Ухвала суду № 41273296, 30.10.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1456/2014(м)

264/15470/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Іванченко А.М.

Категорія 53 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Песоцької Л.І., Супрун М.Ю.,

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованої індексації та компенсації по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом до ПАТ «ММК ім. Ілліча», просила зобов'язати відповідача провести розрахунок та стягнути на її користь індексацію заробітної плати за період з березня 2003 року по день звільнення, 27 вересня 2013 року, з компенсацією, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27 вересня 2013 року по день винесення рішення судом.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «ММК ім. Ілліча» задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_3 заборговану індексацію заробітної плати з компенсацією за період з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 1062 грн. 44 коп., середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 1062 грн. 44 коп. з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для вирішення справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і стягнути з відповідача індексацію заробітної плати за період з березня 2003 року по 27 вересня 2013 року в розмірі 6692 грн. 14 коп., компенсацію в розмірі 6067 грн. 73 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку виходячи з середньоденної заробітної плати 182 грн. 80 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача Новгородської В.В., перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 11 вересня 1990 року по 27 вересня 2013 року перебувала у трудових відносинах із ПАТ «ММК ім. Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці про прийняття та звільнення з роботи (а.с. 7-8).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перевищенні порогу інфляції, який встановлювався в розмірі 101 відсотка, заробітна плата позивача за період з березня 2003 року до липня 2006 року не індексувалася. Загальна сума невиплаченої індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, яка підлягає стягненню складає 1062 грн. 44 коп., відповідно до якого розмір індексації становить 523 грн. 94 коп., сума нарахованої компенсації відповідно становить 538 грн. 50 коп., а починаючи з 01 серпня 2006 року індексація нараховувалася випереджаючим шляхом на підставі підвищення заробітної плати.

Частково задовольняючи позовні вимоги і стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1062 грн. 44 коп. суд виходив з конкретних обставин справи, часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, співмірності частки заробітної плати, на яку позивач мав право з розміром середнього заробітку за затримку розрахунку.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Виходячи з положень ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу.

Компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один чи більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходів.

У відповідності з положеннями ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації, зазначений в частині першої цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації заробітної плати передбачений і п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями.

Апеляційний суд приймає нові докази, задовольняючи клопотання відповідача, оскільки надані докази мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті, що відповідає положенням ст. 303 ЦПК України.

Як вбачається з наданого відповідачем ПАТ «ММК ім. Ілліча» розгорнутого розрахунку, останній проведеного на підставі наданих наказів та розрахункових листів щодо фактично отриманих доходів позивача, з урахуванням положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, і підтверджується матеріалами справи.

Згідно цього розрахунку, за період з березня 2003 року по липень 2006 року, при перевищенні порогу інфляції, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, заробітна плата позивача ОСОБА_3 не індексувалася. Тому, виходячи з періоду нарахування індексації за звичайним методом за період з березня 2003 року по липень 2006 року, сума індексації заробітної позивача становить 523 грн. 94 коп.

Що стосується іншого періоду, то з урахуванням випереджаючого методу та підвищень заробітної плати за період з серпня 2006 року по вересень 2013 року, відсутні підстави для сплати суми індексації.

Розмір компенсації за несвоєчасну сплату сум індексації заробітної плати за період роботи ОСОБА_3 на підприємстві за період з березня 2003 року по липень 2006 року складає 538 грн. 95 коп.

У зв'язку з відсутністю суми індексації до сплати за період праці з серпня 2006 року по вересень 2013 року, відсутні і підстави для проведення розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів за період з серпня 2006 року по вересень 2013 року.

При цьому колегія суддів не може погодитися з розрахунком суми індексації та компенсації, проведеним позивачем ОСОБА_3, оскільки останній не відповідає положенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Так, розрахунок позивача зроблено без врахування періодів коли підвищення заробітної плати перевищувало суму виплат індексації, до розрахунку включено періоди, коли згідно розрахункових листів, індексація нараховувалася та виплачувалася позивачу, а також періоди, коли поріг інфляції не перевищував 101 відсотка.

Враховуючи наведені обставини та вимоги закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації в розмірі 538 грн. 50 коп. та суми індексації заробітної плати в розмірі 523 грн. 94 коп.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що судом невірно визначена сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню з підприємства на її користь у зв'язку із затримкою розрахунку, враховуючи наступне.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідач не заперечує, що в день звільнення 27 вересня 2013 року ОСОБА_3 працювала, і тому підприємство повинно було провести з нею повний розрахунок. Проте, індексація заробітної плати та компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 1062 грн. 44 коп. в день звільнення позивачу виплачені не були.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як правильно встановлено судом, позивач була звільнена 27 вересня 2013 року, цей день був для неї останнім робочим (не вихідним) днем, а тому відповідач мав з позивачем провести розрахунок в день звільнення, але не виконав вимоги закону в цій частині. З наступного дня з дати звільнення 28 вересня 2013 року по день ухвалення рішення 29 серпня 2014 року припадає 229 робочих днів.

Відповідно до вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно довідки відповідача заробітна плата позивача за липень 2013 року складає 3707 грн. 31 коп., фактично відпрацьовано 184 години згідно графіка; заробітна плата за серпень 2013 року складає 1560 грн. 32 коп., при графіку роботи 167 годин, фактично відпрацьовано 71 годину.

Таким чином, середньоденна заробітна плата при 8-ми часовому робочому дні складає 165 грн.28 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд виходив з того, що позивачу не були виплачені усі належні їй при звільнені суми, тому вона має право на стягнення на її користь середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день постановлення судом рішення

Разом з цим, позивачем пред'являлись вимоги про стягнення індексації та компенсації за період з березня 2003 року по вересень 2013 року, судом фактично позовні вимоги задоволені частково, за період з березня 2003 року по липень 2006 року в розмірі 1062 грн. 44 коп.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду про часткове задоволення позову про стягнення середнього заробітку у розмірі 1062 грн. 44 коп., оскільки суд при цьому врахував спірну суму, на яку та мала право, частку, яку вона становить заявлених вимогах, істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд, стягуючи на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати індексації в розмірі 1062 грн. 44 коп. дотримався вимог ст.. 117 КЗпП України, роз'яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», вимог розумності і справедливості, а тому рішення суду і в цій частині скасуванню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача ОСОБА_3 підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: