Постанова № 41281096, 10.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа № 922/1320/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Рябініна С.В. (довіреність № 55 від 16 червня 2014 року),

першого відповідача - Осьмухіна С.А. (довіреність № 1 від 14 квітня 2014 року), Хоменка О.О. (довіреність № 1 від 14 квітня 2014 року),

другого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 3084 Х\1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року у справі № 922/1320/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрснабзбут-3", м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал", м. Харків

про стягнення 35 695 086,40 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрснабзбут-3", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків

про припинення зобов'язання

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківського області від 15 вересня 2014 року по справі № 922/1320/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., суддя Лаврова Л.С., суддя Денисюк Т.С.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБЗБУТ-3" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" заборгованість за договором №02/1-25К-55 від 31.07.2012 р. у розмірі 1 510 702,84 грн. В частині стягнення з відповідача 34 184 383,56 грн. відмовлено.

В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал" відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Визнано припиненими зобов'язання за договором №02/-25К-55 невідновлювальної лінії в національній валюті України від 31.07.2012 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБЗБУТ-3", на суму 34 184 383,56 грн.

Позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку "Меркурій", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов позивача на суму 35696086,40 грн. задовольнити у повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково припинив зобов'язання за Договором №02/1-25К-55 від 31.07.2012 р. на підставі статті 606 Цивільного кодексу України, так як в даному випадку поєднання боржника і кредитора в одній особі не відбулось, оскільки на думку позивача, таке поєднання можливе лише за умови, якщо в одному і тому ж зобов'язанні (правовідношенні) одна і та ж особа виступає і кредитором, і боржником.

Крім того, на думку позивача за первісним позовом, судом першої інстанції не повно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, місцевим господарським судом не звернуто до уваги на те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є пріоритетним з питань ліквідації банків, яким передбачена черговість задоволення вимог кредиторів банку, а припинення зобов'язання шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі порушує таку черговість.

15 жовтня 2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від першого відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБЗБУТ-3", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з дотримання норм як матеріального так і процесуального права, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. 9031). Перший відповідач за первісним позовом зазначив, зокрема, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та надано їм належну правову оцінку.

У призначене судове засідання другий відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с.148). Відзив на апеляційну скаргу не надав.

У зв'язку з відсутністю представника другого відповідача за первісним позовом, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив про поважність причин неявки, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників позивача та першого відповідача за первісним позовом, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статей 509, 526, 606, 610 Цивільного Кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» частково задовольнив первісні позовні вимоги та задовольнив зустрічну позовну заяву про припинення зобов'язання.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 31.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБЗБУТ-3" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" укладений договір невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К-55 (Кредитний договір) (т.1 а.с.9-11).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 цього Договору, відповідач (кредитор) надав позивачу (позичальнику) кредитні кошти за рахунок кредитної лінії, ліміт якої встановлено в розмірі 23 672 000,00 грн.

Пунктом 1.3 Кредитного договору № 02/1-25К-55 передбачено, що розмір процентів за користування кредитом встановлено в розмірі 20,5% річних.

В пункті 1.4 Кредитного договору зазначено, що кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитною лінією - 07 грудня 2012 року.

В пункті 3.3 Кредитного договору сторони обумовили, що кредитор має право самостійно зараховувати кошти, що направляються позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черги.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, Кредитор - ПАТ банк "Меркурій" перерахував Позичальнику - ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" кредитні кошти у розмірі 23 672 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 076 від 31.07.2012 р. (т. 1 а.с.12).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду, що встановлені договором. Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики. Розмір та порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, сплату процентів позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Проте, Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, що й послужило зверненню Позивача за первісним позовом з позовною заявою до господарського суду про стягнення з першого відповідача 35 695 086,40 грн., з яких : 23 672 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 6 829 462,05 грн. заборгованість за простроченими процентами, 234 352,80 грн. заборгованість за простроченою комісією, 4 318 042,85 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 53 793,94 грн. пеня за несвоєчасне погашення комісії, 587 434,76 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що Позичальник перерахував Кредитору за період з 01.10.2012 р. по 17.04.2013 р. проценти за користування кредитом на суму 2 051 126,23 грн. (т. 1 а.с. 26-28).

