Ухвала суду № 41280872, 30.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 р. Справа № 876/1224/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

представника особи, яка подала

(апеляційну скаргу) Чижевського М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року по справі №2а - 12984/11/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Зубра» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Зубра» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області і просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 02 листопада 2011 року №0000791702.

Позовні вимоги мотивовані тим, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Зубра» з питань обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та дотримання вимог податкового законодавства за період з 10 червня 2010 року по 30 червня 2011 року 18 жовтня 2011 року було складено акт №731/17 - 2/37103847, яким встановлено порушення позивачем п. п.1.15 ст. 1, п. 7.1 ст. 7, п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п.п. 19.2 -«а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не утримано та не перераховано в дохід бюджету податок з доходу фізичних осіб за 2010 рік в сумі 27 971 гривню 85 коп.. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним та необґрунтованим, а також прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 02 вересня 2011 року №000791702.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що перевіркою встановлено, що протягом 2010 року засновниками ТзОВ «Аграрна компанія «Зубра» ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до статутного фонду ТзОВ «Аграрна компанія «Зубра» було внесено внески до статутного фонду підприємства на загальну суму 800 000 гривень, в тому числі грошовими коштами - в сумі 613 521 гривню, майном - на суму 186 479 гривень. Таким чином, об'єкт оподаткування податку з доходу фізичних осіб за 2010 рік становить 186 479 гривень. Позивачем, як податковим агентом, в жовтні 2010 року не утримано і не сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 27971 гривня 85 коп.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Державну податкову інспекцію у Дрогобицькому районі Львівської області на Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) підтримав обставини, викладені на обґрунтування доводів апеляційної скарги і вважає, що постанова суду першої інстанції із зазначених підстав підлягає скасуванню, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Позивач в судове засідання представника не направив, хоча позивач належним чином та у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце судового засідання у справі.

Також, від позивача відсутнє клопотання про розгляд справи за участі його представника.

Вищевикладені обставини у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджають розгляду справи в судовому засіданні за відсутності вказаних осіб.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що внесення до статутного фонду товариства майно засновниками товариства внесків в розмірі 186 479 гривень не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки ТзОВ «Аграрна Компанія «Зубра» не виступає податковим агентом, а відповідно майно, внесене до статутного фонду товариства, не є доходом.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - ТзОВ «Аграрна компанія «Зубра» зареєстроване 10 червня 2010 року виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області. Згідно Статуту ТзОВ «Аграрна компанія «Зубра» (в редакції від 10 червня 2010 року) статутний фонд товариства становив 1 000 гривень.

Протоколом №2 зборів засновників ТзОВ «Аграрна компанія «Зубра» від 06 вересня 2010 року внесено зміни до Статуту товариства та затверджено нову редакцію, відповідно до якої статутний фонд товариства збільшено до 800 000 гривень.

Протягом 2010 року засновниками ТзОВ «Аграрна Компанія «Зубра»: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до статутного фонду було зроблено внески до статутного фонду підприємства на загальну суму 800 000 гривень, в тому числі: грошовими коштами на суму - 613 521 гривень, майном - на суму 186 479 гривень. Зокрема: ОСОБА_3 внесено до статутного фонду ТзОВ майна на суму 62 849 гривень, ОСОБА_4 внесено до статутного фонду майна на суму 123 630 гривень.

Відповідачем із 11 жовтня 2011 року протягом п'яти днів проведено позапланову виїзну перевірку з питань повноти обчислення та своєчасності внесення позивачем до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та дотримання вимог податкового законодавства за період із 10 червня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої 18 жовтня 2011 року складено акт №731/17 - 2/37103847.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТзОВ «Аграрна компанія «Зубра» порушено п.1.15 ст. 1, п. 7.1 ст. 7, п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. п. 19.2 - «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не утримано та не перераховано в дохід бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі 27 971 гривню 85 коп.

Підставою для такого висновку відповідача є те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що протягом 2010 року засновниками ТзОВ «Аграрна компанія «Зубра» ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до статутного фонду товариства внесено внески на загальну суму 800000 гривень, у тому числі грошовими коштами на суму 613 521 гривня та майном - 186 479 гривень. Відповідач вважає, що внесення у статутний фонд товариства майна є договорами міни, на які поширюється правовідносини, визначені ст. ст. 715, 716 Цивільного кодексу України, а тому до цієї операції слід застосовувати загальні положення про купівлю - продаж. Відтак, на думку відповідача, операція із внесення засновниками до статутного фонду товариства майнових внесків підлягала оподаткуванню в порядку визначеному п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі висновків перевірки відповідачем 02 листопада 2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000791702, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 34 964 гривні 81 коп., з яких: 27 971 гривню 85 коп. - за основним платежем та 6 992 гривню 96 коп. - за штрафними санкціями.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь - яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

В силу ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;іноземні доходи.

Відповідно до пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Відповідно до пп. 9.6.2. п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.

Відповідно до пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

У відповідності до пп. «а» пп. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток (позитивна різниця між доходом від продажу інвестиційного активу, та його вартістю) отриманий від здійснення операцій з корпоративними правами.

Згідно з пп. 9.6.1. п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Оскільки оподаткуванню підлягає не весь дохід від продажу, а тільки прибуток (доходи мінус витрати), які учасник розраховує самостійно, то в даному випадку юридична особа не є податковим агентом фізичної особи та не повинна утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Крім вищевикладеного листами №06 - 10/10 - 1232 від 12 грудня 2005 року та №04 - 27/936 від 15 жовтня 2009 року Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності роз'яснено, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у її власності) до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі - продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 Закону. При здійсненні вказаної операції не виникає об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватися сумою витрат, понесених фізичною особою у зв'язку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою, здійсненою згідно з чинним законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внесення засновниками товариства до статутного фонду товариства майна вартістю 186 479 гривень не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою, встановленою п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відтак податкове повідомлення - рішення №0000791702 від 02 листопада 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними відповідачем на обґрунтування апеляційної скарги, так як вони ґрунтуються на висновках перевірки, які були спростовані позивачем і які обґрунтовано були визнані судом першої інстанції такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року по справі №2а - 12984/11/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Зубра» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу в повному обсязі складено 04 листопада 2014 року.