Рішення № 41277643, 28.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 911/3672/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Тростянецький м'ясокомбінат",

76005, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 10

24300, Вінницька обл., смт Тростянець, вул. Леніна, 16

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2",

09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Леніна, 22

про стягнення 8 057,03 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Тростянецький м'ясокомбінат" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (далі - відповідач) про стягнення 8 057,03 грн., з яких: 5 936,80 грн. основної заборгованості, 1 424,39 грн. пені та 695,84 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 16.07.2013 № 2052.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.09.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19097/14 від 11.09.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 29.08.2014.

У судове засідання 11.09.2014 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 07.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21438/14 від 07.10.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечено повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2014 розгляд справи відкладено до 21.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21619/14 від 09.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 21.10.2014 оголошено перерву до 28.10.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22882/14 від 22.10.2014) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

За результатами розгляду вказаної заяви, з урахуванням правової позиції пленуму Вищого господарського суду України, що викладена у підпункті 3.11. постанови від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» про те, що збільшено може бути лише розмір вимог майнового характеру, суд дійшов висновку, що подана заява по суті є заявою про зміну предмету позову, оскільки в ній заявлено позовну вимогу про визнання недійсним Додатку № 2 до Договору поставки від 16.07.2013 № 2 - Специфікації на 2013 рік.

Право позивача на зміну предмета позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.

Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 21.10.2014, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Оскільки заяву про зміну предмету позову подано після початку розгляду справи, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду.

Під час вирішення питання про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову судом враховано правову позицію, що викладена в абзаці 2 підпункту 3.12. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23174/14 від 24.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи письмові пояснення.

У судове засідання 28.10.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.10.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Тростянецький м'ясокомбінат" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-2" (далі - покупець) укладено договір поставки від 16.07.2013 № 2052 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням покупця (Додаток №1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі Специфікації, затвердженої сторонами та чинної на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються за Договором, та їх ціни, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, Договором та законодавством.

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженим на платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем (пункт 2.7. Договору).

Згідно з пунктом 3.3. Договору, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 Договору, протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. Додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн. та, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Покупець зобов'язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Рахунки-фактури без номеру замовлення будуть відсилатися назад та не будуть оплачуватись покупцем.

Крім того, сторонами підписано протокол розбіжностей до Додатку № 3 до Договору «Спеціальні умови» (далі - Протокол розбіжностей), відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо остаточної редакції Додатку № 3 до Договору.

Згідно з пунктом 1.1. Додатку № 3 до Договору, що викладений у Протоколі розбіжностей, покупець зобов'язується здійснювати оплату товару, поставленого за даним Договором на умовах відстрочення платежу, протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару та підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції покупця) на адресу покупця, яка вказана в Договорі, протягом не більше, ніж 7 днів з дня поставки. Якщо у постачальника є борги по документам, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів. Днями оплати є понеділок та четвер.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар всього на суму 240 480,00 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними: від 18.07.2013 № 11655 на суму 72 000,00 грн., від 18.07.2013 № 11656 на суму 35 640,00 грн., від 20.07.2013 № 11762 на суму 95 760,00 грн., від 22.07.2013 № 11873 на суму 37 080,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

Крім того, під час прийому товару за видатковою накладною від 18.07.2013 № 11655 на складі відповідача виявлено недоліки товару, у зв'язку з чим, складено акт від 19.07.2013 № 1, відповідно до якого 1309,6 кг товару прийнято зі знижкою по вазі 5,5 %, а 706,8 кг товару прийнято зі знижкою по вазі 10 %. Зазначений акт затверджено директором розподільчого центру відповідача Довгим В.П.

На підставі вищевказаного, відповідачем складено приймальний акт від 19.07.2013 № 1, відповідно до якого встановлено розбіжність між кількістю товару, що відвантажено відповідачу за документами - 2 000,00 кг та кількістю товару, що фактично оприбутковано - 1 873,80 кг.

Відтак, вартість фактично прийнятого товару за спірними видатковими накладними складає 235 936,80 грн.

Факт отримання товару за вищезазначеними видатковими накладними визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи рахунки на оплату від 18.07.2013 № 256, від 18.07.2013 № 257, від 20.07.2013 № 270 та від 22.07.2013, що виставлялись відповідачу в межах Договору та були частково ним оплачені.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за весь спірний період правовідносин з відповідачем, відповідно до яких судом встановлено наявність часткових оплат відповідачем позивачу за Договором у розмірі 230 000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 02.12.2013, який підписано представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, в якому сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 5 936,80 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 3.1. Договору, постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними в Специфікації, що затверджена сторонами (Додаток № 2 до Договору).

Згідно з пунктом 3.6. Договору, постачальник має право за згодою покупця змінювати перелік товарів, що поставляються, і ціни на них шляхом внесення змін до Специфікації. Постачальник має надати покупцю нову специфікацію або має відправити її рекомендованим листом з підтвердженням про одержання одразу ж після відправлення повідомлення із змінами цін. Нова Специфікація набуває чинності за умови підписання її покупцем і замінює Додаток № 2.

У Специфікації на 2013 рік визначено ціну на товар «Свинина обрізна» 35 грн., з ПДВ.

Відповідно до видаткових накладних позивачем поставлено відповідачу «М'ясо свинини 2 категорії обрізні в п/т (обрізні) - охолоджене» за ціною 36,00 грн.

Відтак, відповідач зазначає, що в нього винило зобов'язання з оплати товару за ціною, що визначена в Специфікації - 35,00 грн./кг та з огляду на оплати, що вже здійснені відповідачем, борг відсутній.

Щодо вказаних тверджень відповідача судом враховано наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оглянувши в судовому засіданні спірні видаткові накладні, судом встановлено, що в графі "отримав" міститься лише підпис особи, яка отримувала товар, без зазначення її посади та прізвища, в зв'язку з чим, неможливо встановити чи мала ця особа достатньо повноважень на підписання накладних та на встановлення/зміну ціни на товар.

Приписами статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідач не надав жодних доказів повернення товару позивачеві, доказів направлення претензій щодо ціни вказаного товару чи письмових заперечень щодо відмови у прийнятті товару у зв'язку з невідповідністю його ціни умовам Договору.

Крім того, судом враховано той факт, що з урахуванням знижок по вазі, вартість поставленого товару за ціною, що визначена Специфікацією, складає 229 383,00 грн., а фактично відповідачем сплачено - 230 000,00 грн.

Також судом враховано, що акт звірки взаємних розрахунків хоча не є первинним документом та не може підтверджувати факт поставки товару, проте, вказаний документ є доказом визнання відповідачем факту наявності заборгованості перед позивачем у встановленому розмірі.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач такими своїми діями погодив ціну товару, що встановлена у видаткових накладних - 36,00 грн./кг.

У Специфікації на 2013 рік встановлено базову ціну на товар. У Договорі та в чинному законодавстві відсутнє визначення терміну «базова ціна».

Проте, в умовах Договору не зазначено, що вказана ціна є фіксованою та не підлягає зміні залежно від поставки товару більш високої або низької якості.

Як зазначалось вище, у Специфікації визначено ціну на товар «Свинина обрізна» 35 грн., з ПДВ., тоді як, відповідно до видаткових накладних, позивачем поставлено відповідачу «М'ясо свинини 2 категорії обрізні в п/т (обрізні) - охолоджене» за ціною 36,00 кг.

Таким чином, видаткові накладні, що підписані обома сторонами, підтверджують отримання відповідачем товару і те, що у видаткових накладних не вказано посад та прізвищ осіб, що отримали товар не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку з оплати товару за ціною, що у них встановлена.

З огляду на це, заперечення відповідача, що викладені у відзиві, суд вважає необґрунтованими, а факт отримання товару та погодження його вартості відповідачем у видаткових накладних підтверджується матеріалами справи.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 936,80 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 3.8. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 1 424,39 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1 424,39 грн. пені, що заявлена позивачем за період з 22.08.2013 до 07.02.2014, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 695,84 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, визначений ним період нарахування з 08.08.2013 до 07.02.2014 відповідає умовам Договору та обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 695,84 грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35231874) на користь Публічного акціонерного товариства "Тростянецький м'ясокомбінат" (76005, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00443128) 5 936 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. основної заборгованості, 1 424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 39 коп. пені, 695 (шістсот дев'яносто п'ять) грн. 84 коп. 3 % річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.11.2014.

Суддя С.О. Саванчук