Таким чином, ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" є боржником кредитора - ПАТ Банк "Меркурій" на підставі договору № 02/1-25К-55 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 31.07.2012 р. на суму 33 643 960,17 грн. (35 695 086,40 грн. - 2 0510126,23 грн. = 33 643 960,17).

02.11.2011 р. між ТОВ "Компанія з управління активами "ФІНЕКС-КАПІТАЛ" (Інвестор) та ПАТ банк "МЕРКУРІЙ" (Банк) укладено договір № 12-15-07 про залучення коштів на умовах субординованого боргу у вигляді депозиту (Договір депозиту) (т. 1 а.с. 109-113, т. 2 а.с.14-17).

Підпунктом 1.1 Договору депозиту встановлено, що Інвестор передає, а Банк приймає кошти на умовах субординованого боргу у вигляді депозиту в розмірі

33000 000,00 грн.

Пунктом 1.3 Договору депозиту встановлено, що граничним терміном повернення Банком коштів Інвестору є 02.11.2022 р.

В пункті п. 1.4 Договору депозиту встановлено, що Інвестор не має права вимагати від Банку дострокового повернення коштів.

Підпунктом 1.5 Договору депозиту встановлено, що процентна ставка за користування коштами становить 10 відсотків річних.

02.11.2011 р. Інвестор перерахував Банку грошові кошти в розмірі 33 000 000,00 грн.

Отже, у ПАТ банк "МЕРКУРІЙ" на підставі договору № 12-15-07 від 02.11.2011 р. про залучення коштів на умовах субординованого боргу у вигляді депозиту виникло грошове зобов'язання перед ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал" зі сплати депозитних коштів в розмірі 33 000 000,00 грн. та сплати процентів, розмір яких становить 10 відсотків річних.

14.07.2014 р. між ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал" укладений договір відступлення права вимоги (Договір відступлення права вимоги) (т.1 а.с. 114-117, т. 2 а.с. 18-20).

Пунктом 1 Договору відступлення права вимоги встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим до договором, первісний кредитор - ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал" відступає новому кредитору - ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" право вимоги, належне первісному кредитору, а новий кредитор приймає від первісного кредитора право вимоги, належне первісному кредитору на підставі Дого вору депозиту № 12-15-07 від 02.11.2011 р., внаслідок чого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні (п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України) і новий кредитор стає кредитором за договором №12-15-07 про залучення коштів на умовах субординованого боргу у вигляді депозиту від 02.11.2011 р., який укладено між первісним кредитором та АТ Банком "МЕРКУРІЙ". В пункті 3 Договору відступлення права вимоги зазначено, що право вимоги, що відступається новому кредитору, виникає з договору №12-15-07 про залучення коштів на умовах субординованого боргу у вигляді депозиту від 02.11.11 р. строком по 02.11.2022 р. зі сплатою процентів у розмірі 10% річних: основна сума субординованого боргу 33000000,00грн.; заборгованість за нарахованими процентами 1 184 383,56 грн.

Загальна сума вимог, які виникли за основним договором на день укладання Договору про відступлення права вимоги становить: 34 184 383,56 грн. (п.4).

Отже, у боржника - ПАТ банк "МЕРКУРІЙ" на підставі Договору про відступлення права вимоги виникло грошове зобов'язання перед новим кредитором - ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" у розмірі 34 184 383,56 грн.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу зазначеної вище норми вбачається необхідність письмового повідомлення про заміну кредитора боржника. Боржник має знати, на користь кого він повинен виконати зобов'язання. Ризики неповідомлення боржника несе новий кредитор, а тому саме він має турбуватися про належне повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він може виконати зобов'язання старому кредитору, і таке виконання буде вважатися належним. І як будь-яке належне виконання, виконання зобов'язання на користь старого кредитора буде означати припинення зобов'язання для боржника (стаття 599 Цивільного кодексу України). Тобто новий кредитор буде не в праві вимагати від боржника виконання на свою користь.

