Рішення № 41287995, 05.11.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2664/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Ясінський Л.Ю.

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Чорнобривець О.С., Потапенка В.І.

за участю секретаря: Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (далі - Банк) звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.02.2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір кредиту і забезпечення №40/2008 USD, за умовами якого Банк зобов'язався надати відповідачу грошові кошти в розмірі 28 000 доларів США на купівлю автомобіля. Банк умови Договору кредиту виконав, надав позичальнику кредит, що підтверджується заявою на видачу готівки №83 від 15.02.2008 року. Позивач зазначив, що додатком №1 до Договору кредиту узгоджено та встановлено графік повернення кредиту, кінцева дата повернення - 13.02.2015 року. Позивач зазначив, що позичальник за умовами Договору кредиту зобов'язався щомісяця частинами повертати кредит, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних, щомісяця сплачувати комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2% від залишку заборгованості за кредитом (комісія), однак позичальник порушив п. 1.2, п.1.3, п.3.5, п.4.5.2 Договору кредиту та не повертає кредит у строки, передбачені Договором кредиту.

Позивач зазначив, що внаслідок невиконання умов Договору кредиту у позичальника перед Банком станом на 31.05.2013 року виникла заборгованість в розмірі 742 261,56 грн. яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2014 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку із спливом строку звернення до суду з позовними вимогами.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних, як свідків , показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення заборгованості по договору кредиту і забезпечення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що між позивачем, Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк » правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» та відповідачем, ОСОБА_2 укладено договір кредиту і забезпечення №40/2008 USD, відповідно до якого банк надав останньому грошові кошти в сумі 28000 доларів США на придбання автомобіля, із строком повернення до 15 лютого 2015 року включно, з узгодженим та підписаним сторонами графіком погашення чергових платежів, щомісячно до 15 числа місяця, а відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі.

Суд першої інстанції зазначив, що Банком було виконано умови договору, в зв'язку з чим відповідачу було надано кредит, що підтверджується заявою на видачу готівки № 83 від 15.02.2008 року.

Суд першої інстанції зазначив, що в силу положень ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором кредиту і забезпечення, включаючи суму строкової заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за нарахованими процентами, простроченої заборгованості за комісією, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів, пені за несвоєчасну сплату комісії станом на 31.05.2013 року складає: 9320,56 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ складає - 742261,56 гривень.

Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 31.05.2013 року, останні оплати за договором кредиту № 40/2008 USD від 15.08.2008 року відповідачем були здійснені в липні 2008 року, а позивач звернувся у суд з позовом лише 06.09.2013 року.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В пункті 1 ч.2 ст.258 ЦК України зазначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а частиною 4 цієї ж статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що про порушення свого права позивачу було відомо з липня 2008 року( початок розрахунку заборгованості), а до суду позивач звернувся з позовом лише 06.09.2013 року, тобто майже через п'ять років. Заяви про поновлення строку позовної давності, пропущеного з поважних причин, від представника позивача не надходило, договір про збільшення позовної давності між сторонами не укладався.

Суд першої інстанції зазначив, що для даного виду вимог законом не передбачено спеціальної, більш тривалої, позовної давності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем було зроблено заяву про застосування позовної давності до вимог заявлених позивачем, то відповідно до викладеного у задоволенні позову необхідно відмовити.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції при винесені рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема судом неправильно застосована позовна давність при розгляді даної справи.

Колегія суддів перевірила доводи викладені в апеляційній скарзі і дійшла висновку, що зазначені доводи частково знайшли своє підтвердження.

Справа розглядалась у відсутності сторін відповідно до частини 2 статті 5 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається , що предметом судового розгляду є стягнення заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що заява про застосування строку позовної давності відповідачем подавалась у суд першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

У справі, яка переглядається, встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір кредиту і забезпечення №40/2008 USD, відповідно до якого банк надав останньому грошові кошти в сумі 28000 доларів США на придбання автомобіля, із строком повернення до 13 лютого 2015 року включно, з узгодженим та підписаним сторонами графіком погашення чергових платежів, щомісячно до 15 числа місяця, а відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі.

Згідно з п. 1.3 договору, позичальник повертає банку кредит у строки/ терміни, що визначені графіком (додаток №1 до цього договору) але не пізніше 13.02.2015 року.

Пунктом 3.5 договору визначено , що розрахунковим періодом для сплати процентів є період з першого по останнє число місяця, що передує місяцю сплати процентів. Позичальник щомісяця, до 15 числа сплачує проценти користування кредитом за рахунком Банку. Проценти нараховуються за весь період користування кредитом. Остаточний розрахунок за процентами проводиться одночасно з поверненням кредиту у строки,що зазначені у цьому договорі. Проценти нараховуються виходячи із умовної кількості днів у році 360 днів (іноземна валюта).

Пунктом 3.7 договору визначено , що позичальник повертає кредит шляхом внесення готівки через касу банку / переказу коштів позичковий рахунок із спливом строку, що встановлений п.1.3 цього договору та графіком повернення кредиту.

Крім того, сторони передбачили у кредитному договорі (ст. 5) відповідальність позичальника за порушення зобов'язань , зокрема за несвоєчасне повернення кредиту /частини кредиту та /або несвоєчасну сплату процентів позивач сплачує банку пеню у розмірі 0.2 % від суми боргу за кожний день прострочення За несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування (п.4.5 договору) позичальник повертає банку пеню у розмірі 0.2% від суми боргу за кожний день прострочення.

