Рішення № 41277613, 06.11.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2014 р.

Справа № 902/1272/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (вул. Мандролька, буд.19, смт. Ситківці, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22865)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю СХК "Вінницька промислова група"( вул. Леніна, буд. 226-а, м. Немирів, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22800)

про визнання договору від 21.03.2013р. №21/03-13-П недійсним

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

При секретарі судового засідання Головаченко Т.В.

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" до товариства з обмеженою відповідальністю СХК "Вінницька промислова група" про визнання договору від 21.03.2013р. №21/03-13-П недійсним.

Позов мотивований тим, що між ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» та ТОВ «Ситковецьке» 21.03.2013 року було укладено договір безпроцентної позики грошей № 21/03-13-П. Відповідно до вказаного договору ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» до моменту укладення вказаного договору передало кошти, які ТОВ «Ситковецьке» зобов'язалось повернути до 31.12.2013 року. Під час підписання договору ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» запевнила ТОВ "Ситковецьке", що кошти у розмірі 3 123 445 гривень перераховані на рахунок позичальника в повному обсязі. На підставі вказаного повідомлення ТОВ «Ситковецьке» підписано Договір. Після підписання вказаного договору, а також перевірки рахунків ТОВ «Ситковцьке» на предмет зарахування коштів по Договору стало відомо, що вказані кошти не були зараховані на розрахунковий рахунок позичальника. Жодних підтверджень зарахувань, так як і перерахувань вказаних коштів на рахунки позивача до 21.03.2013 року не було, кошти сплачені не були. У зв'язку з тим, що кошти, визначені в договорі у розмірі 3123445 гривень не були перераховані на рахунок позивача на момент укладення цього договору, у відповідача відсутні підстави для повернення таких коштів. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними договору відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. У зв'язку з невиконанням відповідачем первинного зобов'язання, а саме перерахування повної суми до 21.03.2013 року, вказаний правочин не може тягнути за собою виконання похідного зобов'язання щодо повернення таких коштів. У зв'язку з фактичним виконанням вказаного договору в момент його укладання 21.03.2013 року, а як наслідком і його припинення у зв'язку з відсутністю зобов'язань, вказаний договір не може в подальшому створювати будь-яких наслідків. Вказаний договір створює зобов'язання повернення неіснуючого боргу, і тому він не спрямований на реальне настання наслідків, чим порушує ст.180 ГК України. Факт того, що на момент укладення жодних коштів перераховано не було, а зобов'язання щодо повернення таких коштів виникає на підставі зарахування таких коштів на рахунок позивача до моменту укладення вказаного договору, вказує на відсутність виникнення будь-яких зобов'язань (наслідків) по вказаному договору, і тому вказаний договір вчинений без наміру надання коштів у строкове безпроцентне користування, що відповідно до ст. 234 ЦК України є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Крім того, позивач стверджує, що в договорі зазначено підпис ОСОБА_1 та зазначає, що укладати договори на суму більшу ніж 5000 євро, відповідно до статуту ТОВ «Ситковецьке» самостійно ОСОБА_1 не має право. Жодних повноважень щодо укладення договорів з ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» товариством не надавалось. Проте, незважаючи на такі обмеження в Договорі, відповідно до якого було виставлено рахунок на 3 123 445 гривень, що є значно більшим ніж 5000 євро, наявний підпис ОСОБА_1, яка не мала права підписувати вказаний документ.

Ухвалою суду від 29.08.2014 року порушено провадження у справі №902/1272/14 з призначенням судового засідання на 15.10. 2014 року.

Представник позивача в судове засідання 15.10.2014 року не з'явився. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача просив суд у позові відмовити, посилаючись на обставини, викладені у поданих до суду 14.10.2014 року запереченнях (вх.канц. №08-46/9838/14 від 14.10.2014 року). Зокрема зазначив, що 21 березня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» було укладено договір безпроцентної позики грошей №21/03-13-П.

Згідно умов п.1 Договору Позикодавець (ТОВ «СХК «Вінницька промислова група») передав у власність, а Позичальник (ТОВ "Ситковецьке") прийняв 3 123 445,00 грн. із зобов'язанням повернути таку ж саму суму грошових коштів по мірі наявності обігових коштів, але не пізніше 31 грудня 2013 року.

На виконання умов договору позикодавець передав суму коштів 3 123 445,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: СХ00000061 від 21.03.13р. та платіжним дорученням №723 від 31.03.2013 р. на суму 250 000,00 грн.; СХ00000076 від 03.04.13р. та платіжним дорученням №923 від 03.04.2013р. на суму 1 000 000,00 грн.; СХ00000083 від 05.03.13р. та платіжним дорученням №955 від 05.04.2013 р. на суму 1 000 000,00 грн.; СХ00000090 від 12.04.13р. та платіжним дорученням №1088 від 12.04.2013р. на суму 53 445,00 грн.; СХ00000097 від 19.04.13р. та платіжним дорученням №1170 від 19.04.2013р. на суму 120 000,00 грн.; СХ00000105 від 07.05.13р. та платіжним дорученням №1512 від 07.05.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; СХ00000122 від 31.05.13р. та платіжним дорученням №1885 від 31.05.2013 р. на суму 350 000,00 грн.; СХ00000234 від 11.11.13р. та платіжним дорученням №4768 від 11.11.2013 р. на суму 300 000,00 грн., а позичальник прийняв вказану суму коштів.

Відповідно до п.6 Договору сума позики має бути повернута не пізніше 31 грудня 2013 року.

Відповідач повернув 2 832 750,00 грн., що підтверджується банківськими виписками : СХ00000001 від 03.01.14р. на суму 627 750,00 грн.; СХ00000004 від 10.01.14р. на суму 990 000.00 грн.; СХ00000008 від 13.01.14р. на суму 1 192 950,00 грн.; СХ00000010 від 16.01.14р. на суму 20 050,00 грн.; СХ00000015 від 23.01.14р. на суму 2 000,00 грн.

Заборгованість по поверненню позики становить 290 695,00 грн., тому 26 травня 2014 року ГОВ «СХК «Вінницька промислова група» звернулось до господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення боргу. Рішенням господарського суду Вінницької області від 09 липня 2014 року по справі №902/712/14 позов задоволено частково та вирішено стягнути з ТОВ «Ситковецьке» 290 695,00 грн. - боргу, 3 607 грн. 80 коп.-3% річних, 30 413 гри.52 коп.- інфляційних нарахувань та 6494 грн. 33 коп. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Вказане рішення набрало законної сили 29.09.2014 року після його перегляду Рівненським апеляційним господарським судом.

Посилання ТОВ «Ситковецьке» на те, що договір безпроцентної позики грошей № 21/03-13-П від 21.03.2013р. укладений внаслідок обману та не спрямований на реальне настання наслідків, відповідач вважає хибним та таким, що не відповідає нормам матеріального права. Позивачу було відомо на момент укладення про розмір перерахованих коштів, крім того даний договір не може бути кваліфікованим як фіктивний, оскільки на його виконання сторонами вчинялись юридично значимі дії. Вищевказану правову позицію викладено у рішенні господарського суду Вінницької області від 09 липня 2014 року та постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2014 року по справі №902/712/14.

ТОВ «Ситковецьке» прийняло до виконання договір, а саме користувалось коштами та повернуло їх частину в сумі 2 832 750,00 грн. як позику згідно договору №21/03-13-П, що підтверджується банківськими виписками:СХ00000001 від 03.01.14р. на суму 627 750,00 грн.; СХ00000004 від 10.01.14р. на суму 990 000,00 грн.; СХ00000008 від 13.01.14р. на суму 1 192 950,00 грн.; СХ00000010 від 16.01.14р. на суму 20 050,00 грн.; СХ00000015 від 23.01.14р. на суму 2 000,00 грн. Твердження позивача про те, що кошти в сумі 3 123 445,00 грн. були отримані ним не на умовах договору безпроцентної позики грошей № 21/03-13-П від 21.03.2013 р., а були пізніше повернуті як безпідставно одержані є надуманим та безпідставним з врахуванням наведених вище обставин щодо посилання в платіжних дорученнях на даний договір.

В судовому засіданні 15.10.2014 року судом встановлено, що сторонами не виконано вимоги ухвали суду від 29.08.2014 року стосовно надання документів, необхідних для вирішення спору.

Ухвалою суду від 15.10.2014 року розгляд справи відкладено на 06.11.2014 року та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судове засідання 06.11.2014 року представники сторін не з'явились. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується підписами уповноважених осіб на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

Суд, з'ясувавши у судовому засіданні всі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, керуючись чинним законодавством, дійшов висновку про відмову у позові , виходячи з наступного.

Спірні відносини, що є предметом даного судового розгляду, виникли на підставі ст. 215 ЦК України, якою встановлено право заінтересованої особи, яка заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, звернутись до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

Матеріалами справи встановлені такі фактичні обставини.

21 березня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» було укладено договір безпроцентної позики грошей №21/03-13-П.

Предметом вказаного договору є надання ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» позики (грошових коштів) ТОВ "Ситковецьке" в розмірі 3 123 445,00 грн. із зобов'язанням повернути таку ж саму суму грошових коштів по мірі наявності обігових коштів, але не пізніше 31 грудня 2013 року.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вказувалось вище, позивач, вказуючи на недійсність оспорюваного договору, зазначив про відсутність повноважень особи, яка підписала договір.

Відповідно до п. 9.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке", затвердженого Загальними зборами учасників (Протокол № 50 від 07.04.2014 р.), директор має право без довіреності діяти від імені Товариства і представляти його у відносинах з усіма установами, підприємствами, організаціями різних форм власності, укладати будь-які правочини (договори, контракти, тощо), в тому числі зовнішньоекономічні, укладення договорів іпотеки, застави, поруки, а також кредитних договорів на суму, що не перевищує 5000 Євро.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 та п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

На спірні договірні правовідносини поширюється дія ч. 1 ст. 241 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Водночас, стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій та не унеможливлює вчинення таких дій після подання позову про визнання правочину недійсним.

Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Схвалення правочину можливе у різних формах.

Відповідно до п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Матеріали справи містять докази того, що позивач своїми діями вчинив дії по схваленню угоди шляхом прийняття коштів та їх часткового повернення.

ТОВ «Ситковецьке» прийняло до виконання договір, а саме користувалось коштами та повернуло їх частину в сумі 2 832 750,00 грн. як позику згідно договору №21/03-13-П, що підтверджується банківськими виписками:СХ00000001 від 03.01.14р. на суму 627 750,00 грн.; СХ00000004 від 10.01.14р. на суму 990 000,00 грн.; СХ00000008 від 13.01.14р. на суму 1 192 950,00 грн.; СХ00000010 від 16.01.14р. на суму 20 050,00 грн.; СХ00000015 від 23.01.14р. на суму 2 000,00 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням суду у господарській справі № 902/712/14, яке набрало законної сили на підставі Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2014р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом встановлено наступне схвалення правочину товариством шляхом вчинення ним дій по прийняттю оспорюваного договору до виконання, у такому випадку вимога про визнання такого договору недійсним з викладених позивачем мотивів задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 33,34,36,43,44,49, 82-84,115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

1.В позові відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 листопада 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Мандролька, буд.19, смт. Ситківці, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22865)

3 - відповідачу ( вул. Леніна, буд. 226-а, м. Немирів, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22800)