Ухвала суду № 41277907, 05.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7905/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКобаль М.І., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового подвіомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс Груп» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0007482207 від 28.05.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови Головного управління МВС у Дніпропетровській області про призначення перевірки від 18.02.2014 р., на підставі наказу Відповідача №30 від 04.04.2014 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс Груп» (податковий номер 37723890)» та направлень на проведення перевірки, в період з 07.04.2012 р. по 28.04.2014 р. відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено Акт №1044/2207.

В Акті №1044/2207 ревізорами-інспекторами зазначено виявлені, на їх думку, порушення пп.153.1.4 п.153.1 ст.153, пп.135.5.15 п.135.5ст.135 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2013 р. у сумі 4 617 652,20 грн.

Відповідно до Акту №1044/2207, інспекторами ДПІ у Шевченківському районі було встановлено заниження розміру інших доходів за 2013 р., визначеної в декларації з податку на прибуток за 2013 р. (№1400035642 від 12.03.2014 р.), на загальну суму 24 303 430,58 грн., в зв'язку із: завищення курсової різниці - 24 136 791,58 грн.; не включенням до бази оподаткування отриманих процентів за надану позику - 166 639,00 грн.

22.05.2014 р., на підставі Акту №1044/2207, Відповідачем було винесено податкове-повідомлення рішення №0007482207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 772 065,20 грн. (із яких, 4 617 652,20 грн. - за основним платежем та 1 154 413,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснював купівлю-продаж іноземної валюти.

06.12.2012 р. Національний банк України видав Позивачу Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій №98.

Водночас, Відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку про заниження Позивачем в декларації з податку на прибуток за 2013 р. (№1400035642 від 12.03.2014 р.) інших доходів що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 24 136 791,58 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування та заниження податку на прибуток.

Так, відповідно до Акту №1044/2207, при обрахунку заниження інших доходів що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 24 136 791,58 грн. інспектори відповідача зокрема, керувались наданою Інформаційною довідкою Позивача за 2013 р. від 29.04.2014 р. (за підписом директора ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс Груп»), в якій зазначено суму проданої іноземної валюти (саме долара США) в розмірі 70 066 305,00 доларів (США), та вказано, що дана сума відповідає еквіваленту по курсу НБУ в розмірі 584 176 767,45 грн.

В судовому засіданні зазначено, що проаналізувавши надану Інформаційну довідку позивача за 2013 р. від 29.04.2014 р. (за підписом директора підприємства), інспектори дійшли висновку про завищення Позивачем курсу НБУ до 8,337 грн./долар США, при офіційно встановленому - 7,993 грн./долар США.

В зв'язку із вказаним, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем курсової різниці, яка призвела до завищення розміру виплаченої суми позивачем за куплену валюту (долар США) на 24 136 791,58 грн.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки інформації в наданій позивачем Інформаційній довідці за 2013 р. від 29.04.2014 р. (за підписом директора), інспекторами додатково вивчалась первинна документація, а саме: картки бухгалтерських рахунків 942, 302, 301, 711, 333.

Одночасно, свідком ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції зазначалось, що додаткові документи від Позивача витребовували лише частково, однак чому не витребовувались всі первинні документи відповісти не зміг, а також не зміг вказати які саме первинні документи просили ТОВ «Фінансова компанія Абсолют фінанс Груп» надати інспекторам. В той же час, свідком також повідомлено, що оборотні відомості по валюті не досліджувались, як і не вивчалась звітна документація ТОВ «Фінансова компанія Абсолют фінанс Груп», яка подавалась до НБУ.

Також судом першої інстанції із пояснень свідка ОСОБА_8 було з'ясовано, що отримавши розгорнуту розшифровку картки бухгалтерського рахунку 30 (каса) інспекторами не аналізувалось структура таких оборотів по підприємству за 2013 р. та не визначалась в такій структурі оборотів відсоткова частка коштів, що надходила до позивача від операцій із купівлі-продажу долара США.

Більше того, вказаний свідок не зміг пояснити, із яких саме даних розгорнутої розшифровки картки бухгалтерського рахунку 30 (каса) інспектори зробили висновки про допущення Позивачем порушення курсової різниці (зокрема, свідок не зміг пояснити як інспектори дійшли висновку про завищення Позивачем курсової різниці оперуючи лише загальними даними про обороти за кінець періоду, сальдо на початок та кінець періоду).

