Рішення № 41277648, 04.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" листопада 2014 р. Справа № 911/4347/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія», м. Київ

до відповідача приватного акціонерного товариства «Калина», с. Красне Згурівського району,

про стягнення 283117,61 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Рудаков Р.Є., уповноважений, довіреність від 09.10.2014р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія», м Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 09.10.2014р. № 1/П-К до відповідача - приватного акціонерного товариства «Калина», с. Красне Згурівського району Київської області, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 283117,61 грн., в тому числі: 248256,50 грн. основного боргу, 16020,47 грн. пені, 2075,01 грн. процентів річних та 16765,63 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтований тим, що на виконання договору поставки нафтопродуктів № 119 від 24.03.2014р. позивачем відповідачу було поставлено нафтопродукти всього на суму 314322,50 грн., які відповідачем були оплачені частково в сумі 66066,00 грн., в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 248256,50 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4347/14 та призначено справу до розгляду.

Позивач 04.11.2014р. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить господарський суд вжити заходів забезпечення позову в порядку ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти приватного акціонерного товариства «Калина» у розмірі ціни позову.

04.11.2014р. в судове засідання з'явився представник позивача, який надав для огляду витребувані судом оригінали документів, доданих до позовної заяви, та подав додаткові документи та докази в обґрунтування позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.10.2014р. не виконав, витребувані судом документи не подав, відзив на позов не надав.

Як свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали про порушення провадження від 13.10.2014р. отримав 18.10.2014р., відповідно в порядку ст. ст. 64 ГПК України був належним чином та завчасно повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Від відповідача до суду надійшло клопотання від 03.11.2014р. № 2333, в якому відповідач просить суд відкласти судове засідання, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача через перебування його у відрядженні.

Розглянувши подане клопотання, суд його відхиляє як необґрунтоване. Так, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідачем не подано жодних доказів перебування представника відповідача у відрядженні, та навіть не зазначено прізвище цього представника. Разом із тим, вказане клопотання було в день судового засідання 04.11.2014р. подано безпосередньо до канцелярії господарського суду, що свідчить про те, що представник відповідача був присутнім у приміщенні суду та безпідставно не з'явився до судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовив в її задоволенні, про що виніс відповідну ухвалу від 04.11.2014р.

Розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія », м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Технологічна паливна компанія»), до відповідача - приватного акціонерного товариства «Калина», с. Красне Згурівського району (далі по тексту - ПрАТ «Калина»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 24.03.2014р. між ТОВ «Технологічна паливна компанія» (постачальник) та ПрАТ «Калина» (покупець) Договір поставки нафтопродуктів №119 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти за кількістю та ціною, що вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Відповідно до умов Договору:

- Загальна ціна визначається кількістю отриманого товару протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п. 3.1 Договору);

- Покупець зобов'язується оплатити 100% вартості товару протягом 10 робочих днів з дати здійснення поставки (п. 3.2 Договору);

- У випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення грошового зобов'язання (п. 4.1Договору);

- цей Договір набирає чинності з дня його укладення та діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків - до їх повного проведення (п. 6.1 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається із залучених до матеріалів справи видаткових накладних, які підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін, за період березень-серпень 2014р. позивач поставив, а відповідач прийняв нафтопродукти на загальну суму 314322,50 грн. Оригінали накладних надані позивачем для огляду в судовому засіданні.

Як твердить позивач та вбачається з із залучених до матеріалів справи копій платіжних доручень, засвідчених банком, відповідач сплатив за товар частково суму 66066,00 грн.

В результаті залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з позовом складав 314322,50 - 66066,00 = 248256,50 грн. Позивач звертався до відповідача з претензією від 29.09.2014р. №1 , в якій вимагав протягом трьох календарних днів сплатити заборгованість на загальну суму 248256,50 грн. Відповідач отримав вказану претензію 02.10.2014р., про що свідчить залучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на претензію, або погасив існуючу заборгованість.

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що покупець зобов'язується оплатити 100% вартості товару протягом 10 робочих днів (а не календарних) з дати здійснення поставки.

