Ухвала суду № 41281955, 21.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р. Справа № 876/14476/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,

за участю секретаря Коцур В. К.

представника позивача Іванейко Я. Я.

представника відповідача Мельницька Г. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 813/7200/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2013 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулася з адміністративним позовом до Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, яким просила стягнути з відповідача в дохід державного бюджету 747051 грн з банківських рахунків відповідача.

Позов мотивує тим, що у відповідача виник податковий борг в сумі 747051 грн, який в добровільному порядку ним не сплачено.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року позов задоволено.

Стягнено в дохід Державного бюджету України з рахунків у банках боржника Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова борг в розмірі 747051 грн.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачем не дотримано процедури примусового стягнення коштів та не дотримано строк звернення до суду.

Представник позивача в судовому надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів виникла у відповідача з самостійно задекларованих сум у поданих податкових деклараціях, а саме: № 9007967496 від 19 лютого 2013 року - 68101 грн; № 9014826762 від 19 березня 2013 року - 51544 грн; №9021992396 від 19 квітня 2013 року - 85188 грн; №9028388891 від 17 травня 2013 року - 64589 грн; №9036652584 від 20 червня 2013 року - 80338 грн; №9043845821 від 19 липня 2013 року - 82041 грн. Загальна сума заборгованості по сплаті податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, включно з штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням № 0004051520/8873 від 12 квітня 2013 року становить 427801 грн.

Також за відповідачем числиться борг зі сплати податку з доходів найманих працівників на суму 319250 грн, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 000851720/1387 від 6 серпня 2013 року.

Це податкове повідомлення-рішення відповідачем отримане 6 серпня 2013 року та не оскаржувалося, а відтак сума податкового боргу є узгодженою.

Позивачем направлялись відповідачу податкові вимоги форми "Ю" №1/381 від 12 травня 2010 року, №2/536 від 9 липня 2010 року.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України до обов'язків платника податку належить сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 102.4 пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України податковий борг, що виник у зв'язку із відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податного боргу.

Щодо тверджень апелянта про пропуск позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення боргу, то такий є беззмістовним.

Зокрема твердження відповідача, що частина боргу виникла в період коли діяв піврічний строк для стягнення податкового боргу не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи. Такий процесуальний строк діяв з 30 липня 2010 року до 31 грудня 2010 року, а з матеріалів справи зрозуміло, що податковий борг виник у попередні періоди.

Відтак, оскільки сума вказаного податкового боргу є узгодженою, податковим органом вчинено усі, передбачені законом дії для стягнення цього боргу, а відповідачем не наведено причин, які б унеможливили таке стягнення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 747051 грн з банківських рахунків відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 813/7200/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Улицький В. З.

Гулид Р. М.

Повний текст ухвали складено 24 жовтня 2014 року