Постанова № 41278271, 03.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2014 року Справа № 904/3316/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання: Суслі Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Дрінк", на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року у справі № 904/3316/14

за позовом Виробничо-торгівельного підприємства "Фірма Старт", смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Дрінк", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 144747грн. 77коп.

ВСТАНОВИВ

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року у справі № 904/3316/14 (суддя Рудь І.А.) було позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум-Дрінк" на користь Виробничо-торгівельного підприємства "Фірма Старт" 135 000 грн. 00 коп. основного боргу, 524 грн. 02 коп. 3% річних, 3 049 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 2 453 грн. 03 коп. пені, 2 892 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 600 грн. 00 коп. провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума основного боргу у розмірі 135000грн. 00коп. є обґрунтованою, так як підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає стягненню разом із встановленими сумами штрафних санкцій за порушення зобов’язання, за період в який вони могли бути нараховані відповідно до законодавства.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення, відмову у задоволенні позову в частині нарахованих штрафних санкцій.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Посилається на ст.ст. 7, 173, 175, 179, 193, 216, 217, 231, 233, 265 ГПК України, ст.ст. 625, 692 ЦК України та зазначає, що застосовані штрафні санкції не передбачені для застосування до суб’єктів господарювання, які прострочили термін виконання грошових зобов’язань за договором поставки.

Також просить задовольнити клопотання про розстрочення виконання грошового зобов’язання, у зв’язку з тим, що на сьогоднішній день не займається основним видом господарської діяльності, так як зіткнувся з проблемою неповернення коштів за поставлену продукцію від покупців, які розташовані у Луганській та Донецькій областях.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач представника у судове засідання не направив, відзив на апеляційну скаргу не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя – Величко Н.Л. (доповідач), судді – Дармін М.О., Пруднікова В.В., розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 13.10.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2014р. у зв’язку з виходом суддів Іванова О.Г. та Подобєда І.М. - членів постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 24 від 17.06.2014 року з відпустки, було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя – Величко Н.Л., судді: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

Судове засідання, призначене на 13.10.2014р., було відкладено на 03.11.2014р. за клопотанням відповідача у зв’язку з неможливістю бути присутнім уповноваженого представника.

03.11.2014р. до канцелярії суду було подано клопотання скаржника, в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку з перебуванням компетентного представника на лікарняному.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи від 03.11.2014р. колегія суддів відхиляє враховуючи наступне.

Апелянт не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та те, що клопотання подано до канцелярії суду нарочно у день слухання справи, а також те, що до клопотання не додано будь-яких документів, підтверджуючих зазначені в ньому обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 03.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

03.06.2013р. між Виробничо-торгівельним підприємством "Фірма Старт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Дрінк" (покупець) укладений договір поставки № 8 (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця: скловироби, а саме штофи ємністю 1 літр та 2 літри (товар) відповідно до доданих до Договору специфікацій та креслень виробів, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського перекладу на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.2 Договору).

Датою поставки товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем, на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.4 Договору).

Пунктом 9.2 Договору передбачено, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості від суми несвоєчасної оплати за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р. У разі, коли жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії Договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання Договору, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на такий самий період (п. п. 8.1, 8.2 Договору).

23.08.2013р. сторони уклали Доповнення № 1 до Договору, яким доповнили п. 1.1 Договору: постачальник зобов'язується додатково поставити та передати у власність покупця: скловироби, а саме: КАРАТ 1Л за ціною 69,00 грн. з ПДВ та КАРАТ 2Л за ціною 94,00 з ПДВ, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

13.12.2013р. сторони уклали Доповненням № 2 до Договору, яким змінили п.п. 4.4., 6.1. та 8.1. Договору та прийняли в наступних редакціях:

4.4 поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця. Умови поставки - EXW-франко-склад постачальника (згідно правил Інкотермс-2010).

