Ухвала суду № 41280844, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11155/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 0007562207, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п. 78.1.1, 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з урахуванням постанови старшого слідчого СВ фінансових розслідувань Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 року, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам із ТОВ «СК «Вардант Сервіс» за період з 01.01.2013 року по 01.03.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 23.07.2014 № 314/1-26-50-22-07-25291151.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені порушення податкового законодавства, зокрема п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 90 340,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 23.07.2014 № 314/1-26-50-22-07-25291151 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесло податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 № 0007562207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 112 925,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем надано суду достатньо належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, не відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» в особі директора ОСОБА_2 (Замовник) та ТОВ «СК «Вардант Сервіс» в особі директора ОСОБА_3 було укладено ряд типових договорів про надання послуг № 15011301, № 18011301, № 01170113, № 170113/1, № 010713, № 020813, № 01280513, № 1109-1.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними договорами, позивачем надано до суду: копію акта виконаних робіт, копію податкової накладної, копію платіжного доручення з відміткою банка.

Колегія суддів наголошує на тому, що всі первинні документи, з сторони ТОВ «СК «Вардант Сервіс» були підписані директором ОСОБА_3.

Проте, відповідно до постанови старшого слідчого з СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 про проведення позапланової документальної перевірки, встановлено фіктивність ТОВ «СК «Вардант Сервіс», оскільки, відповідно до пояснень директора та головного бухгалтера ТОВ «СК «Вардант Сервіс» - ОСОБА_3 встановлено, що дана особа погодилась на прохання іншої особи зареєструвати на своє ім'я дане товариство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово - господарської діяльності.

Крім того, згідно пояснень ОСОБА_3 випливає, що він жодної фінансово - господарської діяльності ТОВ «СК «Вардант Сервіс» не здійснював, а лише формально перереєструвався засновком даної юридичної особи за матеріальну винагороду.

Разом з тим, надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «СК «Вардант Сервіс», згідно вищевказаних договорів також підписані ОСОБА_3

Проте, позивачем не надано жодних доказів для встановлення повноважень у ОСОБА_3 на підписання даних документів від імені ТОВ «СК «Вардант Сервіс».

Судова колегія наголошує, що згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи все вище наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що взаємовідносини між ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» та ТОВ «СК «Вардант Сервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «СК «Вардант Сервіс» договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.