Ухвала суду № 41280648, 07.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

---------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року по справі за позовом приватного підприємства «Петренко і партнери» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2013 року № 0003862234, -

В С Т А Н О В И В:

08.01.2014 року приватне підприємство «Петренко і партнери» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2013 року № 0003862234, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6043 грн., в тому числі за основним платежем 4835 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1208 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2014 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.07.2013 року № 0003862234.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 19.02.2014 року державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що приватне підприємство «Петренко і партнери» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ПП «СДМ-Сервіс», які не мали реального характеру.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2014 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Петренко і партнери».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на проведення перевірки від 14.05.2013 року №387-п посадовими особами відповідача 15.05.2013 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Петренко і партнери» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «СДМ-Сервіс» за січень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складений акт №878/22-34/35768505 від 15.05.2013 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 року № 0003862234 про нарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на суму 4835,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1208,00 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що позивачем було порушено вимоги п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за січень 2012 року.

ДПІ у Київському районі м. Одеси зазначила, що в ході проведеної перевірки не було підтверджено факту реального ведення господарської діяльності між ПП «Петренко і партнери» та ПП «СДМ-Сервіс», у зв'язку з чим позивач не мав право включати суми ПДВ по операціям з вказаним підприємством до податкового кредиту.

Крім того, ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилалась на те, що згідно акту № 11454/7/22-911 від 16.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СДМ-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2011 року, січень 2012 року», який складено ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правочини, які здійснювались ПП «СДМ-Сервіс» не направлені на настання реальних правових наслідків та мають ознаки фіктивності. У зазначеному акті вказано, що за результатами перевірки не було встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП «СДМ-Сервіс» при придбанні товарів/послуг від постачальників з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Зазначене, на думку податкового органу, свідчить про неправомірність формування ПП «Петренко і партнери» податкового кредиту по операціям з ПП «СДМ-Сервіс».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ПП «Петренко і партнери», зважаючи на наступне:

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2012 року між позивачем та ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» був укладений договір поставки № 01-12 на організацію корпоративного заходу «Червоно-біла вечірка», з датою проведення 17.02.2012 року (а.с.37-40).

Додатками до вказаного договору було передбачено придбання та вручення учасникам вечірки флеш-носіїв у коробочці з логотипом замовника на загальну суму 29010,96 грн. (а.с.92-93)

На виконання вказаного доручення замовника позивачем був укладений усний договір з ПП «СДМ-Сервіс» на виготовлення флеш-носіїв з логотипом «Джонсон і Джонсон Україна» (фототаблиця - а.с.44).

У підтвердження фактичного виконання ПП «СДМ-Сервіс» продажу зазначеного товару позивачем надано накладну на відпуск товарів від 31.01.2012 року №РН-0000160 (а.с.52), податкову накладну від 31.01.2012 року № 131 (а.с.53), рахунок-фактуру від 30.01.2012 року (а.с.48).

Також підприємством надано банківські виписки, яка підтверджує проведення оплати вартості вироблених товарів (а.с.49-51).

Дослідивши вказані первинні документи колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував на сумнівність виконання договірних зобов'язань контрагентом з позивачем, на нереальність самих оподаткованих господарських операцій.

З положень Податкового кодексу України випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в даному випадку, фактичне виконання ПП «СДМ-Сервіс» поставки товарів позивачу підтверджується наданими первинними документами, які містять необхідну та достатню інформацію щодо господарської операції, яка здійснювалась між вказаними контрагентами.

Таким чином, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарська операція між позивачем та ПП «СДМ-Сервіс» реально відбулась та тягне настання правових наслідків.

Слід зазначити, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ПП «Петренко і партнери» та ПП «СДМ-Сервіс» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даному випадку, товариством з обмеженою відповідальністю ПП «Петренко і партнери» належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ПП «СДМ-Сервіс», що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання податкового органу, як на доказ нереальності здійснюваних ПП «Петренко і партнери» з ПП «СДМ-Сервіс» операцій на акт № 11454/7/22-911 від 16.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СДМ-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2011 року, січень 2012 року», який складено ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Слід зазначити, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

При цьому, згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних ДПС про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація.

Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 11454/7/22-911 від 16.08.2012 року, складений стосовно неможливості проведення зустрічної звірки ПП «СДМ-Сервіс», на який посилається відповідач не містить відомостей щодо дослідження податковим органом первинних документів контрагента позивача.

Відповідно до вимог чинного законодавства в актах, складених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою.

Таким чином, посилання ДПІ в Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 11454/7/22-911 від 16.08.2012 року як на доказ нереальності господарських операцій між ПП «Петренко і партнери» та ПП «СДМ-Сервіс».

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України, відповідальність у разі вчинення порушень визначених законами з питань оподаткування та іншими законами, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, несуть платники податків.

Таким чином, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Актом перевірки контрагента позивача не встановлено наявності ознак безтоварності саме господарських операцій з позивачем, а відтак, на думку суду, посилання відповідача на вказаний акт є необґрунтованим.

Зважаючи на все вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем у відповідності до вимог ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України правомірно було віднесено до складу податкового кредиту грошові суми, сплачені ПП «СДМ-Сервіс», а тому висновок ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про заниження позивачем податку на додану вартість по операціям з ПП «СДМ-Сервіс» є необґрунтованими.

З огляду на викладене, податкового повідомлення-рішення від 08.07.2013 року № 0003862234, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6043 грн., в тому числі за основним платежем 4835 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1208 грн., прийняте державною податковою інспекцією в Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.