6.1 покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товару на наступних умовах: 50% суми запланованої поставки - передплата згідно рахунку постачальника; 50% від суми поставки - протягом 5 банківських днів з дати отримання товару покупцем.

8.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку – до настання повних взаєморозрахунків між сторонами.

Матеріали справи свідчать, що на підставі рахунку-фактури № 01/28/02 від 28.02.2014р. на суму 277200,00 грн. (т.1, а.с. 106) відповідач 28.02.2014р. перерахував позивачу 138600,00 грн.

Цього ж дня, 28.02.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 277200грн. 00коп., який прийнятий покупцем без заперечень, що підтверджується наявною у справі видатковою накладною № 01/28/02 (т. 1, а.с. 107)

За твердженням позивача, в порушення умов Договору поставки відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті залишкової вартості поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 138600грн. 00коп.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 138600,00 грн. та нарахованих на цю заборгованість інфляційних втрат у розмірі 3049,20 грн., 3% річних – 546,81 грн. та 2551,76 грн. - пені.

Після порушення господарським судом Дніпропетровської області провадження у цій справі, відповідач платіжними дорученнями № 836 від 28.05.2014р. на суму 1000,00 грн., № 834 від 23.05.2014 на суму 1000,00 грн. (т.1, а.с.172), № 869 від 07.07.2014р. на суму (т.2, а.с.22) частково сплатив основну суму боргу.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:

Відповідно до вимог ст.ст. 627 - 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору; зміст договору становлять його умови, визначені на розсуд сторін та ними погоджені; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі - передав відповідачу товар на загальну суму 277200грн. 00коп., що підтверджується видатковою накладною № 01/28/02 (т.1, а.с. 107) та рахунком-фактурою № 01/28/02 від 28.02.2014р. (т.1, а.с. 106).

Факт наявності заявленого до стягнення боргу у розмірі 138600грн. 00коп. станом на дату подачі позову встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленої позивачем продукції настав, проте відповідачем зобов'язання у повному обсязі виконано не було.

Враховуючи, що після порушення провадження у справі відповідачем частково оплачено суму основного боргу в розмірі 3 600 грн. 00 коп. за платіжними дорученнями № 834 від 23.05.14р., № 836 від 28.05.14р., № 869 від 07.07.14р., ці грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів. Отже, господарським судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі в частині основного боргу на суму 3600,00 грн. згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України та стягнуто на користь позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 135 000 грн. 00 коп.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами п. 6.1 Договору в редакції Доповнення № 2 від 13.12.13р. сторони узгодили, що покупець здійснює остаточний розрахунок протягом 5 банківських днів з дати отримання товару покупцем, а не календарних, як зазначає позивач у розрахунку від 07.07.14р. (т. 2, а.с. 14).

Пунктом 9.2 договору поставки передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від суми несвоєчасної оплати за кожен день прострочки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

За вказаних умов, колегія суддів погоджується з позицією господарського суду першої інстанції про те, що прострочення боржника настало 08.03.14р., тому, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 524 грн. 02 коп. та пеня в сумі 2 453 грн. 03 коп. за період з 08.03.14р. по 22.04.14р., тобто з дня, наступного за днем закінчення строку виконання зобов'язання до заявленої позивачем дати кінця періоду нарахування; розрахунок втрат від інфляції виконаний позивачем вірно та у відповідно до вимог діючого законодавства, тому вимоги в цій частині задоволені обґрунтовано.

Щодо заяви про розстрочення виконання рішення, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У якості доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем не надано суду першої інстанції взагалі ніяких документів.

Відтак, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин, які б ускладнювали виконання рішення, оскільки зазначені заявником обставини не є виключними та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки вони спростовуються наведеним та не підтверджені жодним доказом, судове рішення повністю відповідає вимогам закону та ґрунтується на зібраних у справі доказах, і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 32, 36, 99, 101-105, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Дрінк" – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року у справі №904/3316/14 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 10.11.2014 року.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд