_3 за ст. 471 МК України кваліфіковані вірно.

Посилання апелянта на те, що дії ОСОБА_3 не були спрямовані на умисне порушення порядку проходження митного контролю, а тому суд дійшов до необґрунтованого висновку щодо його вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не можуть бути підставою для скасування постанови та звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, оскільки порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України може вчинятись як умисно, так і через необережність, відповідно до вимог ч.1 ст. 458 МК України.

Таким чином відсутність в діях ОСОБА_3 умислу на порушення митних правил не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Суд критично ставиться до посилань апелянта на необхідність накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації вилученої валюти, оскільки санкція ст. 471 МК України передбачає безальтернативну санкцію - накладення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та конфіскацією предметів (грошових коштів), порядок переміщення через митний кордон України яких було порушено. За таких умов незастосування даного виду стягнення прямо протирічить вимогам чинного законодавства України, що є неприпустимим.

Посилання захисника ОСОБА_3 на норми Європейської Конвенції «З захисту прав людини і основоположних свобод», а також протоколи №1, 2, 4, 7, 11, є безпідставними, оскільки доказів порушення прав людини при накладенні обов»язкового додаткового стягнення матеріали справи не містять.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_3 накладено з урахуванням вимог ст.ст.461, 462, 464, 465, 466 МК України.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, підстави для її зміні чи скасування відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст. 366, 461, 462, 464, 465,466, 471 МК України,

постановила :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька