Ухвала суду № 41287722, 05.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2156/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2141/2014

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Лицур І.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на лікування неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3906 грн. понесених нею додаткових витрат на лікування їх неповнолітніх дочок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також 243,60 грн. сплаченого нею судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що в порушення ст. 185 СК України суд при визначенні розміру понесених позивачкою додаткових витрат на лікування їхніх дітей не врахував його матеріальне становище, а зокрема те, що з нього на користь позивачки уже стягуються аліменти на утримання дітей по 500 грн. щомісячно на кожну дитину. Розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення, суд надав перевагу доводам позивачки та не взяв до уваги його пояснення з приводу того, що на даний час постійних і стабільних доходів він не має, проживає на тимчасові заробітки, розмір яких не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дітей та одночасно сплачувати додаткові витрати, понесені позивачкою на лікування дітей.

Апелянт зазначає, що не оспорює загальний розмір вищевказаних додаткових витрат, однак вважає, що такі витрати батьки повинні нести порівну.

З наведених мотивів просить рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з нього на користь ОСОБА_3 понесені нею додаткові витрати на лікування їхніх дітей в розмірі 1953 грн.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надіслала суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розгляд справи за відсутності позивачки.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 22.11.2003 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвали 25.06.2014 року. Від шлюбу мають трьох дочок: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, які є неповнолітніми та проживають з позивачкою. Відповідач сплачує на користь позивачки аліменти на утримання їхніх неповнолітніх дітей в розмірі по 500 грн. щомісячно на кожну дитину.

Судом також встановлено, що позивачкою понесено додаткові витрати на лікування дочок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що викликані особливими обставинами - їх хворобою.

Так, згідно виписки з історії хвороби №13695/13, виданої Івано-Франківською обласною дитячою лікарнею (а.с. 35), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, хворіє на міопію слабого ступеня обох очей та з 06.12.2013 року по 16.12.2013 року проходила стаціонарне лікування в офтальмологічному відділенні даного закладу. Їй рекомендована, зокрема, окулярна корекція.

Відповідно до рекомендаційного листка офтальмологічного дитячого спеціалізованого лікувально-діагностичного кабінету «Візус-кідс» (а.с. 39) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, пройшла курс апаратного лікування з 09.06.2014 року по 19.06.2014 року.

Той факт, що позивачка в грудні 2013 року та в червні 2014 року витратила на діагностику та лікування дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, кошти на загальну суму 1878 грн. підтверджується касовими чеками, виданими аптечними закладами та квитанцією ТзОВ «Ескулап-ІФ» (а.с. 30-34, 36-37, 39).

Згідно виписки з історії хвороби №1189, виданої Долинською дитячою лікарнею (а.с. 22), ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходилася на стаціонарному лікуванні в даному закладі з 16.06.2014 року по 01.07.2014 року з діагнозом: гострий ринофарингобронхіт, гострий двобічний туботит.

Відповідно до виписки з історії хвороби №8017/14, що видана Івано-Франківською ОДКЛ (а.с. 28-29) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходилася на лікуванні в нефрологічному відділенні даного закладу в період з 22.07.2014 року по 01.08.2014 року з діагнозом: гострий пієлонефрит, активна фаза, без порушення функції нирок.

Згідно наданих позивачкою чеків, товарно-касових та фіскальних чеків (а.с. 12-21, 23-26) остання витратила на лікування дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з червень-липень 2014 року 2028 грн. на медичні послуги та медпрепарати.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що діти часто хворіють, проживають з позивачкою, яка одна, крім заявлених матеріальних витрат, понесла також транспортні витрати на доставку дітей до лікувальних закладів, їх харчування там, а також щоденно зазнає душевних страждань у зв'язку з хворобою дітей. При цьому суд враховував, що відповідач та його представник не надали жодних доказів на підтвердження обставин, які б спростовували висновок суду про необхідність покладення на відповідача в повному обсязі відшкодування понесених позивачкою додаткових витрат у зв'язку з лікуванням неповнолітніх дітей.

Такий висновок суду є правильним, відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Частинами 2 і 3 ст. 150 СК України встановлено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

В силу дії ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, за змістом наведеної статті той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дав оцінку наявним в матеріалах справи доказам понесення ОСОБА_3 витрат на лікування дочок ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що в даному випадку є особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, та вірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при визначенні розміру понесених позивачкою додаткових витрат на лікування їхніх дітей не врахував, що з нього на користь позивачки уже стягуються аліменти на утримання дітей по 500 грн. щомісячно на кожну дитину, не заслуговують на увагу, так як участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не мають правового значення для вирішення справи та були предметом дослідження суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, порушення норм матеріального та процесуального права судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Проскурніцький П.І.