За таких обставин, основний борг відповідача перед позивачем, строк оплати якого настав, складає 248256,50 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

У зв'язку із простроченням боржником основного грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 16020,47 грн. пені, 16765,63 грн. інфляційних втрат та 2075.01 грн. процентів річних, нарахованих за період з 24.04.2014р. по 08.10.2014р. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 4.1 Договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення грошового зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Крім того, положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

За таких обставин, враховуючи належні строки оплати товару, передбачені договором, розмір та порядок нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного розрахунку:

ДокументСтрок оплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн.Період простро-ченняПеня, грн.3% річних грн.Інфля-ційні втрати, грн.Платіжне доручення №4127.03.20146066,00- 6066,00 Платіжне доручення №4631.03.201410000,00- 16066,66 Накладна від 24.03.2014р. №11 на 6066,00 грн.07.04.2014 - 10000,00 Накладна від 27.03.2014р. №34 на 18702,00 грн.11.04.2014 8702,0012.04 - 15.04.1412,402,860Накладна від 01.04.2014р. №67 на 6650,00 грн.15.04.2014 15352,0016.04 - 18.04.1423,973,790Накладна від 04.04.2014р. №77 на 21114,00 грн.18.04.2014 36466,0019.04 - 23.04.1494,9114,990Накладна від 09.04.2014р. №106 на суму 31260,00 грн.23.04.2014 67726,0024.04 - 28.04.14176,2727,830Накладна від 14.04.2014р. №125 на суму 23910.00 грн.28.04.2014 91636,0029.04 - 06.05.14381,6160,250Накладна від 18.04.2014р. №148 на суму 21915,00 грн.06.05.2014 113551,0007.05 - 14.05.14472,8774,660Накладна від 25.04.2014р. №186 на суму 45489,60 грн.14.05.2014 159040,6015.05 - 22.07.145869,25901,968429,15Накладна від 08.07.2014р. №685 на суму 21336,30 грн.22.07.2014 180376,9023.07.14123,5514,830Накладна від 09.07.2014р. №698 на суму 2926,00 грн.23.07.2014 183302,9024.07.14125,5515,070Накладна від 11.07.2014р. №721 на суму 14130,00 грн.25.07.2014 197432,9025.07 - 31.07.14946,60113,590Накладна від 17.07.2014р. №780 на суму 7015,00 грн.31.07.2014 204447,90 Накладна від 17.07.2014р. №781 на суму 2866,00 грн.31.07.2014 207313,9001.08.14142,0017,040Платіжне доручення №11101.08.201450000,00157313,9002.08 - 15.08.141508,49181,020Накладна від 01.08.2014р. №947 на суму 46902,60 грн.15.08.2014 204216,5016.08 - 18.08.14419,6250,350Накладна від 04.08.2014р. №972 на суму 29360,00 грн.18.08.2014 233576,5019.08 - 22.08.14639,9476,790Накладна від 08.08.2014р. №1039 на 14680,00 грн.22.08.2014 248256,5023.08 - 08.10.20147991,82959,027199,44всього 248256,50 18928,852514,0515628,59судом встановлено, що за заявлений позивачем період станом на 08.10.2014р. з відповідача на користь позивача належать до стягнення пеня в сумі 18928,85 грн., проценти річних в сумі 2514.05 грн. та інфляційні втрати в сумі 15628,59 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 16020,47 грн. пені та 2075,01 грн. процентів річних, суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та процентів річних підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах. Вимога про стягнення 16765,63 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 15628,59 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного акціонерного товариства «Калина» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» заборгованості в розмірі 281980,57 грн., яка складається з 248256,50 грн. основного боргу, 16020,47 грн. пені, 2075,01 грн. процентів річних та 15628,59 грн. інфляційних втрат. У зв'язку із частковим задоволенням позову суд відповідно до ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 546, ст.ст. 547, 549, 627, 629, частиною 1 ст. 625, ст.ст. 651, 654, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 175, ст.ст. 193, 230, частиною 4 ст. 231, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, пунктом 1-1 частини першої ст. 80 ГПК ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» до приватного акціонерного товариства «Калина» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Калина» (07612, Київська обл., Згурівський район, с. Красне, ідентифікаційний код 30814923)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16, ідентифікаційний код 39102316)

248256,50 грн. (двісті сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят шість гривень п'ятдесят копійок) основного боргу,

16020,47 грн. (шістнадцять тисяч двадцять гривень сорок сім копійок) пені,

2075,01 грн. (дві тисячі сімдесят п'ять гривень одну копійку) процентів річних,

15628,59 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім гривень п'ятдесят дев'ять копійок) інфляційних втрат,

5639,61 грн. (п'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень шістдесят одну копійку) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 10.10.2014р.