Постанова № 41281997, 09.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 жовтня 2014 р. № 820/13864/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліної К.В.

за участю:

представника позивача - Зверєвої К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева" до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про накладення штрафу від 03.07.2014 року, що винесена в ході виконавчого провадження №43719199.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 03.07.2014 року в ході виконавчого провадження № 43719199 на підприємство позивача цілком безпідставно накладено штраф у розмірі 680, 0 грн., а відтак дана постанова підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст.ст.33-35 КАС України, правом надати письмові заперечення не скористався.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Правовідносини з приводу розгляду адміністративним судом справ, предметом яких є рішення, дії, бездіяльність державної виконавчої служби унормовані ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За матеріалами справи судом встановлено, що на примусовому виконанні в Комінтернівському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходиться наказ № 922/3822/13, виданий 01.11.2013р. Господарським судом Харківської області, про зобов'язання ДП "Завод ім. В.О. Малишева" звільнити нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальною площею 17323, 2 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 (а.с. 29 - 90).

16.06.2014 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ відкрито виконавче провадження №43719199 на підставі вказаного вище наказу №922/3822/13 (а.с. 31) та зобов'язано боржника - ДП "Завод ім. В.О. Малишева", добровільно виконати виконавчий документ в 7 - денний строк з дня винесення постанови (а.с. 31).

Отримавши копію постанови про відкриття провадження від 16.06.2014 року, підприємство - боржник звернулось до начальника Комінтернівського ВДВС ХМУЮ із заявою (вх. № 2712/14-15), в якій, посилаючись на ст. ст. 35, 36 Закону України "Про виконавче провадження", просило відкласти провадження виконавчий дій та звернутись до суду із заявою про відстрочку виконання рішення. В обґрунтування заяви вказано, що враховуючи площу будівлі, та те, що в нежитловій будівлі знаходиться "Центральна заводська лабораторія" виконання рішення суду потребує значно більшого часу, ніж зазначено в постанові державного виконавця від 16.06.2014 року (а.с. 32).

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, 02.07.2014 року державним виконавцем був складений акт за формою 30 у присутності представника ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та представника стягувача - ТОВ "Еко - Комуненерго" (а.с. 40. 46), відповідно до яких нежитлова будівля літ "Р/1-7", загальною площею 17323, 2 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, не звільнена.

03.07.2014 року постановою державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ за невиконання законних вимог державного виконавця та не звільнення у встановлений строк будівлі за рішенням суду на підприємство - боржника (ДП "Завод імені В.О. Малишева") накладено штраф у розмірі 680,00 грн. (а.с. 10).

Перевіряючи відповідність закону спірного рішення суб'єкта владних повноважень, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.

За правилами статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Отже, для прийняття рішення про накладення штрафу державному виконавцю необхідно встановити наступні факти: по-перше - факт невиконання рішення суду, по-друге - факт того, що це рішення не виконано боржником з причин, які не є поважними.

Як вбачається з акту державного виконавця від 02.07.2014 року та постанови про накладення штрафу, державний виконавець лише констатує, що боржником рішення суду не виконане. Проте, державний виконавець жодним чином не пояснює той факт, що причини не повного виконання боржником наказу Господарського суду Харківської області від 01.11.2013 року є поважними, що підтверджується висновком компетентної комісії щодо можливості переміщення центральної лабораторії із збереженням нежитлової будівлі літ. "Р/1-7" та наявного в ній обладнання у стані, придатному для подальшої експлуатації за своїм призначенням.

У згаданому висновку вказується на те, що перебазування обладнання лабораторії, яка розташована в будівлі, котру боржник зобов'язаний звільнити за рішенням суду, приведе до руйнування будівлі, а також, затрати на відновлення діяльності складуть 73 млн. грн. та на період перебазування лабораторії буде призупинена діяльність підприємства (а.с. 87-88).

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про накладення штрафу від 03.07.2014 р., яка винесена в ході виконавчого провадження №43719199, підлягає скасуванню, як така, що винесена незаконно.

Суд вважає, що позивачем було вжито всіх необхідних дій для виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.11.2013 року, а невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк обумовлено поважними причинами.

Приймаючи до уваги вище наведене, беручи до уваги той факт, що відповідачем не доведено суду, що він діяв правомірно, приймаючи спірну постанову, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163, ст.254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати Постанову Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про накладення штрафу від 03.07.2014 р., що винесена в ході виконавчого провадження №43719199.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 14 жовтня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.