Ухвала суду № 41282028, 05.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 876/5950/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 15 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих коштів, -

в с т а н о в и в :

28 жовтня 2009 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просив (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, том I, а.с.74-75) визнати протиправними дії відповідача в частині недонарахування та недоплати коштів на компенсацію 50 % вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України; стягнути з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради недоотриману суму коштів в розмірі 3115,01 грн. компенсацію 50 % вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України згідно з п.14 ст. 20 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 15 травня 2014 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, позовні вимоги ОСОБА_1 за період з жовтня 2006 року по 28 жовтня 2008 року відповідно до ст.100 КАС України залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 15 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в частині недорахування та недоплати ОСОБА_1 коштів на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України за період з 28 жовтня 2008 року по вересень 2009 року. Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої суми на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України згідно з п.14 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28 жовтня 2008 року по вересень 2009 року, з врахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідно до п.14 ст.20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» однією з компенсацій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до І категорії є забезпечення компенсацією вартості продуктів харчування (50%) за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України. Відповідно до п.2 Постанови КМУ «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 21 травня 1992 року № 258 Міністерству праці та соціальної політики України надано право визначати виходячи із розроблених Міністерством охорони здоров'я фізіологічних (медичних) норм харчування і середніх цін на продукти харчування, що склалися у регіоні, розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування, встановлені Законом для громадян, віднесених до категорії 1 і 2. Фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться в межах коштів, передбачених Законами України про Державний бюджет на відповідні роки, тобто виконання Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повністю залежить від фінансування ресурсів доходної частини Державного бюджету. Збільшення розміру допомоги можливе за умови суттєвого збільшення фінансування з Державного бюджету та внесення змін до інших нормативно-правових актів, згідно з якими провадиться виплата даної допомоги, тобто призначення та виплата компенсації вартості продуктів харчування здійснюється виключно за кошти Державного бюджету. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№К-25958/14 від 26.09.2014 р.). Тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач- Смеричинський В.Б. є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІІ групи та відноситься до I категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А 072551, довідкою МСЕК серії ЛВА - 1 № 035440.

Позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, I категорії отримував компенсацію 50 % вартості продуктів харчування до 2006 року відповідно до Постанови КМУ від 21 травня 1992 року №258, зокрема, Львівська ОДА кожного місяця визначала суму, яка повинна бути виплачена інваліду на продукти харчування.

20 вересня 2005 року прийнята Постанова КМУ «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №936, згідно з п.9 якої, сума коштів на забезпечення продуктами харчування, встановлюється облдержадміністраціями, а з 2007 року - Міністерством праці та соціальної політики (Постанова КМУ від 14 лютого 2007 року №211.)

Згідно з даними Державного комітету статистики (Головного управління статистики у Львівській області) про середні споживчі ціни на продовольчі товари у торгівельній мережі Львівської області, позивачем на підставі Додатку №4 до Постанови КМУ №252 від 21 травня 1992 року проведено розрахунок, з якого вбачається наявна різниця у виплаченій компенсації 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача - ОСОБА_1, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є право на часткову компенсацію вартості продуктів, що є визначальним для вирішення вказаного спору, а вихідним критерієм обрахунку спірних виплат виступає компенсація у розмірі 50 % вартості продуктів харчування (п.14 ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Згідно з п.14 ст.20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії передбачено гарантоване державою забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Вказаним особам компенсується 50 % вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України.

Відповідно до п.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 936 від 20 вересня 2005 року "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чиннійна момент виникнення спірних правовідносин) Мінпраці в десятиденний строк після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з розроблених МОЗ фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року № 258 (ЗП України, 1992р., № 10, ст.236), і даних Держстату щодо середніх цін на продукти харчування, що склалися в регіонах за попередні три місяці, визначає в розрізі Автономної Республіки Крим, областей, мм.Києва та Севастополя розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до Закону для громадян, віднесених до категорій 1 і 2.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 06 лютого 2008 року №29 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2008 рік" встановлено розмір компенсації вартості продуктів харчування з січня 2008 року, яка для першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Львівській області складає 260 грн.

Також Наказом Міністерства соціальної політики України від 02 лютого 2009 року №35 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2009 рік" встановлено розмір компенсації вартості продуктів харчування з січня 2009 року, яка для першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Львівській області складає 269 грн.

Разом з тим, наведений розмір компенсації розрахований без врахування даних органів статистики про середні споживчі ціни на продовольчі товари у торгівельній мережі Львівської області за відповідний період, а тому останні підлягають відповідному перерахунку.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої суми на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України згідно з п.14 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 28 жовтня 2008 року по вересень 2009 року.

Доводи апелянта в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Покликання апелянта на те, що він не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться виключно з Державного бюджету України, є безпідставними, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані з частковою компенсацією вартості продуктів згідно з п.14 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може бути підставою для невиконання положень вказаного Закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати спірних виплат.

Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі "Кечко проти України" зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Крім того, ухвалою від 09 вересня 2014 року апелянту було встановлено строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до моменту розгляду справи апеляційним судом, а тому такий у відповідності до ст.94 КАС України необхідно стягнути при прийнятті судового рішення з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м.Львова від 15 травня 2014 року у справі №2а-24/10 - без змін.

Стягнути з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 36 грн. 54 коп. за реквізитами: одержувач -Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги, код - 34668371.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик