Постанова № 41280858, 23.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 876/893/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Захарчука С. В.

представника позивача Мельничук В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року по справі №2а - 0370/376/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ - Холдинг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ - Холдинг» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби і просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 04 жовтня 2012 року №0001782201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване податкове повідомлення - рішення прийнято згідно з висновками відповідача про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 235 Цивільного кодексу України та ст. ст. 185, 186, 187 Податкового кодексу України, в результаті чого ніби - то було занижено до сплати податку на додану вартість в сумі 333 000 гривень. Проте висновки відповідача за результатами проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період із 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, які викладені у складеному 17 вересня 2012 року акті №4451/22-1/34557148, є безпідставними оскільки не відповідають фактичним обставинам здійснення господарської діяльності при виконанні умов договору оренди.

Зокрема, 01 вересня 2010 року між позивачем, як Орендодавцем та ТзОВ «ПАККО - Холдинг», як Орендарем було укладено договір №010910 - 12/3п оренди об'єкта нерухомості по вул. Стрийській, 85а у м. Львові і відповідно до умов цього договору орендарем сплачено авансом орендну плату за 30 місяців оренди в сумі 4 929 357 гривень.

В подальшому на підставі листів орендаря від 25 жовтня 2011 року, 21 листопада 2011 року та 23 грудня 2011 року про повернення суми здійсненої попередньої оплати за оренду позивачем було повернуто кошти окремими сумами: 660 000 гривень, 684 000 гривень та 654 000 гривень. Повернення частини попередньої оплати за оренду, суми і строки повернення коштів (істотні умови) були погоджені сторонами шляхом надання ТзОВ «ПАККО - Холдинг» листів, підписаних директором товариства, з відповідною пропозицією (офертою) та погодженням ТзОВ «КМ - Холдинг» даної пропозиції (акцептом) і фактичного її виконання - поверненням відповідних сум орендарю. Такі дії повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України позивач, повернувши суми попередньої оплати, здійснив перерахунок та зменшив податкові зобов'язання з податку на додану вартість: за жовтень 2011 року - на 110 000 гривень, за листопад 2011 року - на 114 000 гривень та за грудень 2011 року - на 109 000 гривень. В свою чергу ТзОВ «ПАККО - Холдинг» на відповідні суми зменшило податковий кредит. Вказані дії відображені у податкових звітностях сторін договору.

Відповідачем подано до суду першої інстанції письмові заперечення проти адміністративного позову, згідно змісту яких в ході проведеної перевірки виявлено коригування показників до податкових накладних в сторону їх зменшення на загальну суму 333 000 гривень у зв'язку з частковим поверненням попередньої оплати по договору оренди. Проте ТзОВ «ПАККО - Холдинг» коригування податкового кредиту по повернутій попередній оплаті не проводило. Крім цього відповідач зазначає, що сторони договору оренди мають спільного засновника. Вищезазначене свідчить про проведені позивачем в односторонньому порядку операції щодо зменшення податкових зобов'язань спрямовані на отримання податкової вигоди.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 04 жовтня 2012 року № 0001782201.

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що жодним пунктом договору не передбачено повернення попередньої оплати і договір не розірваний. Тому, повернення коштів було здійснено всупереч умовам договору та з порушенням положень ст. ст. 203, 215, 235 Цивільного кодексу України. Під час розгляду скарги позивача згідно поданої ТзОВ «ПАККО - Холдинг» звітності по податку на додану вартість, встановлено, що ТзОВ «ПАККО - Холдинг» коригувань податкового кредиту по поверненій попередній оплаті за договором оренди відповідно до розрахунків кількісних і вартісних показників до податкових накладних не проведено. Вважає, що позивачем в односторонньому порядку проведено операції щодо зменшення податкових зобов'язань за рахунок бюджету.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), підтримав викладені на обґрунтування апеляційної скарги доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції із зазначених підстав підлягає скасуванню.

Представник позивача не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що відповідачем не наведено обставин, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що повернення частини попередньої оплати за оренду, з проводу чого, а також щодо сум і строків повернення коштів, сторони дійшли згоди шляхом надання ТзОВ «ПАККО - Холдинг» листів, підписаних директором товариства, з відповідною пропозицією (офертою) та погодженням позивачем даної пропозиції (акцептом) і фактичне поверненням відповідних сум орендарю, повністю відповідають вимогам чинного законодавства, не зважаючи на те, що договором така можливість передбачена не була і договір не був розірваний.

При цьому, суд першої інстанції не врахував доводи податкового органу про те, що до перевірки позивачем не було надано жодних листів від ТзОВ «ПАККО - Холдинг» з проханням повернути авансові платежі по вказаному договору, оскільки відповідач не довів, що платник податків відмовився надати такі документи, а позивач в порядку пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України надав такі документи до заперечення на акт перевірки до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Таким чином, за висновком суду першої інстанції, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 333 000 гривень, оскільки дії позивача щодо повернення частини попередньої оплати за оренду відповідають вимогам чинного законодавства, а сторони договору дотримали вимоги ст. 192 Податкового кодексу України щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість. Також суд першої інстанції зазначив, що наявність у вказаних контрагентів спільного засновника не перешкоджає здійсненню між ними вказаних господарських операцій і податковим органом не встановлено неправомірних дій, спрямованих на отримання податкової вигоди за рахунок бюджету.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «КМ - Холдинг» 18 жовтня 2006 року зареєстроване як юридична особа згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №138108, а також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії А №769885. Позивач перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ Волинської області Державної податкової служби, довідкою від 22 жовтня 2009 року №9966, зареєстроване платником податку на додану вартість, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25 січня 2008 року №100092488.

Як встановлено судом, 01 вересня 2010 року між позивачем, як Орендодавцем та ТзОВ «ПАККО - Холдинг», як Орендарем було укладено договір №010910 - 12/3п оренди об'єкта нерухомості, у зв'язку з чим було складено акт передачі - приймання об'єкта нерухомості, що по вул. Стрийській, 85а у м. Львові. Згідно з п. 4.1 вказаного договору розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 164 311 гривень 90 коп. за один місяць. Сторони досягли домовленості, що орендар сплачує авансом орендну плату за 30 місяців оренди в строк до 30 вересня 2010 року шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок орендодавця. ТзОВ «ПАККО - Холдинг» 09 вересня 2010 року та 10 вересня 2010 року перерахував позивачу кошти в загальній сумі 4 929 357 гривень.

Листами від 25 жовтня 2011 року №10530, від 21 листопада 2011 року № 11666 та від 23 грудня 2011 року №12873 ТзОВ «ПАККО - Холдинг» просило позивача повернути частину суми здійсненої попередньої оплати за оренду у зв'язку з господарською необхідністю в розмірах відповідно 660 000 гривень, 684 000 гривень та 654 000 гривень. Позивачем було повернуто такі кошти у вказаних сумах згідно платіжних доручень від 26 жовтня 2011 року - в сумі 660 000 гривень, від 28 листопада 2011 року на суму 420 000 гривень, від 29 листопада 2011 року - в сумі 264 000 гривень, від 27 грудня 2011 року - в сумі 327 000 гривень, від 28 грудня 2011 року - в сумі 327 000 гривень.

Відповідачем із 20 серпня по 10 вересня 2012 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, про що 17 вересня 2012 року складено акт №4451/22 - 1/34557148.

Згідно змісту вказаного акта в ході перевірки встановлено порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 235 Цивільного кодексу України, ст. ст. 185, 186, 187 Податкового кодексу України, а саме заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 333000,00 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року - в сумі 110 000 гривень, за листопад 2011 року - в сумі 114 000 та за грудень 2011 року - в сумі 109 000 гривень.

На підставі висновків перевірки відповідачем 04 жовтня 2012 року прийняте податкове повідомлення - рішення №0001782201, яким позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 495 500 гривень, у тому числі: за основним платежем - на 333 000 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 166 500 гривень.

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби у Волинській області від 01 листопада 2012 року за №4568/10/10 - 206 первинна скарга ТзОВ «КМ - Холдинг» залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення відповідно без змін.

Позивачем 31 жовтня 2011 року, 28 листопада 2011 року, 29 листопада 2011 року, 27 грудня 2011 року та 28 грудня 2011 року розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 10 вересня 2010 року №169 та від 31 липня 2011 року № 4, якими проведено коригування податкових зобов'язань в сторону їх зменшення на загальну суму 333 000 гривень, в тому числі: за жовтень 2011 року - в сумі 110 000, за листопад 2011 року - в сумі 114 000 гривень, за грудень 2011 року - в сумі 109 000 гривень. Коригування проведено у зв'язку з частковим поверненням ТзОВ «ПАККО - Холдинг» позивачу попередньої оплати, сплаченої ним по вищевказаному договору оренди.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного

Статтями 185, 186 Податкового кодексу України визначено операції платників податків, що є об'єктом оподаткування, а також визначено місце постачання товарів та надання послуг, які є об'єктом оподаткування.

Також, згідно ст. 187 Податкового кодексу України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України визначено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Окрім цього, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно змісту вищевказаного договору сторони не обумовили повернення попередньої оплати, внесеної відповідно до договору як плату за користування об'єктом оренди за певний строк.

Під час проведення перевірки, а також в ході розгляду скарги позивача податковому органу не подано інформації щодо коригувань ТзОВ «ПКККО - Холдинг» податкового кредиту по поверненій попередній оплаті відповідно до розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Тобто, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем в односторонньому порядку проведені операції по зменшенню податкових зобов'язань, оскільки в розумінні п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України не були подані документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 333 000 гривень, суперечить встановленим фактичним обставинам справи.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення відповідних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення - рішення є помилковим, оскільки дії позивача свідчать про заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість і позивачем до перевірки не представлено документи, що підтверджують показники податкової звітності.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду щодо протиправності податкових повідомлень - рішень обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають підстави та умови віднесення певної суми до валових витрат та порядку формування податкового кредиту.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року по справі №2а - 0370/376/12 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ - Холдинг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Постанову у повному обсязі складено 28 жовтня 2014 року.