Листом вих. № 11 від 16.07.2014 р. ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" повідомило ПАТ банк "МЕРКУРІЙ" про укладання Договору відступлення права вимоги від 14.07.2014 року (т.1 а.с. 118).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, що кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першої статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 606 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Основною умовою припинення зобов'язання за даною підставою є взаємна відповідність прав і обов'язків боржника і кредитора, за відсутністю якої зобов'язання не може бути припиненим.

Законодавство України не ототожнює поняття правочину та зобов'язання, зокрема, один правочин може містити в собі декілька зобов'язань; в розумінні статті 606 Цивільного Кодексу України припиняється саме зобов'язання, а не правочин, внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Таким чином, на підставі Кредитного договору ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" є боржником ПАТ банк "МЕРКУРІЙ", а на підставі Договору відступлення права вимоги ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" є кредитором ПАТ Банку "МЕРКУРІЙ".

Тобто, в правовідносинах, що виникли між позивачем та першим відповідачем, відбулося поєднання боржника і кредитора в грошовому зобов'язанні, у зв'язку з чим такі зобов'язання підлягають припиненню.

Таких висновків дійшов місцевий господарський суд, задовольняючи зустрічну позову заяву.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

У зв'язку з тим, що ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" набуло право вимоги до ПАТ Банку "МЕРКУРІЙ" на суму 34 184 383,56 грн. за Договором відступлення права вимоги, а його заборгованість перед ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" за Кредитним договором складає 35 695086,40 грн., що повністю не покриває розмір заборгованості першого відповідача перед позивачем, то господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення первісного позову на суму 1510702,84 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є пріоритетним з питань ліквідації банків, припинення грошового зобов'язання порушує черговість задоволення вимог кредиторів, то колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як свідчить із матеріалів справи, Національним Банком України прийнято Постанову НБУ № 340 від 10 червня 2014 року про відкликання банківської ліцензії ПАТ Банку «Меркурій». Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 47 від 12 червня 2014 року розпочато ліквідацію ПАТ Банк «Меркурій» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

ТОВ "УКРСНАБЗБУТ-3" надіслало уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Меркурій» заяву вих. № 7 від 16.07.2014 р. про включення до реєстру кредиторів по Договору № 12-15-07 про залучення коштів на умовах субординованого боргу у вигляді депозиту від 02.11.2011р. на суму 33 000 000,00 грн. основної суми субординованого боргу та 1 184 383,56грн. заборгованості по нарахованим процентам (т.1 а.с. 119).

Згідно з пунктом 12 частини 5 статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку, зокрема, визначає порядок складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05 липня 2012 року затверджено Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Це Положення розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , «Про банки і банківську діяльність» та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України. Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме: підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Дія цього Положення поширюється на всі банки, зареєстровані відповідно до законодавства України, у разі віднесення їх до категорії неплатоспроможних, крім Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Відповідно до пункту 4.30 глави 4 розділу V Положення, у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.

Фонд за потреби має право вимагати від уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу процедури ліквідації (п. 4.31).

Таким чином, судове рішення по цій справі про припинення зобов'язання шляхом поєднання в одній особі кредитора і боржника не призведе до порушення порядку задоволення вимог кредиторів або подвійного стягнення грошових коштів, оскільки є врегульований чинним законодавством порядок внесення Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку змін до реєстру акцептованих вимог кредитора.

До того ж, така правова позиція щодо можливості застосування статті 606 Цивільного кодексу України у процедурі ліквідації банку викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 22 лютого 2013 року по справам № 33/207 та № 33/206.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків господарського суду Харківської області, викладених у рішенні від 15 вересня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року у справі № 922/1320/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 10.11.2014 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Черленяк М.І.