Натомість, в судовому засіданні суду першої інстанції свідком ОСОБА_9 зазначено, що дійсно інспекторам (на їх вимогу) було надано орієнтований зразок Інформаційної довідки від 29.04.2014 р. (за підписом директора підприємства), для погодження з інспекторами Відповідача форми подачі зведеної інформації про здійсненні операції купівлі-продажу валюти. В даній Інформаційній довідці Позивача за 2013 р. від 29.04.2014 р. містились орієнтовні цифри від господарської діяльності позивача, а головною метою її подання було саме погодження із інспекторами форми подання зведеної інформації. В подальшому, Позивачем було виготовлено та подано Інформаційну довідку за 2013 р. (за підписом директора ТОВ «Фінансова компанія Абсолют фінанс Груп»), в якій цифри були обраховані на підставі первинної документації, в тому числі і на підставі оборотів по валюті, та звітів, що направлялись до Національного Банку України.

Як вбачається із наданої нової Інформаційної довідки за 2013 р. сума проданої іноземної валюти становить 73 828 026,00 доларів (США), та вказано, що дана сума відповідає еквіваленту по курсу НБУ в розмірі 590 107 411,28 грн. Із даної Інформаційної довідки за 2013 р. вбачається, що курс купівлі-продажу долара США відповідає офіційно встановленому курсу НБУ, на який посилається відповідач, а саме 7,993 грн./долар США,

Крім того, судом встановлено, що жодної первинної документації інспектори Відповідача надати не вимагали, їм була надана безперешкодна можливість отримати будь-які додаткові первинні документи, проте інспектори взяли лише картки бухгалтерських рахунків.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено завищення Позивачем розміру виплаченої суми за куплену валюту (долар США) на 24 136 791,58 грн.

В пп.153.1.1 п.153.1 ст.153 ПК України визначено, що доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Водночас, відповідно до пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000 р. (надалі - П(С)БО 21) визначено, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. При цьому, в п.4 П(С)БО 21 передбачено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

В п.5 П(С)БО 21 передбачено, що операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат)

Відповідно до пп.153.1.4 п.153.1 ст.153 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

В п.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

В п.135.2 ст.135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності не включення позивачем суми 24 303 430,00 грн. до інших доходів за 2013 р.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується поясненнями сторін та свідків, Відповідачем зроблено висновок про заниження інших доходів за 2013 р. на суму 166 639,00 грн. в зв'язку із неврахуванням укладеного договору позики із ОСОБА_10.

Так, 01.10.2011 р. між Позивачем та ОСОБА_10 було укладено Договір позики №1/101011 (надалі - Договір №1/101011), відповідно до якого Позикодавець (Позивач) передав у власність Позичальнику (ОСОБА_10) грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 Договору №1/101011 сума позики становить 7 000 000,00 грн., проценти за позикою 12% річних. Сума позики була повернута позивачу позичальником в 2012 р.

Сам факт отримання та повернення коштів ні позивачем ні відповідачем не заперечується, а тому дослідженню не підлягає.

В якості аргументації правомірності проведення нарахування, Відповідач посилається на положення ст.1046, ст.1047 та ст.317 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та пп.14.1.267 п.14.1 ст.14, п.135.1.1 ст.135 та пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 і пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України.

Положеннями ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до пп.14.1.267 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики. При цьому, в п.14.1.206 п.14.1 ст.14 ПК Українивизначено, що проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

В п.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

В пп.135.5.1 та п.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України визначено, що інші доходи включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами; інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Водночас, як вбачається із змісту пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 ПК України даний пункт визначає, що юридичні особи (резиденти), які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу (крім постійних представництв нерезидентів). Якщо дивіденди отримуються платником податку - резидентом із джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів (крім дивідендів, отриманих від юридичних осіб, які перебувають під його контролем відповідно до пп.14.1.159 п.14.1 ст.14р.I цього Кодексу, і не є нерезидентами, що мають офшорний статус) до складу доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.

Норми, яка б передбачала включення резидентом суми отриманих процентів від договору позики із резидентом України, положення пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 ПК України не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків інспекторів відповідача щодо протиправності не включення суми 166 639,00 грн. до інших доходів за 2013 р.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Кобаль М.І.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Кобаль М.І.

Собків Я.М.