Ухвала суду № 412849, 19.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2006№5-81/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

Степашка О.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників позивача: Демченко І.В., відповідача: КрошкиВ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від01.07.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від27.09.2005 №18/163

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецтрансгаз»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ТОВ«Запоріжспецтрансгаз») звернувся до суду із позовними вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від01.07.2005, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від27.09.2005, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від18.03.2005 №0000202301/0/944. Судові витрати по сплаті витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі118грн. покладено на відповідача.

Відповідач (даліДПІ) звернувся із касаційною скаргою, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним судами норм матеріального права, а саме пп.8.14 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де відображаю що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання невиробничих фондів, оскільки на момент перевірки нежитлове приміщення у господарській діяльності підприємства не використовувалась. Скаржник вважає свої дії щодо донарахування податкового зобовязання правомірними, оскільки у ході перевірки встановлено, що у ТОВ були відсутні документи: дозвіл пожежної охорони, санітарної служби, довідка статистики про присвоєння коду діяльності та інші…, і просить судові рішення скасувати, винести рішення, яким в позові відмовити.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що придбані бази відпочинку та готель відноситься до основних засобів, що використовуються у власній господарській діяльності. Посилання ж на довідку статистики, як підставу відмови в позові є неправомірним, оскільки, заповнення облікової картки передбачає включення до шести видів діяльності відповідно до Інструкції і відповідно не може встановлювати обмеженні видів діяльності. А щодо дозволів відповідних служб, Позивач зазначив, що отримання таких дозволів передбачено перед початком сезону та після реконструкції будівлі, тому враховуючи все зазначене просить судові рішення залишити без змін, скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України від22.05.1997 №283 «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно пп.5.2.1 ст.5 цього Закону - до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.8 цієї статті.

А в силу пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній по 31.03.2005, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Як встановлено судами - ДПІ було проведено документальну перевірку ТОВ з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період листопад - грудень 2004року, за наслідками якої складено Акт від15.03.2005 №805/23-320/30546153, яким встановлено порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ) в результаті чого ТОВ зменшено від'ємне значення з ПДВ: в листопаді 2004року на 276429,03грн.; в грудні 2004року на 301717,75грн.

Підставою таких нарахувань стало віднесенням ТОВ до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з купівлі-продажу об'єкта капітального будівництва, бази відпочинку «Вогник», основних засобів (договір №93/117 від29.09.2004, договір купівлі - продажу бази відпочинку «Вогник» від28.10.2004) в сумі 276429,03грн. по податковій накладній №2004-10704 від28.10.2004 сума ПДВ- 38553,80грн.; №2004-10702 від01.10.2004 сума ПДВ -114626,27грн., №2004-10703 від25.10.2004 сума ПДВ 123248,96грн. та купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності (готель) - договір№117 від22.11.2004, згідно податкової накладної №263 від23.11.2004, сума ПДВ 301717,75грн.

ДПІ послалось на довідку Запорізького обласного управління статистики України від19.11.2001 №24/8040, в якій не зазначено, що ТОВ здійснює надання платних послуг у сфері відпочинку. ДПІ також вказало на відсутність дозволів санітарної служби, пожежної охорони, інформації про нарахування амортизації, довідки статистики про присвоєння коду діяльності.

Встановивши та дослідивши фактичні обставини справи, як то віднесення сум ПДВ, оформлених у зв'язку із придбанням за угодами майна бази відпочинку «Вогник» та об'єкту приватизації, та включення у податковий кредит, суд першої інстанції, посилаючись на норми Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», задовольнив позов. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції як таке, що відповідає матеріалам справи, фактичним обставинам справи та чинному законодавству, також дійшов висновку, що вимоги Позивача є правомірні, оскільки обставини, на які посилається ДПІ - відсутність в довідці органу статистики відповідних видів діяльності, відсутність дозволу пожежної охорони, санітарної служби, не можуть бути належними доказами придбавання основних фондів в невиробничих цілях, оскільки такі дозволи ТОВ повинен отримати до введення об'єктів в експлуатацію, а перелік кола напрямків господарської діяльності ТОВ, зазначений в довідці статистики, має довідковий характер та не може встановлювати обмеження, оскільки облікова картка ТОВ заповнена згідно наказу Державного комітету статистики від23.05.0203 №156 та Інструкцією з заповнення облікової картки - до шести найменувань напрямків).

Із зазначеним висновком суду першої та другої інстанції, що Позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з купівлі-продажу об'єкта капітального будівництва та бази відпочинку, суд касаційної інстанції погоджується. Відповідно доводи Скаржника, які базуються на довідці статистики, та дозволах відповідних органів, є помилкові і не відповідають законодавству, що регулює дані правовідносини. При цьому судами вірно встановлено, що договори купівлі-продажу чітко вказують про неможливість перепрофілювання викуплених обєктів, що підтверджує використання останніх в господарській діяльності.

З огляду на вищенаведене, враховуючи ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суди першої та другої інстанцій правильно встановили та визнали доведеними обставини справи, дослідили докази та ухвалили рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судові рішення не підлягають скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від01.07.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від27.09.2005 по справі№18/163 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Карась

Судді: О.І.Степашко

Н.Є.Маринчак

Є.А.Усенко

Т.М.Шипуліна