Також сторони передбачили у кредитному договорі (ст..7) що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку користування кредитом та належного виконання сторонами цього договору.

Пунктом 7.4. зазначено, що підписанням цього договору між банком і позичальником укладено договір про встановлення позовної давності за цим договором або у зв'язку з його виконанням тривалістю у 3 (три) роки у тому числі і до вимог про стягнення неустойки.

Вбачається , що рішенням яке оскаржується, відмовлено у задоволені позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності .

Проте з такими висновками суду погодитись неможливо, тому що висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили, як строк дії договору так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 13.02. 2015 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, відповідач перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення щомісячних платежів та сплати процентів за користування кредитом в липні 2008 року , у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся 06.09.2013 року включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 15 числа місяця, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У зв'язку з наведеним, висновок суду першої інстанції про початок перебігу позовної давності з липня 2008року , моменту з якого позивачу стало відомо про порушене право, а від так і відповідно у відмові у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що аналогічні положення містяться у п. 3. 7 кредитного договору, відповідно до якого банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або кредиту разом із розрахованими процентами у разі, зокрема, затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (у справі, що переглядається -13.02. 2015 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Аналізуючи доводи викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норми ч. 2 ст. 258 ЦК при визначенні спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), колегія суддів виходять з такого.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність , встановлена законом , може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксований у одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного , електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною(сторонами).

Пунктом 7.4 договору кредиту , передбачено , що підписанням цього договору між банком і позичальником укладено договір про встановлення позовної давності за цим договором або у зв'язку з його виконанням тривалістю 3(три) років у тому числі і до вимог про стягнення неустойки, що відповідає вимогам ч.1 статті 259 ЦК України і свідчить про дотримання банком строків позовної давності.

Виходячи з викладеного колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах строків позовної давності з 06.09.2010 року по 06.09.2013 року.

З розрахунку уточненої простроченої заборгованості відповідача перед банком, за договором кредиту від 15.02.2008 року наданого банком станом на 06.09.2013 року, вбачається, що загальна заборгованість за договором кредиту становить 710564.81 грн. із них:

- строкова заборгованість за кредитом становить 8105.28 дол. США що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ складає - 64785.50 грн.

- прострочена заборгованість за кредитом становить 18679.26 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ складає 149303.33 грн.

- строкова заборгованість за нарахованими процентами становить 96.6 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ складає 772.12 грн.

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами становить 11593.28 дол. США , що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ складає 92665.09 грн.

- прострочена заборгованість за нарахованою щомісячною комісією за кредитне обслуговування становить 8740.81 грн.

- пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості з 06.09.2010 року по 06.09.2013 року становить 26651.44 дол. США , що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ становить 213024.96 грн.

- пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 06.09.2019 року по 06.09.2013 року становить 20281.89 дол. США , що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ складає 162113.15 грн.

- пеня за несвоєчасну сплату нарахованої щомісячної комісії за період з 06.09.2010 року по 06.09.2013 року становить 19159грн.

Розрахунок заборгованості за договором кредиту наданий позивачем, відповідачем не оспорювався ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення строкової заборгованості за кредитом у розмірі 64785.50 грн., простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 149303.33грн., строкової заборгованості за нарахованими процентами 772.12грн.., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 92665.09 грн., простроченої заборгованості за нарахованою щомісячною комісією за кредитне обслуговування у розмірі 8740.81 грн. .

В частині стягнення пені за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості , пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів , пені за несвоєчасну сплату нарахованої щомісячної комісії колегія суддів дійшла висновку про зменшення пені відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків .

Пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості за період з 06.09.2010 року по 06.09.2013 року зменшується до розміру 149303 грн., пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 06.09.2010р. по 06.09.2013 р. зменшується до 92665 грн., пеня за несвоєчасну оплату нарахованої щомісячної комісії за період з 06.09.2010р. по 06.09.2013 р. зменшується до 8740 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Встановлені обставини є підставою, відповідно до ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Керуючись ст. 303-304, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» - задовольнити частково.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту і забезпечення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь «Комерційний банк «Експобанк» код ЄДРПОУ 09322299, заборгованість за договором кредиту і забезпечення № 40/2008 USD від 15.02.2008 року яка складається:

- строкова заборгованість за кредитом у розмірі 8105.28 дол. США,що еквівалентно - 64785.50 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2013 року

- прострочена заборгованість за кредитом 18697.26 дол. США, що еквівалентно - 149303.33 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2013 року.

- строкова заборгованість за нарахованими процентами 96.6 дол. США, що еквівалентно - 772.12 грн. грн. за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2013 року.

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами 11593.28 дол. США. що еквівалентно - 92665.09 грн. грн. за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2013 року.

- прострочена заборгованість за нарахованою щомісячною комісією за кредитне обслуговування у розмірі 8740.81 грн.

- пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості з 06.09.2010 р. по 06.09.2013 р. у розмірі - 149303 грн.

- пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 06.09.2010 р. по 06.09.2013 р. у розмірі - 92665 грн.

- пеня за несвоєчасну сплату нарахованої щомісячної комісії за період з 06.09.2010 р. по 06.09.2013 р. у розмірі - 8740 грн.

Всього стягненню підлягає 566974( п'ятсот шістдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят чотири )грн.. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_2( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь «Комерційний банк «Експобанк» код ЄДРПОУ 09322299, судові витрати понесені позивачем по справі в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: