Постанова № 41282023, 05.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 876/12249/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Закарпатського обласного військового комісаріату на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

01 липня 2013 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Закарпатського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за речове майно, зобов'язати відповідача виплатити 5878,72 грн. грошової компенсації за речове майно з врахуванням індексу інфляції, встановленого чинним законодавством.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2013 року позов задоволено частково. Зобов'язано Закарпатський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 5878,72 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень сідесят дві копійки) грошової компенсації за речове майно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що положення п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновило свою редакцію лише після прийняття Конституційним судом України Рішення від 22.05.2008р. №10рп/2008 і регулює порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі. Положення п.2 ст.9-1 вказаного Закону не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№К-38/14від 02.01.2014 р.). Тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував на військовій службі в Збройних Силах України.

Наказом №11-ПМ від 22 квітня 2013 року т.в.о. командувача Західного оперативного командування відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за п. «д» ч.6 (через сімейні обставини або з інших поважних причин) прапорщика ОСОБА_1, відповідального виконавця Рахівського районного військового комісаріату Закарпатської області (а.с.9).

З 30 травня 2013 року позивач виключений із списків особового складу військового комісаріату, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік у Рахівський районний військовий комісаріат відповідно до наказу військового комісара Рахівського районного військового комісаріату Закарпатської області №61 від 30 травня 2013 року (а.с.10).

Під час проходження ОСОБА_1 військової служби всі грошові та компенсаційні розрахунки здійснював Закарпатський обласний військовий комісаріат.

Згідно з довідкою №2011 від 06 червня 3013 року заборгованість речового майна, що підлягало видачі прапорщику ОСОБА_1 на момент звільнення становило 5878,72 грн. (а.с.5).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за речове майно відповідно до вимог ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року N 1444.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

Дію ч.2 ст. 9 вказаного Закону призупинено Законом України №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (набув чинності з 11 березня 2000 року).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року №328-V ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено ст.9-1, якою передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (абз.1 п.2), порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України (абз.2 п.2).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 №489-V дію п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено на 2007 рік, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI ст.9-1 цього Закону виключено (п.п.3 п.67 р.II Закону №107-VI).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 п.п.3 п.67 р. II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнився з військової служби 22 квітня 2013 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України.

Таким чином, на момент відмови позивачу у виплаті коштів замість речового майна були чинні приписи ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що на момент звернення ОСОБА_1 для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а п. 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова 04 грудня 2012 року спрва №21-345а12, постанова від 18 червня 2013 року справа №21-191а13, постанова від 22 жовтня 2013 року справа № 21-286а13), що в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Крім того, ухвалою від 10 жовтня 2013 року було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги, а тому такий у відповідності до ст.94 КАС України необхідно стягнути при прийнятті судового рішення з Закарпатського обласного військового комісаріату.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного військового комісаріату задовольнити.

Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2013 року № 305/1350/13-а, 2-а/305/29/13 - скасувати, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 57 грн. 35 коп. за реквізитами: одержувач -Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги, код - 34668371.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик