Ухвала суду № 41289191, 28.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/88/14-ц Головуючий у І інстанції Чирка С.С.Провадження № 22-ц/780/5276/14 Доповідач у 2 інстанції КасьяненкоКатегорія 47 28.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Гуля В.В., Коцюрби О.П.,

При секретарі: Ромашині І.В.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що під час спільного майна вони придбали за період шлюбу між нею та відповідачем було набуто спільне майно подружжя, а саме: автомобіль MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, автомобіль CHEVROLET , 2004 року випуску, земельна ділянка площею 0,2525 га, що розташована в АДРЕСА_2 кадастровий номер 3220886203:03:003:0038, цільове призначення-для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та житловий будинок, що розташований АДРЕСА_2.

Просила суд поділити вищезазначене майно, визнавши за кожним по 1/2 частині права власності на нього.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2014 року позов задоволено.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1/2 частину автомобіля CHEVROLET , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2525 га, що розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер 3220886203:03:003:0038, цільове призначення-для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 1/2 частину житлового будинку №9 з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_1 на: 1/2 частину автомобіля MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1/2 частину автомобіля CHEVROLET , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2525 га, що розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер 3220886203:03:003:0038, цільове призначення-для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 1/2 частину житлового будинку №9 з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким визнати за позивачкою право власності на ? автомобіля MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та на ? автомобіля CHEVROLET , 2004 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 , в решті відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що з 28.09. 1996 року по 20.12.2013 року ОСОБА_1та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час подружнього життя сторони придбали автомобіль L 200, серії НОМЕР_3, 2008 року випуску (а.с.9).,автомобіль , 2004 року випуску (а.с.10)., які згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстровані за ОСОБА_1

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 01.02.2008 року ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 за 1 590 750 грн. (а.с.24)

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.07.2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 передали у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2525 га, що розташована по АДРЕСА_2 кадастровий номер 3220886203:03:003:0038, цільове призначення-для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(а.с.25).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.07.2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 передали у власність , а ОСОБА_1 прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_2 з господарськими будівлями і спорудами за 221001 грн.. (а.с.26).

Згідно договору купівлі-продажу від 20.12.1996 року ОСОБА_7 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в рівних долях.(а.с.80).

Із свідоцтва про право на спадщину від 20.04.2005 року вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_8 є ОСОБА_1 Спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.81).

Згідно витягу № 30883925 про державну реєстрацію прав за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами , що знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с.85).

Відповідно до листа №06-05/1540 від 28.07.2014 року Управління держземагентства у Бориспільському районі Київської області за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка площею 0,2525га з кадастровим номером 3220886203:03:003:0038(а.с.125).

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них їх не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворого тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування , є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, ст.58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірне домоволодіння по АДРЕСА_2 було придбане не за кошти подружжя , а за кошти отримані відповідачем від продажу квартири АДРЕСА_1, і тому позивачка не має права на нього претендувати, були перевірені судом І інстанції і правильно визнано необґрунтованими.

Суд І інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що виникли між сторонами та застосував до них відповідні норми права.

З урахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними було придбане майно, яке підлягає поділу в рівних частинах з визнанням за кожним з них права власності.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: