Постанова № 41289517, 10.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/8538/14-п Головуючий у І інстанції Левченко А.В.Провадження № 33/780/853/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 429 10.11.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Свінціцька О.П., з участю:

прокурора Новікова І.О.,

представника Київської митниці Міндоходів Захарова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківськ, президента Івано-Франківського осередку Федерації аматорського муей-тай в м. Івано-Франківську, проживаючого по АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією в дохід держави України грошових коштів у розмірі 3553 доларів США.

Відповідно до зазначеної постанови, 23 липня 2014 року близько 16 години 20 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», громадянин України ОСОБА_2, який відлітав з України до Таїланду, м. Бангкок, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом №PS0271, своїми діями обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого кольору («зелений коридор»), тим самим, відповідно до ч.5 ст. 366 МК України заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо вивезення за межі території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було поставлено питання щодо наявності у нього готівки, на що він відповів, що має при собі близько 20 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де ним була пред'явлена готівка, а саме, дві пачки доларових купюр, але для перерахунку валюту ОСОБА_2 не надав та заявив, що сума переміщуваної готівки перевищує еквівалент 10 000 євро. Пред»явлену валюту пасажир відмовився категорично надати посадовій особі митниці для перерахунку. Для завершення митного контролю, встановлення точної суми валюти, що переміщується через митний кордон України пасажиром та вирішення питання щодо можливого складання протоколу про порушення митних правил, його було запрошено до службового приміщення митниці залу «Відліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», де громадянин України ОСОБА_2 заявив, що валюту він віддасть тільки в присутності адвоката, який був ним запрошений в телефонному режимі. О 21 годині 30 хвилин в присутності адвоката ОСОБА_3 була пред'явлена валюта в розмірі 16 993 доларів США та 246 гривень, що знаходились в гаманці, що лежав в одному з відділень дорожньої сумки пасажира (ручна поклажа). Зі слів пасажира валюта належить йому особисто. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті). З виявленої суми пасажиру було пропущено 10 000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 3 533 доларів США.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу правопорушення. Вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було дотримано вимог про всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин справи, що призвело до необґрунтованого висновку щодо його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 471 МК України.

Так, судом не взято до уваги те, що його дії не були спрямовані на умисне порушення порядку проходження митного контролю, оскільки грошові кошти переміщувались ним без ознак приховування і на запитання інспектора митниці про суму наявної в нього валюти, ним було вказано всю суму коштів, яку він перевозив. Крім того, в зв»язку з хворобою зору він не побачив, коли перетнув «білу лінію», хоча йшов до інспектора митниці з метою отримання необхідної інформації про порядок переміщення валюти.

Також вважає, що вчинені ним дії щодо переміщення валютних цінностей під положення Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України» не підпадають у зв'язку з тим, що зазначені у вказаній постанові обмеження встановлені для банків, а не фізичних осіб, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував до нього положення зазначеної постанови. Крім того, диспозиція ст. 471 МК України передбачає вчинення дій з переміщення товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, а не вчинення дій, що полягають у недекларуванні товарів, які підлягають обов»язковому декларуванню, а тому його дії не можуть вважатись такими, що порушили ст.. 471 МК України, в зв»язку з чим відсутня подія адміністративного правопорушення.

Крім того, посилається на ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, Європейську Конвенцію «З захисту прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід»ємною частиною Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Вказує, що оскаржувана постанова суду першої інстанції порушує положення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «З захисту прав людини і основоположних свобод», оскільки покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар».

Також зазначає, що копію постанови суду він отримав поштою тільки 08 вересня 2014 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таким чином він був позбавлений права на оскарження постанови суду в установлені строки. У зв'язку з чим ОСОБА_2 просить поновити строк на подачу апеляційної скарги та вважає, що вказаний строк ним було пропущено з поважних причин.

Вислухавши пояснення:

прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав необґрунтованими, просив залишити постанову суду без змін;

представника Київської митниці Міндоходів, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду.

Наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги визнаються судом поважними, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанови суду від 26.09.2014.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, винності ОСОБА_2 у його вчиненні та правильності кваліфікації його дій за ст. 471 МК України стверджуються наявними у справі доказами.

Судом обґрунтовано визнано те, що ОСОБА_2 під час проходження митного контролю в зоні митного контролю обрав проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро. Під час проходження митного контролю до моменту перетину «білої лінії» ОСОБА_2 належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів не надавав, до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався. Після перетину ним «білої лінії» яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор» у ОСОБА_2 було виявлено іноземну валюту в розмірі 16993 доларів США та 246 гривень.

Зазначені дії підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Так, відповідно до вимог ст. 471 МК України 2012 року, адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено, або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України» готівка віднесена до товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України.

Згідно з п.1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року № 148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

Відповідно до вимог ст.197 МК України на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10000 євро.

Згідно з ч.5 ст.366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.

ОСОБА_2переміщав через митний кордон України готівку без письмового декларування в сумі, що перевищує встановлені обмеження.

Таким чином ОСОБА_2 перемістив через митних кордон України в режимі спрощеного митного контролю (зелений коридор) іноземну валюту у розмірі, який на 3533 доллари США перевищує розмір, встановлений постановою Правління НБУ від 27.05.2008 року № 148, належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків банків (фінансових установ) на суму, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро не надавав, тобто порушив порядок проходження митного контролю, а тому його твердження в апеляційній скарзі про те, що такі його дії свідчать про відсутність події адміністративного правопорушення є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що його дії не були спрямовані на умисне порушення порядку проходження митного контролю, а тому суд дійшов до необґрунтованого висновку щодо його вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не можуть бути підставою для скасування постанови та звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, оскільки порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України може вчинятись як умисно, так і через необережність, відповідно до вимог ч.1 ст. 458 МК України.

Таким чином відсутність в діях ОСОБА_2 умислу на порушення митних правил не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновку судді щодо винуватості ОСОБА_2 у порушенні митних правил та правильності кваліфікації його дій не спростовують.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено з урахуванням вимог ст.ст.461, 462, 464, 465, 466 МК України.

Посилання апелянта на норми Європейської Конвенції «З захисту прав людини і основоположних свобод», а також протоколи №1, 2, 4, 7, 11, є безпідставними, оскільки доказів порушення прав людини при накладенні обов»язкового додаткового стягнення матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2 є законною, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку з чим залишає дану постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст. 366, 461, 462, 464, 465, 466, 471 МК України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду від 26 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька